Рішення № 12882561, 17.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

17.12.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

14 грудня 2010р. справа №14/154

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані»,

вул.В.Хвойко,18/14, оф.720, м. Київ, 004080

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліл»,

пров.Стаханівців,9а, м.Чернігів, 14001

Про стягнення 19 206грн. 68коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Чапкін Б.М. представник довіреність №745 від 02.08.2010р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16025,60грн. за поставлений товар згідно договору №54 від 29.09.09р., 1 380,12грн. пені за період з 27.10.09р. по 03.12.09р., 200,96грн. три проценти річних за період з 20.10.09р. по 03.12.09р., 1 600грн. додаткових витрат пов’язаних з підготовкою документів для захисту своїх інтересів і сплачених ТОВ «ВЛК ГРУП»відповідно до договору №16 від 02.08.10р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.10р. надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ№362024, згідно якого в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліл», ідентифікаційний код 35956163, місцезнаходження м.Чернігів, пров.Стаханівців,9а.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву, в якій відмовився від стягнення пені та 3% річних в частині різниці нарахованих пені та 3% річних в позовній заяві та розрахунку від 07.12.10р. та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1341,27грн. та 3% річних в сумі 189,36грн.

          Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвали про порушення провадження по справі від 09.11.10р. та про відкладення розгляду справи від 23.11.10р., від 02.12.10р. направлені на адресу відповідача, вказану в позовній заяві (яка відповідає адресі державної реєстрації відповідача), повернулися до суду з відміткою відділу поштового зв’язку про відсутність зазначеного адресата.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене та з урахуванням обставин справи, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Явка сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

Нез’явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 38грн.85коп., в частині стягнення 3% річних в сумі 11грн.60коп., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси. Оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення пені в сумі 38грн.85коп., в частині стягнення 3% річних в сумі 11грн.60коп. і відмова прийнята судом, провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

29.09.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №54. Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця товар у терміни та в порядку, передбаченими договором та додатками до нього, а покупець (відповідач у справі) зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору. Право власності на товар відповідно до п.1.2 договору переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № 1881 від 30.09.09р. на суму 9848,71грн. і №1886 від 01.10.09р. на суму 857,90грн. по довіреності №22 від 29.09.09р., №2009 від 13.10.09р. на суму 10703,69грн., №2130 від 20.10.09р. на суму 751,68грн., №2180 від 22.10.09р. на суму 1123,39грн., №2510 від 12.11.09р. на суму 8060,23грн., а всього на загальну суму 31345,60грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними, які підписані та скріплені печатками відповідача.

          У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1. договору оплату покупець здійснює не пізніше 21 календарного дня з дня поставки товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.3 договору).

З огляду на умови п.4.1 договору відповідач був зобов’язаний здійснити оплату за отриманий товар по видатковим накладним: № 1881 від 30.09.09р. у строк –21.10.09р., №1886 від 01.10.09р. у строк –22.10.09р., №2009 від 13.10.09р. у строк –03.11.09р., №2130 від 20.10.09р. у строк 10.11.09р., №2180 від 22.10.09р. у строк –12.11.09р., №2510 від 12.11.09р. у строк –03.12.09р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 15320,00грн., що підтверджується копіями виписок банку доданих позивачем до матеріалів справи. Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.09р. –28.01.10р. (а.с.21), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, заборгованість відповідача перед позивачем становить 16025,60грн.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 16025,60грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач на час розгляду справи в суді не надав доказів виконання зобов’язань по оплаті одержаного товару в повній сумі.

За таких обставин, борг в сумі 16025,60грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач відповідно до заяви від 14.12.10р., яка прийнята судом, та наведеного розрахунку 3% річних просить стягнути з відповідача 189,36грн. три проценти річних за період з 22.10.09р. по 04.06.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних, приймаючи до уваги, що відповідачем були допущені ряд арифметичних помилок при визначенні кількості днів прострочки оплати товару з боку відповідача, суд доходить висновку, що за період з 22.10.09р. по 04.06.10р. три проценти річних підлягають нарахуванню у сумі 195,39грн. Однак, враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача за період з 22.10.09р. по 04.06.10р. три проценти річних у сумі 189,36грн., тобто у меншій сумі, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 189,36грн.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.6.2 договору за прострочення термінів розрахунку, передбачених п.4.1 договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від недопоставленої суми вартості партії товару за кожен календарний день прострочення. .

Позивач з урахуванням часткової відмови від позовних вимог щодо стягнення пені просить стягнути з відповідача 1341,27грн. пені за період з 22.10.09р. по 04.06.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1335,25грн. у зв’язку з допущеними позивачем помилками при проведенні розрахунку і визначенні кількості днів прострочки.

Позивач, посилаючись на ст.224, 225 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача 1600грн. додаткових витрат пов’язаних з підготовкою документів для захисту своїх інтересів і сплачених ТОВ «ВЛК ГРУП»відповідно до договору №16 від 02.08.10р.

До матеріалів справи позивачем додано договір на надання юридичних послуг №16 від 02.08.10р., який укладений між ТОВ «ВЛК Груп»(виконавець) та ТОВ «Мірель Компані»(замовник), згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати йому, у відповідності з умовами договору, правову інформаційно-консультаційну допомогу з юридичних питань, пов’язаних із стягненням дебіторської заборгованості яка виникла з договору поставки №54 від 29.09.09р. та укладеному замовником з ТОВ «Таліл», а замовник з свого боку зобов’язується прийняти вказані послуги та оплатити їх. Згідно п.3.1 вказаного договору винагорода виконавця визначена сторонами у розмірі 1600грн.

Платіжним дорученням №759 від 06.08.10р. ТОВ «Мірель Компані»перерахувало на рахунок ТОВ «ВЛК Груп»1600грн. попередньої оплати за юридичні консультації по позову до ТОВ «Таліл».

30.08.10р. ТОВ «ВЛК Груп»та ТОВ «Мірель Компані»підписали Акт №1 приймання наданих послуг, яким підтвердили, що послуги виконавцем замовнику були надані належним чином у відповідності з умовами договору №16 від 02.08.10р.

                    Згідно з положеннями ст. ст. 224, 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи з вищенаведених законодавчих положень витрати на юридичну допомогу не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню сумою.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення 1600грн. додаткових витрат на юридичну допомогу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 16025,60грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 189,36грн., пені в сумі 1335,25грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 175,50грн. та 216,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.525, 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 224, 225, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 78, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені у сумі 38грн.85коп., в частині стягнення 3% річних у сумі 11грн.60коп.

2. Позов задовольнити частково

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліл»(пров.Стаханівців,9а, м.Чернігів, р/р 26005184615100 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ідентифікаційний код 35956163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані»(вул.В.Хвойко,18/14, оф.720, м. Київ, р/р 26001027908481 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»МФО 322012 ідентифікаційний код 35920561) 16025грн.60коп. боргу, 189грн.36коп. три проценти річних, 1335грн. 25коп. пені, 175грн.50коп. державного мита, 216грн.21коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення підписано 17.12.2010р.