Ухвала суду № 128818350, 14.07.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 342/984/24

Провадження № 2/161/2050/25

У Х В А Л А

14 липня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

з участю секретаря судового засідання Семенової І.М.,

за участю представника позивача адвоката Борщенко В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Лащук Ю.В.

представника виконавчого комітету

Луцької міської ради, як органу опіки та піклування Перій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в залі суду в м. Луцьку матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Луцької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей,-

В С Т А Н О В И В :

04.09.2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали цивільної справи № 342/984/24 відповідно до ухвали Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 року.

Відповідно до даної позовної заяви позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник адвокат Борщенко В.В., звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2024 року у зазначеній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та справу призначено до підготовчого засідання.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2024 року, залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей, виконавчий комітет Луцької міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, замість Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.11.2024 року продовжено строки підготовчого провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Луцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей, на тридцять днів.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2025 року дану цивільну справу направлено до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку ст. 29 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 року визначено підсудність вказаної цивільної справи Луцькому міськрайонному суду Волинської області.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2025 року, головуючим у справі № 342/984/24 визначено суддю Антіпову Т.А.

24.02.2025 року дану справу суддею Антіповою Т.А. прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого засідання.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Борщенко В.В. про витребування доказів - задоволено частково: витребувано з Виконавчого комітету Луцької міської ради, висновок (рішення), стосовно вимог ОСОБА_2 , про:

- зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- забезпечити ОСОБА_2 необмежене спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами відеозв`язку через месенджери ( Вайбер, телеграм, Вацап та інші доступні месенджери та соціальні мережі).

- зобов`язати матір, ОСОБА_1 , надавати доступ до дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцезнаходженням матері кожну четверту суботу місяця.

- зобов`язати матір, ОСОБА_1 , надавати доступ до дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцезнаходженням батька, ОСОБА_2 , один раз на півроку ( шість місяців).

07.07.2025 року від представника позивача адвоката Борщенко В.В. надійшло до суду клопотання про забезпечення позову, відповідно до вимог якого сторона позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідачки ОСОБА_1 не перешкоджати позивачу ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом:

- зобов`язати відповідача, ОСОБА_1 , забезпечити регулярне відеоспілкування дітей з батьком за допомогою будь-якого доступного месенджеру (Viber, Telegram, WhatsApp, тощо);

- встановити, що відеоспілкування має відбуватися тричі на тиждень: понеділок, середа та субота о 19:30 за Київським часом, тривалістю не менше 30 хвилин кожного разу;

- покласти на відповідача обов`язок сприяти технічній організації такого зв`язку, зокрема, надати дітям пристрій та доступ до мережі Інтернет у визначені дні та час.

В обґрунтування поданого клопотання посилаються на те, що відповідач по справі перешкоджає повністю спілкуватися з дітьми, не надає можливості навіть спілкуватись в телефонному режимі, через що і був поданий даний позов до суду про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей. Посилаються на те, що відповідач відкрито чинить позивачу перешкоди у побаченні з дітьми, відмовляючи йому у побаченнях з дітьми. На сьогоднішній день, відповідач з дітьми повернулась з Норвегії до України, що обмежило можливість навіть на мінімальні та нерегулярні побачення. Наразі позивач перебуває за кордоном, та із врахуванням трудових контрактів, не має можливість на пересування. Також повністю обмежене спілкування по відеозв`язку з дітьми, що чинить великі емоційні страждання для батька. Також посилається на те, що наразі відповідач, до прийняття рішення по справі, повністю саботує можливий відеозв`язок з дітьми. Відтак, зазначає, що він повністю позбавлений можливості спілкуватись з дітьми. У договірному порядку не вдалося вирішити питання щодо участі у вихованні батька дитини. З урахуванням наведеного, систематичного перешкоджання у спілкуванні з дітьми, наявності емоційного зв`язку між батьком і малолітніми синами, а також, з огляду на найкращі інтереси дітей, сторона позивача вважає доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасового зобов`язання відповідача не перешкоджати відеоспілкуванню батька з дітьми. Позивач вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову у вигляді зобов`язання відповідача забезпечити можливість регулярного відеоспілкування батька з дітьми, зокрема через месенджери, з метою гарантування реалізації прав батька на участь у вихованні дітей, так як розгляд поточної справи із врахуванням апеляційної та касаційної інстанції може затягнутись на роки. З огляду на систематичне ухилення відповідача від добровільного забезпечення участі батька у вихованні дітей, наявність підтверджених перешкод у спілкуванні, а також зважаючи на те, що на момент розгляду справи діти проживають разом із матір`ю, відсутність таких заходів може унеможливити виконання судового рішення в майбутньому, навіть, якщо суд визнає право батька на регулярне спілкування з дітьми. Також, позивач просив суд не застосовувати заходи зустрічного забезпечення.

