Рішення № 128816732, 14.07.2025, Яремчанський міський суд

Справа № 354/728/25

Провадження № 2/354/424/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 липня 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.

за участю секретаря судового засідання Балашової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад обставин справи

13.05.2025представник позивачазвернувся досуду звищевказаним позовом,в якомупросить стягнутиз ОСОБА_1 на користьТОВ «ФККЕШ ТУГОУ» заборгованістьза кредитнимдоговором №102468від 31.12.2019у розмірі10000,00грн тасплачений судовийзбір урозмірі 2422,40грн.Позовні вимогиобґрунтовує тим,що 31.12.2019між ТОВ«ЗАЙМЕР» тавідповідачкою булоукладено кредитнийдоговір №102468 в письмовій формі у вигляді електронного документа, відповідно до якого їй було надано кредит в розмірі 2 500,00 грн, строком на 15 днів, шляхом переказу на її банківську картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2 % в день або 730 % річних.

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕН» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Оскільки відповідачка в установлений кредитним договором строк свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 10 000,00 грн., яка складається: 2500,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7 500,00 грн прострочена заборгованість за процентами.

За вказаних обставин ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з даним позовом.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачці у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

03 червня 2025 року представник позивача надіслав суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просить стягнути з відповідачки в його користь витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 500,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи.

Рекомендовані повідомлення на 03.06.2025, 02.07.2025 повернуто відправнику, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення судової повістки.

Відтак, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі документів та доказів, які є в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

31.12.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту № 102468, який підписаний електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора «KL6787» в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.24-26), що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.8, на звороті).

ТОВ «ЗАЙМЕР» надало відповідачці грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2 500,00 грн; строк кредиту: 15 днів до 14.01.2020; стандартна процентна ставка 2% в день.

Факт отримання коштів позичальницею підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 1980/02 від 25.02.2025, відповідно до якої 31.12.2019 на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти в сумі 2500,00 грн, призначення платежу: видача кредиту #102468 (а.с.21, на звороті).

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.12-15).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, який є додатком до договору факторингу, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102468 від 31.12.2019 в сумі 10 000,00 грн (а.с.8).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 102468, станом на 13.01.2025 сума заборгованості становить 10 000 грн 00 коп., з яких: 2500,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 7500 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 7, на звороті).

Згідно п.2.3 Договору № 32244 нараховування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту до повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно.

Згідно з пунктом 3.4.2 Договору відповідачка як позичальник зобов`язана своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом в порядку, встановленому Договором. Однак, на день звернення до суду свого обов`язку щодо повернення коштів відповідачка не виконала, у зв`язку з чим, в неї наявна заборгованість в

загальній сумі 10 000,00 грн, яка складається: 2500,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7500,00 грн прострочена заборгованість за процентами, що підтверджується випискою з особового рахунку.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Це кореспондується зі змістом ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами та моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 зазначеного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 512 ЦК України передбачено , що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).

Висновки суду

Дослідивши матеріали справи в сукупності та взаємозв`язку, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 шляхом заповнення заявки на сайті, з використанням одноразового ідентифікатора в електронній формі 31.12.2019 було укладено договір про надання фінансового кредиту. Свої зобов`язання ТОВ «ЗАЙМЕР» за кредитним договором № 102468 від 31.12.2019 виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов кредитного договору та умов, які визначені в договорі, з якими вона погодилася, підтвердивши електронним підписом. Це підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 1980/02 від 25.02.2025.

Разом з тим, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 9375,00 грн.

Оскільки право вимоги до ОСОБА_1 щодо повернення кредиту перейшло до позивача на підставі договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, останнім 13 січня 2025 року було надіслано відповідачці вимогу про погашення заборгованості в сумі 10000,00 грн, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 20343-11-52-56 від 16.01.2025 (а.с.23). На час розгляду справи сума заборгованості відповідачкою не сплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови, укладеного з позивачем кредитного договору № 102468 від 31.12.2019, оскільки у встановленому порядку та строки не погашала кредит та проценти за користування ним, а також те, що відповідачка не подала доказів, які б повністю або частково спростовували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» є обґрунтованою, відтак з відповідачки слід стягнути заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 10 000,00 грн. на користь позивача.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Окрім того, 03.06.2025 представник позивача подав суду заяву про стягнення з відповідачки витрат на професійну правову допомогу в сумі 10 500,00 грн.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно доч.3ст.137ЦПК Українидля визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав наступні

докази: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року та додаткової угоди №1 від 27.12.2024 (а.с. 9-11); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №8096/10 (а.с. 22 зворот); довіреність від 30.12.2024 (а.с. 6); акт про отримання правової допомоги від 26.05.2025, згідно якого загальна вартість послуг складає 10500,00 грн (а.с. 39); платіжну інструкцію № 3 9071 від 26.05.2025 на суму 10 500,00 грн за оплату правничої допомоги згідно рахунку від 26.05.2025 по договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 42, на звороті).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанова Верховного суду КЦС від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, що зазначено, зокрема, в рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 та у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Крім того, розмір відшкодування судових витрат не повинен бути непропорційним до предмету спору, як це зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 13.01.2021 у справі № 596/2305/18-ц.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Суд може зменшити розмір судових витрат, якщо заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат.

На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги з огляду на шаблонний тип справи, та на те, що справа є незначної складності, однотипною, а надана допомога здебільшого стосувалася виготовленням однакового змісту процесуальних документів (позовної заяви, клопотань тощо), враховуючи реальний час необхідний на виконання процесуальних дій по підготовці позовної заяви та інших заяв та клопотань до суду, відтак вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 5 000,00 грн, що буде співмірним як зі складністю справи, так і ціною позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509 512, 525-527, 530, 610, 612, 639, 1054, 1077 ЦК України та керуючись ст.ст. 11- 13, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-279, 280-282, ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 102468 від 31.12.2019 в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за сумою боргу, 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 накористь ТОВАРИСТВАЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФККЕШ ТУГОУ» витратина правничудопомогу урозмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» код ЄДРПОУ 42228158, місце знаходження: вул. Кирилівська, будинок № 82, офіс 7, м. Київ, 04080.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК