Рішення № 12882329, 08.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2010 р.Справа № 10/147-10-4236 за позовом Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4511,52грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Залеська Ю.С. за довіреністю від 30.09.2010р. №2620

від відповідача: не зявився

Суть спору: КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1. 4511,52 грн., з яких, 3053,99 грн. основний борг за послуги з теплопостачання, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-24 від 20.02.2009р. та 1457,33 пеня.

Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена судом до справи 24.11.2010р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 3307,35 грн., з яких, 3053,99 грн. основний борг за послуги з теплопостачання, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-24 від 20.02.2009р. та 253,36 грн. пеня, що нарахована відповідачу за порушення строків оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач надав до суду відзив на позов, який залучений судом до справи 24.11.2010р., та згідно з яким, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1457,33 грн. повністю та частково в частині стягнення заборгованості в сумі 1688,28 грн., з посиланням при цьому на те, що, по-перше, позивачем необґрунтовано завищений коефіцієнт розрахунку для розрахунку витрат теплової енергії, який визначений у п.2.2. договору на відпуск теплової енергії. По-друге, відповідач посилається на те, що приміщення, на яке позивач відпускав теплову енергію на підставі відповідного договору, орендоване відповідачем на підставі відповідного договору оренди з метою організації діяльності дитячого танцювального кружку, який укладений з Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради, а у зимовий період 2009-2010р. це приміщення відповідачем не використовувалося у звязку з тим, що у приміщенні протікав дах, який потребував капітального ремонту і тому 01.02.2010р. відповідач звернувся до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради з листом про розірвання договору оренди. Окрім того, строк дії договору на відпуск теплової енергії, який укладений між позивачем і відповідачем, закінчився 20.02.2010р. і відповідач довів до відома позивача про непридатність приміщення до використання та розірвання договору оренди. По-третє, відповідач посилається на те, що рахунки, які виставлені позивачем на оплату послуг у листопаді 2009р. на суму 401,47 грн., у грудні 2009р. на суму 920,99 грн. та у січні 1093,72 грн. відповідач частково оплатив в сумі 1050,47 грн., а тому заборгованість відповідача становить 1365,71 грн.

Позивач надав до суду заперечення на відзив від 30.11.2010р. №3383, які залучені судом до справи 01.12.2010р., та згідно з якими, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, з підстав, що викладені у запереченнях та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Окрім того, позивач надав до суду клопотання від 24.11.2010р. за вх.№31506, в якому просить суд видати довідку на повернення з державного бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., які помилково сплачені позивачем під час звернення до суду з даним позовом на реквізити, які змінені.

Ухвалою суду від 24.11.2010р. строк вирішення спору продовжений господарським судом у звязку із задоволенням відповідного клопотання відповідача.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.12.2010р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

20.02.2009р. між КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»(постачальник, позивач) та ФОП ОСОБА_1. (абонент, відповідач) укладений договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким, позивач зобовязується відпускати теплову енергію в гарячій воді на теплопостачання відповідно до наданої відповідачем дислокації (із врахуванням субабонентів) за період з 20.02.2009р. по 20.02.2010р. 6,19 Гкал, а відповідач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію в гарячій воді на теплопостачання наступних обєктів: нежиле приміщення, площею 48,5 м.кв. за адресою АДРЕСА_1

У п.2.2. договору встановлений орієнтовний перелік витрат тепла в Гкал на опалення та коефіцієнту для розрахунку витрат тепла на опалення з розбивкою по місяцям.

Відповідно до умов п.4.1. пп. «а»договору відповідач зобовязується здійснювати оплату позивачу за відпущену теплову енергію: 744,99 грн. з ПДВ за одну Гкал енергії, що відпускається, згідно тарифних ставок, затверджених рішенням Ізмаїльського виконавчого комітету від 05.02.2009р. №133, а умовами п.2.3. договору встановлено, що при затвердженні виконавчим комітетом у встановленому порядку нових тарифних ставок на теплову енергію, що поставляється, перерахунок здійснюється без додаткового погодження між сторонами.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються за платіжним документом позивача 2 рази у розрахунковий період (місяць); проміжний розрахунок за споживання теплової енергії у першій та другій декадах місяця; кінцевий розрахунок у перших числах періоду, наступного за розрахунковим, за виключенням суми проміжного платежу (п.4.4. договору).

Умовами п.4.5. договору передбачено, що відповідач зобовязується здійснювати оплату, згідно виставленого платіжного документу на протязі 20 днів, з моменту його одержання. В разі незгоди із сумою, вказаною у платіжному документі відповідач зобовязується, на протязі строку оплати, повідомити свої зауваження у письмовій формі та підтвердити їх документально. За несвоєчасну оплату нараховується пеня у розмірі 0,3% на добу за кожен день прострочення оплати платіжного документа.

