Рішення № 128821703, 14.07.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 688/5060/24

Провадження № 2/752/3466/25

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А. В., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року через систему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПрАТ «СК «Універсальна»), через адвоката Гусєва П.В. (ордер, довіреність, а.с. 38 - 40), звернулось до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Універсальна» страхове відшкодування в розмірі 14 726,00 грн, судовий збір в сумі 3 028,00 грн та судові витрати на правничу допомогу - 3 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ПрАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 27 жовтня 2022 року укладено договір № 3014/296/002728 добровільного страхування наземного транспорту, а саме транспортного засобу «Skoda», державний номер знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 .

Повідомляє, що 18 серпня 2023 року в м. Києві по вул. Басейна, 17 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «AUDI», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля марки «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2023 у справі № 757/38028/23 у даній ДТП винним визнано водія ОСОБА_1 .

На підставі страхового акту ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 14 726,00 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП не була застрахована. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2024 року справу передано за підсудністю на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва (а.с. 46).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2025 року матеріали позову передано на розгляд судді Слободянюк А.В. (а.с.53).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 09 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 55, 56).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.62-63).

Судом за адресою реєстрації місця проживання відповідача (а.с.45) направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.66-68), докази направлення відповідачу матеріалів позовної заяви з додатками були надані стороною позивача (а.с. 61). Поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою від 04 березня 2025 - «одержувач відсутній за вказаною адерсою» (а.с.69).

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Окрім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування. У встановлений судом строк відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань, дата формування витягу - 09 липня 2024 року, основним видом діяльності позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» є «інші види страхування, крім страхування життя» (а.с.7).

У позовній заяві представник позивача повідомляє, що 27 жовтня 2022 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/296/002728, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним «Skoda», державний номер знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 .

Разом з тим, судом встановлено, що 27 жовтня 2022 року між позивачем ПрАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 укладено договір № 3014/296/002728 добровільного страхування наземного транспорту, а саме транспортного засобу «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 16-24). Відповідно до умов договору страховик здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених договором.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2023 у справі № 757/38028/23-п, 18 серпня 2023 року в м. Києві по вул. Басейна, буд.17, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказується, що водій ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України. Водія визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 12, 13).

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки наявність вини в діях ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди в даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 водій ОСОБА_2 є власником автомобіля «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 10, 11), якому внаслідок ДТП завдано матеріальну шкоду.

Враховуючи, що вказаний транспортний засіб було застраховано у ПрАТ «СК «Універсальна», страхувальник ОСОБА_2 18 серпня 2023 року звернувся до позивача із заявою про настання події та виплату страхового відшкодування, вказавши реквізити для перерахування коштів ФОП ОСОБА_3 (а.с.9).

15 вересня 2023 року складено Акт огляду транспортного засобу «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , з описом пошкоджень (а.с.25).

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна страхувальнику ОСОБА_2 у зв`язку із пошкодженням його автомобіля «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , останній звернувся до ФОП ОСОБА_3 щодо надання ремонтних послуг, які у рахунку на оплату по замовленню № 5201 від 15 вересня 2023 року оцінено у розмірі 17 426,00 грн (а.с. 26, 27).

Страховиком ПрАТ «СК «Універсальна» 20 вересня 2023 року складено страховий акт № G-15540-1 за договором № 3014/296/002728 від 27 жовтня 2022 року щодо виплати страхового відшкодування набувачу за договором ОСОБА_2 в сумі 14 726,00 грн (а.с. 28).

Відповідно до платіжної інструкції № 6993 від 21 вересня 2023 року ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату ФОП ОСОБА_3 страхового відшкодування за рахунком № 5201 від 15 вересня 2023 року, «AUDI Q7» д.н.з. НОМЕР_2 , в сумі 14 726,00 грн (а.с.29).

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах зроблено висновок про те, що за вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Окрім цього, представник позивача зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 щодо автомобіля марки «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_3 ,не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з чим відповідач ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за завдану шкоду, зокрема вказує, що відповідач має обов`язок щодо відшкодування сплачених позивачем 14 726,00 грн.

Так, наданий позивачем витяг щодо перевірки чинності полісу ООСЦПВВТЗ не підтверджує факт страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_3 .

Разом з тим, судом досліджено відповідь від НПУ (а.с. 14-15), згідно з якою винний учасник ДТП - ОСОБА_1 не має діючого страхового полісу, однак має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 ).

Відповідно до пункту 13. 1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», діючого на момент виникнення спірних правовідносин, учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим законом.

Отже, за наявності у відповідача статусу учасника бойових дій, відповідно до приписів п. 13.1 ст. 13 Закону України № 1961-IV, відповідач на момент ДТП 18 серпня 2023 року був звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Подібні правові висновки щодо звільнення учасників бойових дій від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України на підставі п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведено в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 521/6088/16-ц (провадження № 61-17101св18) та від 21 листопада 2018 року у справі № 336/851/17 (провадження № 61-25433св18).

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.12.2014 року (справа № 1-6/2014) положення п. 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі. У Законі України № 1961 IV передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов`язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, а Моторне бюро, відповідно, зобов`язане відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих. Для учасників бойових дій та інвалідів війни, що визначені законом, інвалідів I групи умовою їх страхування є особисте керування належними їм транспортними засобами, а для інвалідів I групи - також і керування належними їм транспортними засобами іншою особою в їх присутності. Отже, особи, наведені у пункті 13.1 статті 13 Закону України № 1961 IV, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів Моторного бюро із фонду захисту потерпілих.

Таким чином, оскільки відповідач, будучи учасником бойових дій, в момент ДТП керував транспортним засобом на законних підставах, у нього відсутній обов`язок відшкодовувати майнову шкоду, завдану позивачу, оскільки відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначена особа, проводить МТСБУ.

На підставі вищенаведених норм закону та встановлених під час розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що позивач ПрАТ «СК «Універсальна» передчасно звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 , оскільки у даному випадку покладення основного обов`язку з відшкодування шкоди з МТСБУ на відповідача, який має статус учасника бойових дій, суперечить положенням Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, ОСОБА_1 може виступати як співвідповідач у такій справі лише у тому випадку, коли розмір заподіяної ним шкоди перевищує ліміт страхової виплати МТСБУ, оскільки у нього виникне необхідність доплатити різницю між розміром такої шкоди і страховою виплатою для повного відшкодування майнової шкоди.

Вказане свідчить, що позивач не залучив до участі у справі МТСБУ, на яке відповідно до ст. 13, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено першочерговий обов`язок з відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_1 (учасник бойових дій), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, на що неодноразово вказував Верховний Суд.

Так, у постанові від 14 серпня 2024 року по справі № 520/2056/15-ц Верховний Суд зазначив, що у разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 642/3933/23).

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ПрАТ «СК «Універсальна» та відмову у задоволенні позову ПрАТ «СК «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку суброгації.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 268, 274,279,354,355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі України, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складено 14 липня 2025 року.

Суддя А.В.Слободянюк