Рішення № 128826008, 14.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року справа №320/59943/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС», в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» пов`язані із вжиттям організаційних заходів функціонування ЄДЕБО, за яких відносно ОСОБА_1 у довідці про здобувача освіти № 508324 від 07.11.2024 формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» та відмову Міністерства освіти і науки України № 3/9293-24 від 25.11.2024 у внесенні змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО про послідовність здобуття освіти ОСОБА_1 ,

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України та Державне підприємство «Інфоресурс» внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про ОСОБА_1 шляхом виключення запису: «Ні, порушує» та внесення запису «Так, не порушує» у розділ «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 18.06.2014 він отримав базову середню загальну освіту. У 2014 році, після закінчення 9 класів шкільної програми та отримання відповідного свідоцтва, позивач вступив на денну форму навчання до Державного вищого навчального закладу «Донецький транспортно-економічний коледж» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. 24.09.2015 позивача було відраховано з Державного вищого навчального закладу «Донецький транспортно-економічний коледж». При цьому, позивач не зміг закінчити рівень освіти молодший спеціаліст Державного вищого навчального закладу «Донецький транспортно-економічний коледж» з об`єктивних причин, що пов`язані з активними бойовими діями та тимчасовою окупацією міста Донецьк. 28.08.2024 позивач вступив до Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління на денну форму навчання для здобуття освітньо - професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. 07.11.2024 позивач отримав Довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 508324, в якій вказано, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

На думку позивача це суперечить чинному законодавству про освіту, оскільки освітній рівень фахової передвищої освіти є вищим за освітній рівень базової середньої освіти.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/59943/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

4 лютого 2025 року відповідачем 2 надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. внесення до ЄДЕБО інформації про здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, не відноситься до компетенції Відповідачів. Вчинення зазначених дій відноситься до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Представником позивача надана відповідь на відзив відповідача 2, в якій зазначає, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивачу потрібно надати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в ЄДЕБО відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024. Проте, Відповідач-1 та Відповідач-2 не забезпечили належного функціонування ЄДЕБО, що призвело до отримання довідки з інформацією про порушення послідовності освіти Позивачем.

21 лютого 2025 року відповідачем 1 надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що алгоритм встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який використовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, викладений в листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24, повністю відповідає нормам освітнього законодавства. Зазначає, що згідно з інформацією в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 15.10.2014 був зарахований для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (НРК 5.1) до Державного вищого навчального закладу «Донецький транспортно-економічний коледж» та був відрахований з цього закладу освіти 22.07.2015. У 2024 році був зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління, що свідчить, враховуючи викладене вище, про здобуття фахової передвищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує».

Представником позивача надана відповідь на відзив відповідача 1, в якій не погоджується з запереченнями відповідача 1 та зазначає, що позивачем дотримано чинне законодавство, оскільки освітній рівень фахової передвищої освіти, який наразі здобувається позивачем є вищим за освітній рівень базової середньої освіти, який був здобутий позивачем у 2014 році.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, позивач 18.06.2014 року отримав атестат про базову загальну середню освіту (серії НОМЕР_1 ), виданий Донецькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №41 Донецької міської ради Донецької області.

24 вересня 2015 року позивач був відрахований з Державного вищого навчального закладу «Донецький-транспортно-економічний коледж» (Параметри навчання: Освітній рівень: Молодший спеціаліст, Форма навчання: Денна; Фінансування: Бюджет; Структурний підрозділ: Автомобільне, Спеціальність: 5.07010602 обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів; Дата початку та закінчення навчання: 15.10.2014-30.06.2018).

29.08.2024 позивач вступив до Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління (Параметри навчання: Освітній рівень: Фаховий молодший бакалавр, Форма навчання: Денна; Фінансування: Контракт; Структурний підрозділ: Будівельне відділення, Спеціальність: 192 Будівництво та цивільна інженерія; Дата початку та закінчення навчання: 01.09.2024-01.07.2028).

Згідно витягу з Наказу від 28.08.2024 року №407, ОСОБА_1 зарахований на перший курс очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю: 192 Будівництво та цивільна інженерія, Освітньо-професійна програма Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляцій.

7 листопада 2024 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було сформовано Довідку №508324 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, зі змісту якої вбачається, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, а саме: вказано в колонці "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - "НІ, порушує".

Листом від 10.12.2024 №1/23118-24, Міністерство освіти і науки України за результатом розгляду звернення представника позивача повідомило про те, що Державний вищий навчальний заклад «Донецький транспортно- економічний коледж» не був переміщений з тимчасово окупованої території України. Згідно з ЄДЕБО, у ОСОБА_1 відсутній діючий документ про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста. 28.08.2024 був зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління на денну форму навчання (контракт) за спеціальністю 192 Будівництво та цивільна інженерія.

Листом від 25.11.2024 №3/9293-24, Міністерство освіти і науки України за результатом розгляду звернення представника позивача повідомило про те, що згідно з інформацією в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 15.10.2014 був зарахований для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (НРК 5.1) до Державного вищого навчального закладу «Донецький транспортно-економічний коледж» та був відрахований з цього закладу освіти 22.07.2015. У 2024 році був зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління, що свідчить, враховуючи викладене вище, про здобуття фахової передвищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує».

Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначає та регулює Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII).

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст.3 Закону № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною 2 статті 17 Закону № 2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. №1556-VII (далі - Закон №1556-VII).

Згідно із частинами 1, 2, 3, 4 статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про вищу освіту», атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

За змістом зазначених правових норм суд доходить висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.

Відповідно до розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.

Так, відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи:

Позивач 18.06.2014 року отримав атестат про базову загальну середню освіту (серії НК №46544020), виданий Донецькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №41 Донецької міської ради Донецької області.

24 вересня 2015 року позивач був відрахований з Державного вищого навчального закладу «Донецький-транспортно-економічний коледж»(Параметри навчання: Освітній рівень: Молодший спеціаліст, Форма навчання: Денна; Фінансування: Бюджет; Структурний підрозділ: Автомобільне, Спеціальність: 5.07010602 обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів; Дата початку та закінчення навчання: 15.10.2014 - 30.06.2018).

29.08.2024 позивач вступив до Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління (Параметри навчання: Освітній рівень: Фаховий молодший бакалавр, Форма навчання: Денна; Фінансування: Контракт; Структурний підрозділ: Будівельне відділення, Спеціальність: 192 Будівництво та цивільна інженерія; Дата початку та закінчення навчання: 01.09.2024-01.07.2028).

При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача 1 щодо непослідовного порядку здобуття освіти позивачем, оскільки останній 15.10.2014 року був зарахований до Державного вищого навчального закладу «Донецький-транспортно-економічний коледж» за освітнім ступенем "Молодший спеціаліст" та відрахований 24 вересня 2015 року.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про фахову передвищу освіту" рівень фахової передвищої освіти передбачає здатність особи вирішувати типові спеціалізовані задачі в окремій галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що вимагає застосування положень і методів відповідних наук та може характеризуватися певною невизначеністю умов; відповідальність за результати своєї діяльності; здійснення контролю інших осіб у визначених ситуаціях.

Фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми.

Згідно із пунктом 2 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про вищу освіту" освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що провадилася закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжувалася у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводився у 2019 році.

Особи, які розпочали навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста до 2019 року включно, у разі успішного завершення навчання отримували документ про вищу освіту - диплом молодшого спеціаліста, який, відповідно до вищезгаданого Закону, прирівнюється до диплома молодшого бакалавра.

Відтак, освітньо-професійний ступень "Молодший спеціаліст" позивачем не був здобутий.

Згідно витягу з Наказу від 28.08.2024 року №407, ОСОБА_1 зарахований на перший курс очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю: 192 Будівництво та цивільна інженерія, Освітньо-професійна програма Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляцій.

Отже, факт початку навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста у Державному вищому навчальному закладі «Донецький-транспортно-економічний коледж», не свідчить про здобуття освіти за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра у вказаному навчальному закладі, оскільки таке навчання не завершено через відрахування.

Як вже зазначалось, належним документом про здобутий рівень вищої освіти є диплом, свідоцтво, атестат тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримав диплома ступеня освіти "Молодший спеціаліст", а станом на час розгляд справи здобуває рівень освіти "Фаховий молодший бакалавр", що не суперечить послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Посилання відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який визначений листом МОН від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 "Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти", як на належне джерело правового регулювання, не можуть братись до уваги, оскільки листи не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Водночас, відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про освіту", у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.

Згідно з частиною 5 статті 74 Закону України "Про освіту" визначено: "держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових".

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 74 Закону України "Про освіту", положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п.5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08 червня 2018 року №620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі Положення №620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення №620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення № 620.

Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Отже, саме Міністерство освіти і науки України має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача. Водночас, внесення до ЄДЕБО та підтримання в ЄДЕБО в повному, актуальному та достовірному стані інформації про здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, не відноситься до компетенції Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "Інфоресурс" .

Суд, вважає, що оскільки згідно до чинного законодавства державне підприємство «Інфоресурс» не формує та не видає довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, то в задоволенні позовних вимог до державного підприємства «Інфоресурс» необхідно відмовити повністю.

З наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" є протиправними та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Європейський Суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці.

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника. Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Адміністративний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, і не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, та вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що "ефективний засіб правового захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав і забезпечення їхньої примусової реалізації, не відповідає положенням Конвенції та, відповідно, завданню адміністративного судочинства.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

"Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх."

"Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують."

Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у внесенні до Єдиної державної електронної бази з питань освіти недостовірних відомостей про порушення ОСОБА_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», та зобов`язання Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про ОСОБА_1 шляхом виключення запису: «Ні, порушує» та внесення запису «Так, не порушує» у розділ «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправної відмови Міністерства освіти і науки України № 3/9293-24 від 25.11.2024, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на те, що даний лист є відповіддю на звернення представника позивача та не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні приписів статті 4 КАС України. Зазначений лист не породжує прав та обов`язків для позивача, не є управлінським рішенням, а є фактичним носієм інформації, що містить відповіді на поставлені представником позивача питання.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, із коригуванням обраного позивачем способу захисту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у внесенні до Єдиної державної електронної бази з питань освіти недостовірних відомостей про порушення ОСОБА_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (ЄДРПОУ: 38621185, адреса: 01135, м.Київ, просп.Берестейський, 10) внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення запису: «Ні, порушує» та внесення запису «Так, не порушує» у розділ «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ: 38621185, адреса: 01135, м.Київ, просп.Берестейський, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 липня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.