Згідно з умовами п.4.8. договору по факту надання теплової енергії позивач щомісячно направляє відповідачу на підпис акт прийому-передачі наданих послуг у двох екземплярах, який відповідач зобовязаний підписати, засвідчити печаткою та перший екземпляр направити постачальнику на протязі десяти днів. В разі порушення абонентом даної умови договору акт прийому-передачі вважається погодженим.

Даний договір укладений строком на один рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами або за закінченням двадцяти днів з дня його одержання відповідачем (п.7.2. договору); договір вважається продовженим на наступний строк, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору, не поступить заява від однієї із сторін про розірвання договору або його перегляді, у звязку з переходом права власності або проведенні у встановленому порядку відключення від теплових мереж. Зміни до договору вносяться за погодженням сторін (п.7.3. договору).

Також судом встановлено, що з 02.11.2009р. на підставі відповідного розпорядження в.о. міського голови від 30.10.2009р. №48р «Про початок опалювального сезону»у місті Ізмаїлі розпочався опалюваний сезон, який закінчився 22.03.2010р. на підставі відповідного розпорядження в.о. міського голови від 22.03.2010р. №95р «Про закінчення опалювального сезону.

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 05.11.2009р. №138, з 20.10.2009р. затверджено тариф на теплову енергію, що відпускається теплопостачальними обєктами КП «ТС «Ізмаїлтеплокомуненерго», в т.ч. для відповідача за ціною 758,35 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії позивач в опалювальний сезон 2009-2010р. надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 3955,46 грн. та виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату наданих послуг, зокрема: рахунок-фактуру №0000001977 від 30.11.2009р. на суму 401,47 грн., з розрахунковою накладною №000001632, які надіслані відповідачу 15.12.2009р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію; рахунок - фактуру №0000002284 від 31.12.2009р. на суму 920,99 грн., з розрахунковою накладною №000001929 від 31.12.2009р., які надіслані відповідачу 19.01.2010р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію; рахунок-фактуру №0000000285 від 30.01.2010р. на суму 1093,72 грн., з розрахунковою накладною №0000254 від 30.01.2010р., які надіслані відповідачу 17.02.2010р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію; рахунок-фактуру №0000000561 від 26.02.2010р. на суму 916,80 грн., з розрахунковою накладною №0000497 від 26.02.2010р., які надіслані відповідачу 12.03.2010р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію; рахунок фактуру №0000000872 від 31.03.2010р. на суму 622,48 грн., з розрахунковою накладною №0000747 від 31.03.2010р., які надіслані відповідачу 02.04.2010р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію.

При цьому судом встановлено, що разом із рахунками фактурами позивач надсилав відповідачу розрахункові накладні, а акти приймання-передачі наданих послуг позивачем не складалися та відповідачу на підписання не направлялися. Окрім того, за 30 днів до закінчення строку дії договору, як позивачем, так і відповідачем не заявлено вимог про його розірвання або перегляд.

В свою чергу відповідач за вищевказаний період оплатив позивачу 1050,47 грн., що підтверджується квитанцією від 01.12.2009р., згідно з якою, відповідач оплатив позивачу 149 грн.; квитанцією від 24.12.2009р. №8242, згідно з якою, відповідач оплатив позивачу 401,47 грн. за теплопостачання у листопаді 2009р.; квитанцією від 26.01.2010р. №3752, згідно з якою, відповідач оплатив позивачу 500 грн. за теплопостачання у грудні 2009р.

При цьому грошові кошти в сумі 149 грн., які відповідач оплатив позивачу за квитанцією від 01.12.2009р., зараховані позивачем в якості оплати послуг з теплопостачання, що надані у позивачем у квітні 2009р. і залишилися несплаченими відповідачем по рахунку-фактурі №001303 від 27.04.2009р. на суму 149 грн., який надісланий відповідачу 30.04.2010р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію.

Таким чином неоплаченими відповідачем залишилися послуги з теплопостачання, які надані позивачем в опалювальний період 2009-2010р. в сумі 3053,99 грн.

03.06.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією №Ю042/5/10, в який заявив вимогу про оплату боргу в сумі 3053,99 грн. У відповідь на претензію відповідач надав заяву від 14.07.2010р., яка тією ж датою зареєстрована позивачем за вх.№К-238, та в якій відповідач повідомив позивача про те, що орендоване відповідачем приміщення визнано непридатним для використання і тому з 01.02.2010р. не використовується відповідачем у звязку з чим відповідач позбавлений джерела доходів і на має можливості оплачувати рахунки. Також відповідач заявив вимогу про розірвання укладеного з відповідачем договору.

Окрім того, судом встановлено, що приміщення, на яке позивачем здійснювалося постачання теплової енергії в гарячій воді, з 02.09.2008р. знаходилося в оренді відповідача на підставі відповідного договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, який 02.09.2008р. укладений між відповідачем (Орендар) і Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (Орендодавець).

01.02.2010р. представниками Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради проведено обстеження нежилого вбудованого приміщення площею 48,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, яке орендоване відповідачем та складений відповідний акт обстеження обєкта комунальної власності по АДРЕСА_1, в якому встановлено, що використання приміщення за цільовим призначенням є неможливим до капітального ремонту даху у звязку з незадовільним технічним станом приміщення. Тією ж датою відповідач звернувся до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради з заявою про розірвання договору оренди.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, розмір яких зменшений позивачем у відповідній заяві, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким, позивач зобовязався відпускати теплову енергію в гарячій воді відповідачу на обєкт: нежиле приміщення, площею 48,5 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, а відповідач зобовязався здійснювати оплату згідно виставленого платіжного документу на протязі 20 днів з моменту його одержання, позивач з листопада 2009р. по квітень 2010р. надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 3955,46 грн. та виставив відповідачу рахунки фактури на оплату наданих послуг, що підтверджується відповідними реєстрами на відправлену кореспонденцію за 15.12.2009р. (рахунок-фактура №0000001977 від 30.11.2009р.), за 19.01.2010р. (№0000002284 від 31.12.2009р.), за 17.02.2010р. (№0000000285 від 30.01.2010р.), за 12.03.2010р. (№0000000561 від 26.02.2010р.), за 02.04.2010р. (№0000000872 від 31.03.2010р.).

При цьому надання вищевказаних послуг позивачем підтверджується також і довідками про роботу котельної від 27.11.2009р. за період з 02.11.2009р. по 26.11.2009р., від 28.12.2009р. за період з 27.11.2009р. по 27.12.2009р., від 23.03.2010р. за період з 26.02.2010р. по 22.03.2010р., від 26.02.2010р. за період з 28.01.2010р. по 25.02.2010р. та жодним чином не заперечується відповідачем. Також відповідачем не заперечується і одержання вищевказаних рахунків-фактур, які позивач надіслав відповідачу.

Поряд з цим судом встановлено, що послуги, які позивач надав відповідачу, останній оплатив лише частково в сумі 901,47 грн., а саме, за листопад 2009р. в сумі 401,47 грн. та грудень 2009р. в сумі 500 грн. Отже, несплаченими відповідачем залишилися послуги в сумі 3053,99 грн., а саме, послуги, що надані позивачем у грудні 2009р. в сумі 420, 99 грн., у січні 2010р. в сумі 1093,72 грн., у лютому 2010р. в сумі 916,80 грн. та у березні 2010р. в сумі 622,48 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг передбачена умовами п.4.5. укладеного між сторонами договору у розмірі 0,3% на добу за кожен день прострочення оплати платіжного документа.

Отже, виходячи із умов укладеного між сторонами між сторонами договору, якими вставлено, що відповідач здійснює оплату наданих позивачем послуг згідно виставленого платіжного документу на протязі 20 днів з моменту його одержання, а також нормативних строків пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку), які встановлені вимогами п.4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Мінтрансзвязку України від 12.12.2007р. №1149 та зареєстрованих в Мінюсті України 19.12.2007р. за №1383/14650 для місцевої простої письмової кореспонденції Д+2, де Д- день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а 2 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення, розрахуватися з позивачем відповідач зобовязаний наступним чином: послуги, які надані позивачем у грудні 2009р. відповідач зобовязаний оплатити 10.02.2010р., оскільки рахунок-фактуру на оплату цих послуг надісланий позивачем відповідачу 19.01.2010р., із врахуванням при цьому строків поштового перебігу; послуги, які надані позивачем у січні 2010р. відповідач зобовязаний оплатити 11.03.2010р., оскільки рахунок-фактуру на оплату цих послуг надісланий позивачем відповідачу 17.02.2010р., із врахуванням при цьому строку поштового перебігу; послуги, що надані позивачем у лютому 2010р. відповідач зобовязаний оплатити до 03.04.2010р., оскільки рахунок-фактуру на оплату цих послуг надісланий відповідачу 12.03.2010р., із врахуванням при цьому строку поштового перебігу; послуги, що надані позивачем у березні 2010р. відповідач зобовязаний оплатити до 24.04.2010р., оскільки рахунок-фактуру на оплату цих послуг надісланий відповідачу 02.04.2010р., із врахуванням при цьому строків поштового перебігу.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем на вимогу суду, та згідно з яким, нарахування пені відповідачу здійснено наступним чином: з 11.02.2010р. по 10.08.2010р. на суму боргу 420,99 грн.; з 12.03.2010р. по 10.09.2010р. на суму боргу 1093,72 грн.; з 04.04.2010р. по 04.10.2010р. на суму боргу 916,80 грн.; з 25.04.2010р. по 25.10.2010р. на суму боргу 622,48 грн., господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача, а також вимогам чинного законодавства щодо нарахування пені, зокрема вимогам ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, та вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання», яким встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3053,99 грн. та пені в сумі 253,36 грн., а отже і їх задоволення.

Доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов відхилені господарським судом, як такі що не можуть бути підставою для відмови у задоволені позову, з огляду на наступне.

Як вище встановлено господарським судом, на момент надання позивачем послуг з відпущення теплової енергії в гарячій воді відповідачу, укладений між сторонами договір, який в силу вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обовязків, був чинним, не визнаний недійсним та не розірваний сторонами у встановленому законом порядку. Більш того, в силу умов п.7.3. цього договору, строк його дії був пролонгований сторонами до 20.02.2011р., оскільки за 30 днів до закінчення строку дії договору, як позивачем, так і відповідачем не заявлено вимог про його розірвання або перегляд.

Більш того, судом встановлено, що послуги, надання яких є обовязком позивача за вищевказаним договором, останній надав відповідачу і тому відповідач зобовязаний оплатити надані позивачем послуги, а той факт, що з 01.02.2010р. приміщення не використовувалося відповідачем не може бути підставою несплати наданих позивачем послуг, оскільки заяву про невикористання цього приміщення відповідач надав позивачу лише 14.07.2010р., тобто, після закінчення опалювального сезону 2009-2010р.р. і фактичного надання відповідних послуг позивачем. Поряд з цим, відповідно до п.6 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сімї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому КМУ. У п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. №630 також встановлено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сімї на підставі відповідної заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, покарання), а також має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сімї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Посилання відповідача на те, що позивачем завищений коефіцієнт для розрахунку витрат тепла на опалення, який встановлений у п.2.2. укладеного між сторонами договору також не заслуговують на увагу, оскільки у п.2.2. договору цій коефіцієнт встановлений орієнтовно і залежить від витрат тепла на опалення, які в свою чергу залежать від температури зовнішнього повітря у кожному місяці.

Посилання відповідача на те, що за послуги, які надані позивачем з листопада 2009р. по квітень 2010р. на суму 3955,46 грн. відповідач розрахувався в сумі 1050,47 грн. не заслуговують на увагу, оскільки грошові кошти в сумі 149 грн., які відповідач оплатив позивачу за квитанцією від 01.12.2009р., зараховані позивачем в якості оплати послуг з теплопостачання, що надані у позивачем у квітні 2009р. і залишилися несплаченими відповідачем по рахунку-фактурі №001303 від 27.04.2009р. на суму 149 грн., який надісланий відповідачу 30.04.2010р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію.

Зауваження відповідача щодо розрахунку пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені становить 1457,33 грн. господарський суд також до уваги не приймає, оскільки позивачем зменшений розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені відповідно до обґрунтованого розрахунку пені, який здійснений позивачем на вимогу суду, та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені становить 253,36 грн.

Окрім того, при підготовці справи до розгляду господарським судом встановлено, що позивачем здійснено оплату витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. на реквізити, які з 21.06.2010р. були змінені, про що свідчить платіжне доручення №1999 від 14.09.2010р., а тому в ухвалі про порушення провадження у справі від 29.09.2010р. суд зобовязав позивача здійснити оплату витрат на ІТЗ судового процесу на належні реквізити.

На виконання вимог суду позивачем оплачені витрати на ІТЗ судового процесу на належні реквізити, що підтверджується платіжним дорученням №2159 від 19.10.2010р., яке залучено судом до справи 10.11.2010р.

Таким чином позивачем помилково здійснено оплату витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. за платіжним дорученням №1999 від 14.09.2010р., а тому на підставі п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою КМУ від 21.12.2005р. №1258, п.6 ч.1 ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. №7-93, господарський суд задовольняє заяву позивача про повернення витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн., які сплачені позивачем за платіжним дорученням №1999 від 14.09.2010р.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, із врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (щодо витрат по сплаті державного мита).

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»(68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413, р/р 260033133601 у ФАБ «Південний», МФО 328890) основний борг в сумі 3053 (три тисячі пятдесят три) грн. 99 коп., пеню в сумі 253 (двісті пятдесят три) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 46 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 28 коп.

3.Повернути Комунальному підприємству «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»(68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413) з державного бюджету витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., які помилково сплачені позивачем за платіжним дорученням №1999 від 14.09.2010р.

4.Видати Комунальному підприємству «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»відповідну довідку на повернення витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 09 грудня 2010 року.