Рішення № 12881992, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/129-36/43013.12.10 За позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву

До           Приватного підприємства «Ірма»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Держане підприємство Український науково –дослідний інститут

зв’язку

Про           стягнення 27 275 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Васильченко І.В. –по дов. №39 від 09.04.2010р.

Від відповідача           не з»явились

Від третьої особи Гребенюк А.М. –по дов. №1220 від 14.09.2010р.

Гончарук О.В. -0 по дов. №1165 від 03.09.2010р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Приватного підприємства «ІРМА»27 275 грн., із яких: 24400,85 грн. заборгованість по орендній платі, 2048, 31 пеня за прострочку платежу, 825,84грн. –інфляційні.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №51 від 01.10. 2003 року не виконав основного обов’язку, а саме не сплатив орендну плату за період з травня 2009 року по 12 жовтня 2009 року, у зв’язку з чим виник борг в сумі 24400,85 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у справі № 40/129 позов задоволено повністю. Суд стягнув з Приватного підприємства “ІРМА” на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості у розмірі 24 400,85 грн., збитки від інфляції у розмірі 825,84 грн. та пеню у розмірі 2048,31 грн. Суд стягнув з Приватного підприємства “ІРМА”в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 272,75 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010р.

рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у справі № 40/129 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 12.11.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010р. у справі № 40/129 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 22.11.2010р. справу № 40/129 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2010р. справа №40/129 була прийнята до судді Трофименко Т.Ю., розгляд справи призначено на 13.12.2010р.

В судове засідання 13.12.2010р. представник відповідача не з»явився. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду відповідач отримав 29.11.2010р.).

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 13.12.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники третьої особи в судовому засіданні подали письмові пояснення на позов, в яких позовні вимоги підтримують повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.10.2003р. між Державним підприємством - Український науково –дослідний інституту зв’язку (далі третя особа) та Приватним підприємством «ІРМА»(далі відповідач)було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить додержавної власності №51.

Відповідно до п.1.1.договору третя особа передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нежитлове приміщення (майно), площею 190,0кв.м, на 1 поверсі лабораторного корпусу під офіс вартістю 618818,00 грн. Приміщення знаходиться на балансі Державне підприємство - Український науково-дослідний інститут зв'язку за адресою: м. Київ, вул.. Солом’янська, 13.

01.10.2003 року між третьою особою та відповідачем був підписаний акт прийому –передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Солом»янська, 13, загальною площею 190 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторонами по договору погоджено термін дії даного договору з 01.10.2003р. до 01.10.2006р. (п. 10.1. договору).

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його припинення або зміну умов договору, відповідно до ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди був продовжений до 01.10.2009р.

12.10.2009р. між відповідачем та третьою особою був підписаний акт приймання - передачі нерухомого майна, відповідно до якого відповідач повернув орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Солом»янська, 13, загальною площею 190 кв.м.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2003 р.: 5151, 66 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень, жовтень та листопад.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. Договору).

Відповідно до умов додаткового договору №1 від 25.09.08 про внесення змін до договору оренди №51 від 01.10.03 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший (базовий місяць розрахунку –січень 2007р.: 11075,67грн. орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007р.

Згідно п.3.3. Договору перерахування орендної плати здійснюються відповідачем самостійно до 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 30% орендної плати (1545,50 грн) перераховується відповідачем до державного бюджету; 70% орендної плати (3606,16 грн.) перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок (третьої особи) орендодавця.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством. (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.10.5. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії Договору, про припинення або зміну цього Договору, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №51 від 01.10.03 був продовжений з підстав, визначених п.10.5 Договору та ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

25.09.2008р. сторони додатковим договором №1 внесли зміни до п. 1.1 р.1 договору, якою змінили мету використання приміщення, виклавши в редакції: “розміщення офісних приміщень” та п. 3.1. Договору оренди № 51 від 01.10.03, виклавши в такій редакції: “орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший (базовий місяць розрахунку –січень 2007р.: 11075,67грн. орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 р.”

Відповідно до п. 2.4. Договору оренди № 51 від 01.10.03 “у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором”.

12.10.2009р. відповідач повернув орендоване майно орендодавцю за актом приймання –передачі орендоване майно, розташоване за адресою вул. Солом’янська, 13 у м. Києві.

В матеріалах справи наявний лист від 23.11.09 за вихідним номером № 30-05/18031, яким позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості з орендної плати –22 602,47 грн. та пені у розмірі –1 054,71 грн. та пропонував в найкоротший строк вжити заходів для ліквідації заборгованості.

Проте на час звернення до суду з даним позовом, Відповідач не надав відповіді на вищевказані листи та не виконав вимоги, поставлені у них.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір по справі виник з причини порушення відповідачем договірних зобов’язань, що передбачені пунктом 5.2 Договору, та необхідності стягнення у зв’язку з цим штрафних санкцій, що передбачені Цивільним кодексом України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні відповідач зобов’язання по сплаті орендних платежів за користування майном згідно з умовами договору не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Оренда це засноване на договорі платне користування майном.

Плата за користування майном передбачається договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати обов’язки відповідно до договору (статті 631,759, 762 Цивільного кодексу України).

Отже, орендна плата це зобов’язання, яке виникає на підставі договору і існує в межах дії такого договору.

Згідно частини 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

При розгляді справи судом встановлено, що договір оренди №51 від 01.10.2003 року припинив свою дію 01.10.2009р., а тому нарахування позивачем 30% орендної плати, що підлягає перерахуванню до держаного бюджету повинно бути здійснено по 01.10.2009р.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі підлягає задоволенню частково в розмірі 22549, 78 грн. за період з травня по 01.10.2009р.

В частині вимог про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1851, 07 грн. вимоги задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що договір оренди на підставі якого позивач просить стягнути вищезазначену суму припинив свою дію 01.10.2009р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №51 від 01.10.2003р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі за період з травня по 01.10.2009р. суду не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 2048,31 грн. та інфляційні в сумі 825,84 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.5 договору сторони передбачили, що у випадку перерахування орендної плати несвоєчасно або не в повному обсязі, орендна плата стягується до бюджету у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.5 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»підлягає стягненню пеня в сумі 1962,53 грн., відповідно до перерахунку проведеного судом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань встановлений судом та по суті відповідачем не оспорений, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 786, 76 грн. підлягають задоволенню за розрахунком проведеним судом.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ІРМА»(04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36, м. Київ, вул. Кримського, 4-а, оф. 100, код ЄДРПОУ 24943433) на користь Державного бюджету України (одержувач: ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва –плата за оренду іншого державного майна) суму основної заборгованості у розмірі 22549 грн. 78 коп. збитки від інфляції у розмірі 786 грн. 76 коп. та пеню у розмірі 1962 грн. 53 коп.

Стягнути з з Приватного підприємства «ІРМА»(04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36, м. Київ, вул. Кримського, 4-а, оф. 100, код ЄДРПОУ 24943433) в доход Державного бюджету України 252 грн. 99 коп. державного мита.

Стягнути з з Приватного підприємства «ІРМА»(04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36, м. Київ, вул.. Кримського, 4-а, оф. 100, код ЄДРПОУ 24943433) 218 грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 17.12.2010р.