В підготовчому засіданні представник позивача підтримала заявлене клопотання з підстав, викладених в ньому. Додатково пояснила суду, що, зі слів її довірителя, після повернення з Норвегії до України, відповідач не забезпечує позивачу регулярного спілкування з дітьми, зокрема, шляхом відеозв`язку. Проте, представник позивача не заперечувала того факту, що під час перебування відповідача з дітьми в Норвегії, відбувалось спілкування позивача з їх спільними дітьми, зокрема, й шляхом особистих побачень. Також, представник позивача не заперечувала той фак, що випадки ненадання можливості спілкуватися позивачу з дітьми не носять систематичного характеру, як це зазначено в заяві про забезпечення позову, а носять періодичний характер, проте, такий порядок речей позивача не влаштовує та він хоче, аби суд вжив заходи забезпечення позову в той спосіб, як ним висловлено в письмовій заяві про вжиття заходів забезпечення позову. Окрім цього, представник позивача погодилась з тим, що вимоги заяви про забезпечення позову є тотожними частині змінених позовних вимог, проте пояснила, що іншим шляхом вирішити на теперішній час спірні питання між батьками дітей не виявляється за можливе.

Відповідач та її представник категорично заперечували проти задоволення заяви про забезпечення позову з посиланням на те, що стороною позивача не надано суду жодних доказів на доведення фактів, викладених в заяві, а саме, що відповідачка перешкоджає повністю спілкуватися з дітьми, не надає можливості навіть спілкуватись в телефонному режимі, а також того, що відповідач відкрито чинить перешкоди у побаченні з дітьми, відмовляючи позивачу в побаченнях з дітьми. На підтвердження своєї позиції стороною відповідача надано суду скрін-шоти із застосунку Viber електронного спілкування сторін спору щодо дітей. Так, відповідач пояснила, що після того, як вона з дітьми повернулась до України, діти пішли в садочок, режим роботи якого: з 08:00 до 18:00 години. Тож, в ті часи, коли позивач дзвонив та бажав поспілкуватися з дітьми, вони вже перебували в дитячому садочку. Проте, напередодні, коли був вихідний день неділя, позивач не вийшов на зв`язок, хоча діти чекали спілкування з ним і були вільні. Проте, як це пояснив позивач, він буде спілкуватися з дітьми тоді, коли він цього забажає. Отже, підсумовуючи свою позицію щодо можливості вжиття судом заходів забезпечення позову, в спосіб, як це просить позивач, відповідач зазначила, що просить лише враховувати якнайкращі інтереси дітей при цьому, та не робити їх інструментом маніпуляцій між батьками, а також зазначила про неприпустиму поведінку позивача щодо неї, як до матері їх спільних дітей, яка має характер постійного, систематичного психологічного насильства та приниження, що є неприпустимим, на підтвердження чого надала суду копію її звернення до поліції.

