Рішення № 12882470, 13.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 63/184-10 (н.р. 37/59-10)

вх. № 6100/6-63 (н.р. 3022/5-37)

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Скоркіна І.С. за дорученням; відповідача - Малишева Т.А., довіреність б/н від 01.11.2010 року; третьої особи - Сизова Л.В., довіреність № 010-00/6259 від 17.09.2010 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга", м. Харків

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків

про визнання договору дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ фірма "Ідалія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ВАТ “Ольга” про визнання дійсним договору № 0221/05К від 01.07.2005 року, укладеного між сторонами та про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 3, 5, 8, 9, 32-41, 46, 50, 55-68, 71, 73-77, 79-81, 83-144; нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 6-14, 18-24, 27-58, 60-114 загальною площею 5034,0 кв. м.; нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 4-14, 17-19, 35-97 загальною площею 3197,8 кв. м., нежитлові приміщення антресолі 3-го поверху № 1-5 загальною площею 41,4 кв. м. (загальна площа по 3-му поверху - 3239,2 кв. м.); нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-13, 18, 28-33, 35-41, 43-123 загальною площею 3079,4 кв. м.; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-40 загальною площею 3160,5 кв. м.; нежитлові приміщення 6-го поверху № 1, 3, 7-33, 50-56 загальною площею 3169,2 кв. м.; нежитлові приміщення підвалу № 1-7 загальною площею 281,9 кв. м. в нежитловій будівлі літ. “А-6”загальною площею 23891,7 кв. м.; нежитлову будівлю літ. “Д-2”загальною площею 1498,6 кв. м.; нежитлову будівлю літ. “3-3”загальною площею 2386,6 кв. м.; нежитлову будівлю літ. “И-2”загальною площею 1004,6 кв. м.; нежитлову будівлю літ. “Е-9”загальною площею 3698,1 кв. м., що розташовуються за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

13.12.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи наступні докази: витяг з ЄДР та копії листів.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

13.12.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд замінити відповідача по справі ВАТ "Ольга", його правонаступником - ТОВ "Ольга". В обґрунтування клопотання надав суду витяг зі Статуту ТОВ "Ольга", копію довідки про включення ТОВ "Ольга в ЄДРПОУ та копію Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Ольга".

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши надане клопотання та додані в його обґрунтування докази, а також враховуючи те, що відповідно до статті 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі, вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача про заміну відповідача ВАТ "Ольга" його правонаступником - ТОВ "Ольга".

13.12.2010 року до господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

13.12.2010 року до господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

13.12.2010 року до господарського суду від представника третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких вона просить суд відмовити в задоволенні позову та припинити провадження у справі.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.12.2010 року до 14 години 00 хвилин 13.12.2010 року.

13.12.2010 року до господарського суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині визнаянн права власності на нежитлові приміщення 1, 2, 3, 4, 5,6 поверхів, приміщення підвалу в літ. "А-6", які розташовані за адресою:т м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, суд встановив наступне.

Позивач зазначає, що 01.07.2005 р. між ним та відповідачем було укладено договір № 0221/05К (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Договору відповідач має у майбутньому, за умови укладання між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України (Угода), передати у власність позивача майно - нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го поверхів, нежитлові приміщення підвалу в нежитловій будівлі літ. “А-6”; нежитлову будівлю літ. “Д-2”; нежитлову будівлю літ. “К-1”; нежитлову будівлю літ. “3-3”; нежитлову будівлю літ. “И-2”; нежитлову будівлю літ. “Е-9”, що розташовуються за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, - а позивач зобов'язаний прийняти це майно та сплатити за нього ціну, визначену в Договорі.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що передача майна відповідачем позивачеві здійснюється після повного розрахунку останнього згідно Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов'язання позивача направити відповідачу згідно вимог Цивільного кодексу України (ЦК України) оферту щодо укладання Угоди і викласти в ній всі основні умови купівлі-продажу майна з урахуванням положень Договору.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що всі листи, а також інші повідомлення Сторін надіслані їх уповноваженими особам (представниками) поштою, за допомогою телеграфу, телефаксу чи електронної пошти, які стосуються умов Угоди, є невід'ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечують сторони, позивачем 29.05.2009 року здійснено повну оплату за договором від 01.07.2005 р. № 0221/05К, а відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо укладання угоди купівлі-продажу нерухомого майна, передбаченої Договором.

Наявне у справі листування між сторонами свідчить про те, що відповідач вимог п. 6.1 вказаного договору щодо зобов'язання забезпечити нотаріальне посвідчення договору та понесення витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням договору, не виконав, неодноразово повідомляв позивача про неможливість укладання договору через непередбачувані обставини.

Доводи відповідача щодо недоведеності факту ухилення його від нотаріального посвідчення договору не відповідають дійсності, з підстав зазначених вище, а також з урахуванням пояснень відповідача. Відповідач посилається на те, що йому потрібен був час для отримання витягу щодо реєстрації права власності на предмет купівлі-продажу, проте з зазначеного вже листування вбачається, що відповідач не повідомляв позивача про конкретні підстави невиконання умов договору щодо його нотаріального посвідчення, а вказував лише на непередбачувані обставини.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що позивач не вказував в своїх листах конкретної дати укладання угоди. Матеріали справи свідчать про те, що навпаки, відповідач просив позивача перенести дату укладення договору на невизначений строк. Крім того, такі доводи відповідача не є обґрунтованими, оскільки ним не надано суду доказів на підтвердження неможливості отримання витягів про реєстрацію права власності.

Посилання відповідача щодо відсутності наміру відчужувати об'єкти нерухомості не узгоджуються з письмовими доказами, наявними у справі, а саме, листами, в яких відповідач підтверджував позивачу намір укласти договір.

Доводи відповідача щодо не звернення позивача до нього з листами щодо пропозиції укласти договір після оплати та оплата відповідачем вартості майна несвоєчасно, є недоречними з огляду на наступне.

По-перше, договір не містить будь-яких умов щодо строку, в яким повинна бути здійснена оплата вартості майна.

По-друге, відповідно до п. 4 договору кожна сторона зобов'язується виконувати реально та належно обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків.

Відповідно до п. 2.2 та п. 2. З договору відповідач повинен здійснити передачу об'єкту позивачу після повного розрахунку, відповідач факту отримання грошових коштів за спірним договором не заперечує. Проте, суд зазначає, що умовами договору не передбачено , що ініціатором складання акту приймання-передачі після оплати вартості майна має бути саме позивач. З умов договору вбачається, що вказані дії може ініціювати будь-яка сторона договору. Крім того, передача об'єкта та забезпечення нотаріального посвідчення договору за умовами спірного договору є обов'язком саме відповідача.

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов'язання позивача направити відповідачу згідно вимог Цивільного кодексу України (ЦК України) оферту щодо укладання Угоди і викласти в ній всі основні умови купівлі-продажу майна з урахуванням положень Договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання - у визначений строк та з урахуванням положень Договору надіслав відповідачу пропозицію укласти Угоду купівлі-продажу майна - лист від 29.05.2009 року.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що всі листи, а також інші повідомлення Сторін надіслані їх уповноваженими особами (представниками) поштою, за допомогою телеграфу, телефаксу чи електронної пошти, які стосуються умов Угоди, є невід'ємною частиною договору.

Виходячи з цього, відповідні листи між відповідачем та позивачем, підтверджують згоду відповідача на укладання Угоди купівлі-продажу майна, визначеного Договором. Таким чином, позивач належним чином виконав всі умови Договору.

Пунктом 2.6. Договору було визначено поняття користування майном, зокрема, під користуванням об'єктом, про яке йдеться в цьому Договорі, Сторони розуміють:

-           право та можливість Сторони 2 (позивача) до підписання Угоди розміщувати на об'єкті чи в його приміщеннях будь-які вивіски, плакати, рекламні чи інші оголошення, та/або будь-яку іншу інформацію Сторони 2 (позивача);

-           право Сторони 2 (позивача) до підписання Угоди поширювати інформацію про об'єкт у будь-який не заборонений законом спосіб;

-           право та можливість Сторони 2 (позивача) використовувати будь-які фактичні відомості чи іншу інформацію про об'єкт з метою фінансового, економічного планування та здійснення власної господарської діяльності;

-           право Сторони 2 (позивача) визначати та поширювати на необмежене коло осіб інформацію щодо подальшого використання об'єкту після виконання Сторонами п. 2.4. Договору.

Згідно акту прийняття у користування нерухомого майна між ТОВ фірма "Ідалія" та ВАТ “Ольга” від 1 липня 2005 року відповідач на умовах, визначених Договором, передав нерухоме майно у користування позивачу.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вчинити дії щодо нотаріального посвідчення Договору, але відповідач необґрунтовано ухилився від виконання свого зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Частина 1 статті 638 ЦК України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

У спірному договорі визначені всі істотні умови угоди купівлі майна, що мала бути укладена в строк та у порядку обумовленому договором, договір за своєю суттю та формою є основними договором купівлі-продажу нерухомого майна.

До попереднього договору застосовуються всі норми та правила, які застосовуються до договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір № 0221/05К від 01.07.2005 року є дійсними та таким, що має відповідні правові наслідки для сторін. Так, сторони домовились щодо всіх істотних умов Договору. Така домовленість підтверджується письмовими доказами, що є невід'ємною частиною Договору та виконанням сторонами умов Договору. Зокрема, відповідач листами від 20.08.2005, 14.02.2006 р., 03.03.2009 р., 19.08.2006 р. повідомив позивача про згоду щодо укладання Договору. Зазначені листи в силу пункту 10.3. Договору є невід'ємною частиною Договору, тому позивач здійснив оплату вартості майна за спірним Договором.

В той же час, відповідач частково і неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором і не уклав з позивачем угоди купівлі-продажу майна, що є предметом договору № 0221/05К від 01.07.2005 року, розташованого за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120.

Також відповідач безпідставно ухилився від виконання свого зобов'язання щодо нотаріального посвідчення Договору.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

З наявного у справі договору іпотеки № 68108Z176, вбачається, що нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 3, 5, 8, 9, 32-41, 46, 50, 55-68, 71, 73-77, 79- 117; нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 6-14, 18-24, 27-58, 60-114 загальною площею 5034,0 кв. м.; нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 4-14, 17-19, 35-97 загальною площею 3197,8 кв. м., нежитлові приміщення антресолі 3-го поверху № 1-5 загальною площею 41,4 кв. м. (загальна площа по 3-му поверху - 3239,2 кв. м.); нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-13, 18, 28-33, 35-41, 43-123 загальною площею 3079,4 кв. м.; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-40 загальною площею 3160,5 кв. м.; нежитлові приміщення 6-го поверху № 1, 3, 7-33, 50-56 загальною площею 3169,2 кв. м.; нежитлові приміщення підвалу № 1-7 загальною площею 281,9 кв. м. в нежитловій будівлі літ. “А-6” загальною площею 23891,7 кв. м. було передано в іпотеку ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в забезпечення кредитного договору № 68108Z176 від 10.11.2008 р., укладеного між ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” та ВАТ “Ольга”.

Пунктом 1.8. договору іпотеки № 68108Z176 передбачається, що відчуження Предмета іпотеки Іпотекодавцем дозволяється лише за письмовою згодою іпотекодержателя.

Положення даного пункту повністю відповідають приписам ст. 9 Закону України “Про іпотеку” та підтверджує неправомірність укладання Договору № 0221/05К від 01.07.2005 р. в частині відчуження нежитлових приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го поверхів та підівалу в нежитловій будівлі літ. “А-6”.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Під час розгляду справи судом встановлено, що договір № 0221/05К від 01.07.2005 р. відповідає вимогам, встановленим частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Частина 5 статті 11 ЦК України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про визнання дійсним договору № 0221/05К від 01.07.2005 р., укладеного між ТОВ фірма “Ідалія” та ТОВ “Ольга”.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", сплачене позивачем при поданні позову, що становить 85,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

До того ж, суд приймає до уваги, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, держане мито з позовних вимог майнового характеру, до яких, зокрема відноситься і спір про право власності, встановлено у розмірі 1 відсоток від суми позову. Тобто за розгляд позовних вимог про визнання права власності позивач мав сплатити 1 відсоток від вартості майна . Проте, враховуючи, що Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлено максимальний граничний розмір державного мита в сумі 25500,00 грн., з позивача підлягає стягненню в дохід державного бюджету державне мито в сумі 25 415,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 220, 328, 334 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 25, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про заміну ВАТ "Ольга" його правонаступником ТОВ "Ольга" - задовольнити.

Здійснити заміну відповідача по справі - Відкрите акціонерне товариство "Ольга" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга".

Позов задовольнити частково.

Визнати дійсними договір № 0221/05К від 01.07.2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" та Відкритим акціонерним товариством “Ольга”.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 33122269) на нежитлову будівлю літ. “Д-2” загальною площею 1498,6 кв. м.; нежитлову будівлю літ. “3-3” загальною площею 2386,6 кв. м.; нежитлову будівлю літ. “И-2” загальною площею 1004,6 кв. м.; нежитлову будівлю літ. “Е-9” загальною площею 3698,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольга” (61010, м. Харків, вул. Мало-М"ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 30236375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Ідалія” (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 33122269) - 85,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольга” (61010, м. Харків, вул. Мало-М"ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 30236375) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – 25415,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 грудня 2010 року