Рішення № 128819112, 14.07.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 473/1744/25

Провадження № 2/487/1926/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Скоринчук К.М.,

секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», через свого представника Руденка К.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся у Заводський районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 62237,50 грн та судових витрат.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 19.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 8904, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6500,00 гривень, строком на 365 днів (до 19.03.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Представник вказав, що Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перебувають в загальному доступі та опубліковані на сайті https://procent.com.ua.

У позові зазначив, що з метою отримання кредиту, позичальник проходить реєстрацію в ІТС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація позичальника в ІТС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІТС, позичальнику створюється особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані. У разі якщо позичальник має зареєстрований особистий кабінет, він підтверджує персональні дані та заповнює заявку на кредит.

У разі схвалення заявки на кредит, ІТС Товариства генерується паспорт споживчого кредиту для ознайомлення, кредитний договір, що є офертою та містить усі істотні умови, про що інформує позичальника в особистому кабінеті. Товариство надсилає позичальнику електронний підпис з одноразовим ідентифікатором шляхом направлення повідомлення на телефонний номер позичальника, що вказаний в особистому кабінеті.

Вказав, що позичальник не може підписати даний кредитний договір без попереднього ознайомлення з ним, а також з паспортом споживчого кредиту та правилами кредитування.

Представник позивача зазначив, що виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_1 після укладення Кредитного договору. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором «412845» направлявся відповідачу 19 березня 2024 року о 18:15:43 год шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний відповідачем 19 березня 2024 року о 18:15:56 год шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «412845» в особистому кабінеті на вебсайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 19 березня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк».

Звернув увагу суду на те, що відповідач, перед укладенням Кредитного договору, верифікував свою платіжну картку та підтвердив, що саме на неї має бути зарахована сума кредиту, в тому числі підписанням Кредитного договору.

У порушення умов Кредитного договору відповідач не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 62237,50 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за кредитом; 55737,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 19.03.2024 року по 19.03.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів.

Ухвалою суду від 02.05.2025 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження. Копію ухвали надіслано сторонам по справі, а також розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом надіслання ухвали суду від 02.06.2025 на вказану ним в заявці від 12.05.2025 адресу електронної пошти. Разом з відзивом на позовну заяву надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав частково, не погодився з розрахунком у частині нарахування процентів за користування кредитом та надав власний розрахунок з урахуванням вимог Законів України «Про споживче кредитування». Вважав, що відповідно до прийнятих змін у ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема, п. 17 Розділу ІV «прикінцеві та перехідні положення» названого Закону, максимальний розмір денної процентної ставки має бути заснований позивачем з урахуванням вказаних змін. Міркував, що у період з 19.03.2025 до 22.04.2024 має бути заснований розмір процентної ставки за користування кредит у розмірі 2,5%, у період з 23.04.2024 до 20.08.2024 у розмірі 1,50%, у період з 21.08.2024 до 18.03.2025 у розмірі 1%. За такого вважав, що з нього підлягає стягненню сума відсотків за користування кредитом, з урахуванням зазначених змін, у розмірі 31037,50 грн.

Представник позивача у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на лист-роз`яснення Національного банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування». Вважав, що оскільки договір з відповідачем укладений після набрання чинності Законом № 3498-IX, то денна процента ставка за користування кредитом повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. Тому встановлений у договорі розмір процентної ставки 2,5% не порушує вимог названого Закону. Оскільки до договору не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки, та обумовлено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, то денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.

Відповідач своїм правом на подачу заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Ураховуючи те, що сторони просили суд розглянути справу у їх відсутності, а також те, що відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників по справі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

19 березня 2024 року між ТОВ "Фінансова компанія «Процент»" та відповідачем ОСОБА_1 укладений електронний Кредитний договір № 8904.

На підставі вказаного договору відповідачу було надано кредит на умовах строковості, зворотності та платності у розмірі 6 500,00 грн, строком дії договору - 365 днів, сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

У пункті 1.2. Договору сторони узгодили розмір процентної ставки за користування кредитом, який становить 2,5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912.50%). Передбачили, що процента ставка за користування кредитом є фіксованою (а.с 11-17).

Пунктом 1.7. Договору визначено, що Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, вебсайт https://fondy.ua) або іншим способом.

Продовження строку надання кредиту не передбачено (п. 1.9. Договору).

Вказаним договором сторони також узгодили між собою порядок та умови повернення кредитних коштів, відповідальність сторін, порядок взаємодії тощо.

Зазначений договір був підписаний відповідачем елеронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем): 412845.

Виконання позивачем своїх обов`язків щодо перерахування коштів за кредитним договором № 8904 від 19.03.2024 підтверджено наявним в матеріалах справи довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 25.03.2025.

З повідомлення АТ «Універсал Банк», наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів за вх. № ЕП-3661/25-Вх від 20.06.2025, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Фінансовий номер, на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою у період з 19.03.2024 до 24.03.2024 вказаний як НОМЕР_2 (а.с. 18, 113).

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення кредитних коштів, станом на 03.04.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 62237,50 грн, яка складається з: 6500,00грн -заборгованість закредитом;55737,50грн -заборгованість занарахованими процентами за період з 19.03.2024до 19.03.2025 (відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом).

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходить з такого.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. З Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом 4128451, який зазначений у тексті договору № 8904від 19.03.2024 в розділі 9 Реквізити та підписи сторін у графі: Позичальник, а також таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформаційному повідомленні та повідомленні про власні контактні номери телефонів для взаємодії сторін.

Отже, відповідач прийняв пропозицію позивача на укладення кредитного договору та погодився з умовами, які викладені у ньому. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 536 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 509, 524 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від нього або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Судом також встановлено, що заборгованість за тілом кредиту відповідачем не погашена, що має наслідком порушення прав позивача, а тому вимоги про стягненнях з відповідача заборгованості у розмірі 6500,00 грн тіла кредиту підлягають задоволенню.

Що стосується нарахованої позивачем заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Статтею204ЦК Українипередбачена презумпція правомірності правочину. Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність) або він не визнаний судом недійсним.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно достатті 6цього Кодексусторони євільними вукладенні договору,виборі контрагентата визначенніумов договоруз урахуваннямвимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,звичаїв діловогообороту,вимог розумностіта справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1048 ЦК України передбачено, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування»була доповнена частиною п`ятою згідно зЗаконом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); з 21.08.2024 та надалі -1%.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі. Фіксована процентнаставка єнезмінною протягомусього строкукредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Аналізуючи умови договору та вимоги законодавства, суд доходить переконання, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу, оскільки останнім не заперечується (визнається) укладення договору на вищезазначених умовах.

Укладення кредитного договору № 8904 від 19.03.2024 фактично визнається сторонами. При цьому волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи відповідача, при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах та на час його укладення ОСОБА_1 не заявлялось додаткових вимог щодо умов спірного договору. Таким чином, при підписанні кредитного договору відповідач погодився з усіма умовами даного правочину і взяв на себе зобов`язання щодо його виконання.

На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вважав, що розмір процентів, який визначений згідно з умовами договору у розмірі 2.5% є неправомірним та має бути перерахований з урахуванням положень пункту 17 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно картки документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23.12.2023, дата набрання законної сили 24.12.2023.

Тобто, з 24.12.2023 та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Кредитний договір № 8904 між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладений 19.03.2024. Строк дії даного договору, відповідно до п. 1.3 договору, становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку № 1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів.

За такого необхідно зазначити, що установлення процентної ставки у розмірі 2.5%, який визначений умовами договору № 8904 від 19.03.2024, було встановлено відповідно до норм Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг від 22.11.2023 № 3498-IX та жодним чином не порушує п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» згідно якого зазначено, щотимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати, зокрема протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024р), що виключає порушення зі сторони ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ».

У листі Національного банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.

Так, згідно з листом (п. 2 щодо максимального розміру денної процентної ставки) Національним банком України було зазначено наступне: «Відповідно до пункту 17 Розділу IVПрикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно)».

На підставі частини п`ятої статті 8 Закону «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону про споживче кредитування встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Отже, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Разом з тим, зауважує, що відповідно до ч.3 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

ЦК України визначає настання правових наслідків у разі зміни договору. Так, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.1, ч.3 ст. 653 ЦК України).

Таким чином, у разі внесення змін до договору про споживчий кредит в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до договору про споживчий кредит.

З названого суд робить висновок, що умови кредитного договору № 8904 від 19.03.2024 не суперечать нормам чинного законодавства України та погоджені сторонами договору відповідно до ст. ст. 6, 536, 611, 626-628, 1046, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагента тощо.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Проте, відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався.

Таке право також передбачено умовами кредитного договору № 8904 від 19.03.2024, зокрема, підпунктом 2.3.3., згідно з яким протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відповідач мав право відмовитися від Договору без пояснення причин. Про намір відмовитися від Договору, відповідач мав повідомити Товариство у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку передбаченого для відмови від Договору. Протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору, відповідач був зобов`язаний повернути Товариству грошові кошти, одержані згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (включно) за ставкою, встановленою Договором. Проте, таким правом не скористався. Протилежного суду не надано.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок, що умови кредитного договору № 8904 від 19.03.2024 щодо встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожний день та проведений позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом за період з 19.03.2024 до 19.03.2025 не суперечать нормам чинного законодавства України та погоджені сторонами договору відповідно до ст. ст. 6, 536, 611, 626-628, 1046, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагента, тощо.

За такого, суд підсумовує, що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, а тому він підлягає до стягнення із відповідача.

Що стосується питання витрат на правничу допомогу, то сюди включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду: Договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" та фізичною особою-підприємцем, адвокатом Руденко К.В.; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23.10.2018 на ім`я Руденка К.В.; довіреність від 03.06.2024; Акт приймання-передачі наданих послуг № 18 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, складений 28.02.2025, відповідно до якого позивачу надані загальні послуги з підготовки позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно реєстру № 1 від 28.02.2025 вартістю 100000,00 грн; витяг з Реєстру № 1 до Акту прийманні-передачі наданих послуг № 18 до договору № 03/06/2024 пронадання юридичнихпослуг від03.06.2024,складений 28.02.2025,у якомувизначено вартістьпідготовки позовноїзаяви простягнення заборгованостіз ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №8904від 19.03.2024та клопотанняпро витребування 9000,00грн і1000,00грн складання адвокатськогозапиту провитребування доказівпо відповідачу(боржнику) ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №8904від 19.03.2024;платіжна інструкціякредитного переказукоштів,у якомуу графі«призначення платежу»вказано оплатаза наданняюридичних послугпо Договору№ 03/06/2024від 03.06.2024згідно акту№ 18від 28.02.2025.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву вважав, що подані представником позивача процесуальні документи не є значними за обсягом, оскільки адвокатом в інтересах позивача було подано в різні суди України майже 1500 позовних заяв щодо боржників, а тому вважав, що позо вмістить типовий характер, що, на його думку, свідчить про відсутність значних затрат часу для їх формування, а підготовка справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи через усталену судову практику у даній категорії справи.

До відзиву на позовну заяву відповідач також долучив докази понесених ним витрат на правничу, а саме: договір № 14/25 про надання правничої допомоги від 20.05.2025; ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 20.05.2025 за № 1156379; Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 14/25 про надання правничої допомоги від 20.05.2025, у якому загальна вартість наданих послуг склала 6500,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 1-14/25 від 22.05.2025 про сплату за договором про надання правничої допомоги № 14/25 від 20.05.2025 6500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Вивчивши докази, надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи складність справи, її категорію, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, значення справи для сторін, відсутність публічного інтересу до справи, вважає за можливе стягнути в рахунок компенсації витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Приймаючи до уваги положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а також те, що позов задоволений повністю, вважає за доцільне залишити за відповідачем понесені ним витрати на правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 141, 76-82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором № 8904 від 19.03.2024 року у загальному розмірі 62237,50 грн, з яких: 6500,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 55737,50 грн - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати на професійнуправничу допомогу врозмірі 10000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ: 41466388, адреса місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: К.М. Скоринчук