Представник відповідача додатково пояснила, що відповідач ОСОБА_1 самотужки виховує та забезпечує двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той час, як позивач по справі ОСОБА_2 жодної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, а тільки вимагає від відповідача забезпечення йому необмеженого спілкування з дітьми, постійно принижуючи та ображаючи при цьому свою колишню дружину, ОСОБА_1 . Просила звернути увагу суду на той факт, що відповідач частково визнає позовні вимоги ОСОБА_2 та пропонує такий варіант спілкування батька з дітьми, який був би адекватним та спів розмірним з забезпеченням їх дозвілля, розпорядку дня та з врахуванням необхідності потреб дітей. Отже, жодних перешкод в наданні спілкування позивачу з дітьми, відповідач не чинить, випадки, коли неможливо забезпечити відеозв`язок батька з дітьми, є періодичними та обґрунтовуються певними, поважними для цього причинами.

Представник виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, поклались на розсуд суду. При цьому, зазначили, що ними затверджений висновок служби у справах дітей від 02.06.2025 року № 139 «Про визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні дітей», де відображена позиція третьої особи по даному спору.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Порядок прийняття до розгляду та розгляду заяви про забезпечення позову та зустрічного забезпечення регламентовано Главою 10 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписом ст.150ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Разом з тим, згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається з уточненої позовної заяви позивача від 28.04.2025 року, позовні вимоги ОСОБА_2 є наступними:

1.Зобов`язати ОСОБА_1 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2.Забезпечити ОСОБА_2 необмежене спілкуванняз дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами відеозв`язку через месенджери (вайбер, телеграм, вацап та інші доступні месенджери та соціальні мережи);

3.Зобов`язати матір, ОСОБА_1 ,надавати доступдо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцезнаходженням матері кожну четверту суботу місяця;

4.Зобов`язати матір, ОСОБА_1 , надавати доступ до дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцезнаходженням батька, ОСОБА_2 , один раз на півроку (шість місяців).

Відповідно до змісту заяви позивача про забезпечення позову, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- зобов`язання відповідачки ОСОБА_1 не перешкоджати позивачу ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом:

- зобов`язати відповідача, ОСОБА_1 , забезпечити регулярне відеоспілкування дітей з батьком за допомогою будь-якого доступного месенджеру (Viber, Telegram, WhatsApp, тощо);

- встановити, що відеоспілкування має відбуватися тричі на тиждень: понеділок, середа та субота о 19:30 за Київським часом, тривалістю не менше 30 хвилин кожного разу;

- покласти на відповідача обов`язок сприяти технічній організації такого зв`язку, зокрема, надати дітям пристрій та доступ до мережі Інтернет у визначені дні та час.

Так, відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказує, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Пунктом 4 вказаної постанови передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно зіст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Діти, на час звернення до суду, проживають із матір`ю. Рішенням суду місце проживання дітей не визначено.

Позивачем не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, що зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не зазначено обставини, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.

Відповідно до положень ч. 10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заявлену вимогу, суд вважає, що позивачем не наведено жодних підстав для забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування, не надано жодного доказу на підтвердження систематичного перешкоджання відповідачем у спілкуванні позивача з дітьми, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

Окрім цього, даний спосіб забезпечення позову, про який просить представник позивача, буде по суті вирішенням частини його уточнених позовних вимог, що є неприпустимим з огляду на положення ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За наявності між батьками дитини спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується органом опіки та піклування (стаття 158 СК України) або судом (стаття 159 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно із вимогами ч. 1, 2ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Таким чином, зі змісту статей 158-159 СК України слід зробити висновок, що способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначаються органом опіки та піклування за заявою того з батьків, хто бажає такі способи встановити чи судом - шляхом пред`явлення відповідного позову.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до органів опіки та піклування із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, відповідно, такого рішення органом опіки та піклування не приймалось. Способом захисту своїх порушених прав позивач обрав звернення до суду з даним позовом, який по суті ще не розглянуто.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування вказаного заявником заходу забезпечення позову у зв`язку з його передчасністю та з огляду на те, що фактично у заяві про забезпечення позову заявник просить розглянути спір по суті і задовольнити вимоги, які є самостійним предметом спору, що є виходом за межі процесуальної дії (застосування заходу забезпечення) і порушуватиме принцип змагальності сторін.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову, у зв`язку з його необґрунтованістю та передчасністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Борщенко В.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Луцької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова