Постанова № 12882622, 09.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2010                                                                                           № 21/185-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           Кошіль В.В.

          Шапран В.В.

при секретарі:           Парубець А.В.

За участю представників:

від позивача - Номінос К.В.

від відповідача -Олійник С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010

у справі № 21/185-10 (Ярема В.А. .....)

за позовом                               ТОВ "Дата Фарм"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 541311,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФАРМ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР-К» (далі - відповідач) про стягнення 544887,87 грн., з яких: 479151,39 грн. заборгованості за договором №24/5 від 17.01.2008 року, 43772,34 грн. штрафу, 6878,80 грн. 3% річних та 15085,34 грн. інфляційних втрат.

27.09.2010 року через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості за спірним договором, останній зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 541311,37 грн., з яких: 465151,39 грн. заборгованості за договором №24/5 від 17.01.2008 року, 50082,55 грн. пені, 8833,55 грн. 3% річних та 17243,54 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР – К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА - ФАРМ» 465151,39 грн. заборгованості, 8833,55 грн. 3 % річних, 9320,93 грн. інфляційних втрат, 4973,05 грн. державного мита та 215,39 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 888 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФАРМ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року у справі № 21/185-10 в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав неповного з’ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТУР - К» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року апеляційні скарги позивача та відповідача прийнято до провадження та призначено їх розгляд на 23.11.2010 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 23.11.2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФАРМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР – К» без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року по справі № 21/185-10 в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.12.2010 року.

У судове засідання 09.12.2010 року з’явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2010 року просив рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року скасувати.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФАРМ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТУР-К» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №24/5 (далі - договір, а.с. 14-15 т. 1).

Пунктами 1.1, 4.2, 5.1 та 7.1 договору передбачено, що продавець зобов’язується передати товар для продажу, а покупець зобов’язується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за якістю у відповідності з паспортом і іншими документами, наданими продавцем, а за кількістю-згідно накладної, після її підписання покупцем.

У відповідності до п. 4.2 договору, в редакції, викладеній у додатковій угоді № 1 від 01.04.2008 року до договору (а.с. 16 т. 1), покупець здійснює розрахунки за товар з відстроченням терміну оплати за одержаний товар – в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.

Зі змісту спірних накладних вбачається, що кожна з них містить визначення терміну, протягом якого вони мають бути оплачені (60 днів).

На виконання умов договору протягом, зокрема, липня 2009 року - лютого 2010 року, позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 600164,64 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних №ДФ00000289 від 29.07.2009 року на суму 12800,00 грн., №ДФ00000305 від 19.08.2009 року на суму 53694,64 грн., №ДФ00000341 від 05.10.2009 року на суму 10984,00 грн., №ДФ00000378 від 04.11.2009 року на суму 97887,95 грн., №ДФ00000379 від 04.11.2009 року на суму 9554,00 грн., №ДФ00000392 від 16.11.2009 року на суму 27270,00 грн., №ДФ00000406 від 24.11.2009 року на суму 95445,00 грн., №ДФ00000436 від 15.12.2009 року на суму 3260,00 грн., №ДФ00000435 від 15.12.2009 року на суму 146905,55 грн., №ДФ00000462 від 19.01.2010 року на суму 100757,10 грн., №ДФ0000006 від 17.02.2010 року на суму 41606,40 грн. (а.с. 19,21, 23-24, 26,26-28, 30-31, 33,35 т. 1).

Факт отримання покупцем товару згідно вищезазначених накладних підтверджується довіреностями відповідача на отримання цінностей, які були видані відповідно до кожної зазначеної накладної (а.с. 20,22,25,28,29,32,34,36 т. 1).

Згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач свої обов’язки за договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав сплативши 99519,17 грн. внаслідок чого, з урахуванням часткового повернення поставленого товару загальною вартістю 35494,08 грн., за ним утворилось 465151,39 грн. заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку накладні №ДФ00000289 від 29.07.2009 року, №ДФ00000305 від 19.08.2009 року, №ДФ00000341 від 05.10.2009 року відповідачем оплачені повністю, накладна №ДФ00000378 від 04.11.2009 року – частково, у розмірі 22040,53 грн.

Факт сплати відповідачем 99519,17 грн. за договором підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №153-1/2-1391 від 24.09.2010 року, яка підписана заступником начальника ОУ ПАТ «ДЕІБУ» та скріплена відбитком печатки банківської установи; №08/142 від 24.09.2010 року, яка підписана головним бухгалтером Ф «Київське міське відділення ПАТ Промінвестбанк» та скріплена відбитком печатки банківської установи (а.с. 133 т. 1).

Як свідчать матеріали справи накладні №ДФ00000379 від 04.11.2009 року, №ДФ00000392 від 16.11.2009 року, №ДФ00000406 від 24.11.2009 року, №ДФ00000436 від 15.12.2009 року, №ДФ00000435 від 15.12.2009 року, №ДФ00000462 від 19.01.2010 року, №ДФ0000006 від 17.02.2010 року неоплачені повністю. Загальна сума боргу відповідача по сплаті вартості поставленого товару за договором становить 465151,39 грн.

Наявність 465151,39 грн. заборгованості відповідача за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 31 від 07.09.2010 року, яка підписана директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Фарм» і скріплена відбитком печатки Товариства (а.с. 105 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі по тексту –ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Твердження відповідача, щодо того, що позивачем не надано належних доказів заборгованості відповідача саме згідно договору купівлі – продажу № 24/85, так як у видаткових накладних відсутнє посилання безпосередньо на договір колегією суддів не приймаються до уваги з урахуванням того, що всі платежі, які здійснені відповідачем мають призначення платежу «оплата за отримані медпрепарати згідно договору 24/5-1175ю від 17.01.2008 року», отже вказаний факт отримання медпрепаратів доводить отримання товарів саме за вказаним договором.

Крім того, відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що строк дії договору до 31.12.2008 року.

08.01.2010 року сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору (а.с. 18 т. 1), відповідно до якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару (60 календарних днів з моменту отримання товару), позивач просив стягнути з відповідача 50082,55 грн. пені.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, виходячи із вимог статті 547 ЦК України, необхідною умовою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання зобов’язання з оплати вартості поставленого товару є встановлення такого виду відповідальності у договорі.

Проте, в договорі купівлі - продажу сторони не передбачали відповідальності відповідача у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання зобов’язання з оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнена саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, п. 6.3 договору передбачено, що у випадку, якщо покупець не розрахується за товар в строки, обумовлені договором, він зобов’язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 50082,55 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Тому, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового

зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, як встановлено вище, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 625 ЦК України 8833,55 грн. 3 % річних.

Крім того, оскільки позивач при розрахунку інфляційних втрат допустив помилки, суд першої інстанції здійснив перерахунок інфляційних втрат та правильно визначив суму таких втрат у розмірі 9320,93 грн., у зв’язку з чим, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат саме у розмірі 9320,93 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката в сумі 9582,00 грн.

Господарський суд Київської області вимогу позивача про стягнення з відповідача 9582,00 грн. витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката задовольнив частково в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме в розмірі 888,00 грн.

Проте з таким висновком колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру» (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

У статті 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою та адвокатом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 2, 12 Закону України «Про адвокатуру» судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами. В даному випадку вартість адвокатських послуг, що надаються по цій справі, підтверджуються договором про надання юридичної допомоги №117 від 30.07.2010 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери», копією свідоцтва про державну реєстрацію Адвокатського об'єднання, платіжними дорученнями позивача № 129 від 03.08.2010 року та № 153 від 03.09.2010 року по 4791,00 грн. про сплату вартості послуг адвоката та Актом про надання правової допомоги згідно договору №117 від 30.07.2010 року.

Колегією суддів встановлено, що адвокатом виконано умови договору в повному обсязі, в свою чергу позивачем за виконання доручення сплачено йому кошти в розмірі 9582,00 грн.

Гонорарні відносини між адвокатом і клієнтом врегульовуються Законом України «Про адвокатуру» та Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.1999 р. (протокол № 6/VI). Зокрема, ст. 33 Правил передбачає: гонорар є єдиною допустимою формою одержання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають у себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності й новизни правових питань, що стосуються доручення: необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить виконання їх у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; особливості і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

З урахуванням вищенаведених вимог, перевіривши співрозмірність наданих послуг і перерахування позивачем на користь адвоката 9582,00 грн., враховуючи, що ці витрати обґрунтовані результатом розгляду справи, колегія апеляційного суду вважає вартість наданих послуг співрозмірною сумі, перерахованій адвокату.

Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі стосовно не направлення на його адресу копії заяви про покладення на нього витрат по оплаті послуг адвоката не приймаються до уваги, оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов’язку сторони, у випадку заявлення вимог по оплаті послуг адвоката, направити таку заяву іншій стороні.

За таких обставин справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФАРМ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року зміні. При цьому, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР-К» відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР – К» покладаються на апелянта у зв’язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги позивача в частині стягнення пені та інфляційних втрат у заявленому розмірі позивачем відмовлено, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТА –ФАРМ».

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, ст. 103, ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР-К» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА ФАРМ» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року у справі № 21/185-10 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУР-К» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. В. Чайки, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТА –ФАРМ» (04074, м. Київ, вул. Сокальська, 1, оф. 29, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35325129) 465151 (чотириста шістдесят п’ять тисяч сто п’ятдесят одну) грн. 39 коп. заборгованості, 8833 (вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 55 коп. 3% річних, 9320 (дев'ять тисяч триста двадцять) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 4973 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят три) грн. 05 коп. державного мита, 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9582 (дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.».

В решті рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2010 року у справі № 21/185-10 залишити без змін.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 21/185-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.