Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2814/25
14 липня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач ), в якому просила суд ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 192250009859 від 09.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком № 2;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 15.03.1994 по 30.06.2007 на посаді медичної сестри кабінету інфекційних захворювань у КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту б частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 01.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.
Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачка вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався
Рух справи у суді
Ухвалою суду 14.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 14.05.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 14.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами в порядку статті 262 КАС України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.04.2025 № 192250009859 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.
У відповідності до вказаного рішення: вік заявниці 55 роки; страховий стаж 39 роки 04 місяці 27 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 не визначено.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу по Списку № 2 не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 27.03.2025 № 01.1-11/1098 з 15.03.1994 по 30.06.2007, оскільки відсутня печатка на атестації робочих місць від 22.06.1999 № 49, також не зазначено, що атестація робочих місць проведена вперше, відсутні документи про проведені наступні атестації робочих місць.
Дослідженням трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 03.08.1988 (арк. справи 11 зворот) встановлено, наступні записи про трудову діяльність позивачки щодо спірних періодів, а саме:
- запис № 1 - 03.08.1988 прийнята на посаду мед реєстратора центральної районної лікарні (наказ № 91 від 01.08.1988);
- запис № 2 - 15.03.1994 переведена на посаду медсестри КІЗ кабінету поліклініки (наказ № 37 від 15.03.1994);
- запис № 3 - 01.07.2007 переведена на посаду головної медсестри (наказ № 93 від 01.07.2007).
Згідно з довідкою від 24.02.2025 № 01.1-11/727 виданою КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" ОСОБА_1 з 15.03.1994 по 30.06.2007 працювала на посаді медсестри КІЗ кабінету поліклініки Козівської центральної районної лікарні (арк. справи 12).
Відповідно до довідки № 01.1-11/1098 від 27.03.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, яка видана КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради", ОСОБА_1 працювала повний робочий день в КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" у період з 15.03.1994 по 30.06.2007 на посаді сестра медична кабінету інфекційних захворювань, що передбачена Списком № 2 розділ ХХІV підрозділ 24-а код КП 3231 підстава постанова КМУ № 461 від 24.06.2016. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 13 років 03 місяці 16 днів (арк. справи 12 зворот).
Водночас в матеріалах справи міститься наказ Козівської ЦРЛ № 49 від 22.06.1999 про затвердження переліку робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджене право на пільги та компенсація за результатами проведення атестації робочих місць, відповідно до якого підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 2 професій та посад 2260000, зокрема в інфекційних відділах (арк. справи 12 зворот, 13).
Отже, судом встановлено, що відповідно до довідки КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" № 01.1-11/1098 від 27.03.2025 позивачка за спірний період з 15.03.1994 по 30.06.2007 працювала на посаді сестра медична кабінету інфекційних захворювань, яка віднесена до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивачка не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.04.2025 № 192250009859 про відмову у призначенні пенсії, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, звернулася до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 регулюється пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку № 2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Суд зауважує, що обчислення страхового стажу, у тому числі пільгового стажу, регламентовано наступним чином.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з вимогами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У свою чергу, згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1, № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Судом встановлено, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1988 у ній наявні наступні записи про спірний період трудової діяльності позивачки, а саме:
- запис № 1 - 03.08.1988 прийнята на посаду мед реєстратора центральної районної лікарні (наказ № 91 від 01.08.1988);
- запис № 2 - 15.03.1994 переведена на посаду медсестри КІЗ кабінету поліклініки (наказ № 37 від 15.03.1994);
- запис № 3 - 01.07.2007 переведена на посаду головної медсестри (наказ № 93 від 01.07.2007).
При цьому, відповідно до довідки № 01.1-11/1098 від 27.03.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, яка видана КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради", ОСОБА_1 працювала повний робочий день в КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" у період з 15.03.1994 по 30.06.2007 на посаді сестра медична кабінету інфекційних захворювань, що передбачена Списком № 2 розділ ХХІV підрозділ 24-а код КП 3231 підстава постанова КМУ № 461 від 24.06.2016. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 13 років 03 місяці 16 днів.
Водночас в матеріалах справи міститься наказ Козівської ЦРЛ № 49 від 22.06.1999 про затвердження переліку робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджене право на пільги та компенсація за результатами проведення атестації робочих місць, відповідно до якого підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 2 професій та посад 2260000, зокрема в інфекційних відділах.
Відтак судом встановлено, що вказана довідка № 01.1-11/1098 від 27.03.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки містить всю необхідну інформацію, що визначена пунктом 20 Порядку № 637, а саме: у ній зазначено періоди роботи позивачки, що зараховуються до спеціального стажу, посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, найменування списків, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахування до пільгового стажу позивачки період роботи згідно з довідкою від 27.03.2025 № 01.1-11/1098 з 15.03.1994 по 30.06.2007, відповідач обґрунтовує тим, що відсутня печатка на атестації робочих місць від 22.06.1999 № 49, також не зазначено, що атестація робочих місць проведена вперше, відсутні документи про проведені наступні атестації робочих місць.
У зв`язку із цим, суд зазначає наступне.
Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21- 519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Отже, не зарахування позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 15.03.1994 по 30.06.2007 на посаді сестра медична кабінету інфекційних захворювань в КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" згідно з довідкою від 27.03.2025 № 01.1-11/1098 є протиправними.
Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання призначити позивачці пенсію суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі", заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
У постанові від 11.02.2020 справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.
У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому дострокової пенсії за віком.
Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у цій справі.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.04.2025 № 192250009859 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових yмoвax та зобов`язанням Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивачки від 01.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15.03.1994 по 30.06.2007 на посаді медичної сестри кабінету інфекційних захворювань у КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" згідно з довідкою від 27.03.2025 № 01.1-11/1098.
Судові витрати
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 6641-0593-9727-0895 від 05.05.2025.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивачки слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.04.2025 № 192250009859 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових yмoвax за Списком № 2.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 15.03.1994 по 30.06.2007 на посаді медичної сестри кабінету інфекційних захворювань у КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" згідно з довідкою від 27.03.2025 № 01.1-11/1098.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень, 60 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумський р-н, Сумська обл., 40009 код ЄДРПОУ: 21108013).
Головуючий суддяЮзьків М.І.
Судове рішення № 128828367, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 14.07.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 500/2814/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: