Рішення № 128815436, 14.07.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2025 Справа № 914/1362/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак», село Косогірка, Хмельницька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», село Ставчани, Львівська область

про стягнення 68 021,36 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення заборгованості в розмірі 68 021,36 грн за договором поставки №301123/01П від 30.11.2023.

Ухвалою від 05.05.2025 суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак» та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку із усуненням 08.05.2025 позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалою від 13.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 13.05.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу та відповідачу до їхніх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 15.05.2025.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» було укладено договір поставки №301123/01П від 30.11.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, на умовах цього договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 68 021,36 грн зі сплати основного боргу за поставлений товар, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором покупець) було укладено договір поставки №301123/01П від 30.11.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі товар, на умовах цього договору (надалі -договір).

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 «Специфікація», який є невід`ємною частиною цього договору. Вартість договору складається з вартості товарів, придбаних покупцем за даним договором.

Згідно з п. 2.1. договору товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами додатка №7 «Графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного додатку №7.

Відповідно до пункту 2.2. договору замовлення передаються покупцем по електронному зв`язку. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують додаток №2. Замовлення має містити наступну інформацію:

- номер і дату замовлення;

- номер і дату договору;

- найменування постачальника;

- найменування покупця

- асортимент товару;

- кількість товару;

- дату поставки товару постачальником на склад або магазин, зазначений покупцем;

- адреса складу або магазину, зазначеного покупцем.

Згідно з п. 2.3. договору графік поставок товару вказано в додатку №7 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Даний графік може переглядатися за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.4.1. договору сканкопія заявки чи/або електронна форма заявки має силу оригіналу та являється належним доказом в суді.

Згідно з п. 2.5. договору замовлення вважається прийнятим до виконання, і постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення постачальнику на електронній платформі або електронну пошту.

Відповідно до пунктів 2.22. та 2.27. договору сторони вправі встановити особливі умови поставки товару, ро що складається та підписується відповідний додаток №6 до цього договору. Логістична інформація про товар, що постачається, вказується в додатку №8 №Картка товару», який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору приймання товару на Розподільний центр здійснюється в зазначений час, згідно з додатком №7 до цього договору Постачальник зобов`язаний приїхати та подати документи для приймання товару не пізніше ніж за 1 годину до закінчення граничного часу, вказаного в додатку №7. Приймання товару в магазинах покупця здійснюється з 08.00 год до 12.00 год та з 14.00 год до 16.00 год.

Відповідно до пунктів 3.12. договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної та/або видаткової накладної.

Згідно з п. 6.1. договору ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 7% від поточної ціни. Постачальник зобов`язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в Специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару.

Відповідно до пункту 6.2. договору у разі, якщо супровідні документи на товар, видаткова накладна та/або товарно-транспортна накладна або рахунок постачальника містять вказівки на ціну товарів вище, ніж ціна, зазначена в узгодженій сторонами специфікації, то діє ціна, зазначена в узгодженій специфікації. Розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно на підставі цін, зазначених у специфікації.

У період з 24.01.2024 по 12.02.2024 включно Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» згідно договору поставки №301123/01П від 30.11.2023, товар на загальну суму 68 121,36 грн, згідно видаткових накладних, а саме:

- ВОY00571331 від 24.01.2024 на суму 33 072,48 грн;

- ВОY00582305 від 05.02.2024 на суму 11 531,76 грн;

- ВОY00589502 від 12.02.2024 на суму 23 517,12 грн.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач оплатив поставлений товар на суму 100,00 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору поставки №301123/01П від 30.11.2023, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 24.01.2024 по 12.02.2024 включно, повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 68 021,36 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 68 021,36 грн заборгованості за договором поставки №301123/01П від 30.11.2023 за поставлений товар за період з 24.01.2024 по 12.02.2024 включно.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №301123/01П від 30.11.2023.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак» свої зобов`язання по договору поставки №301123/01П від 30.11.2023 виконало повністю. Факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» товару на загальну суму 68 121,36 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 24.01.2024 по 12.02.2024 включно.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Часткова оплата за поставлений товар на суму 100,00 грн, підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 01.04.2025.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору поставки №301123/01П від 30.11.2023, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 24.01.2024 по 12.02.2024 включно, в повному обсязі не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (11.07.2025) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №301123/01П від 30.11.2023 на загальну суму 68 021,36 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 68 021,36 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 68 021,36 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23818 від 29.04.2025.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (81118, Львівська область, Львівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9А; ідентифікаційний код юридичної особи 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бойчак» (32155, Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Косогірка; ідентифікаційний код юридичної особи 38884736) заборгованість за договором поставки №301123/01П від 30.11.2023 в розмірі 68 021,36 грн та 2 422,40 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено та підписано 14.07.2025.

СуддяСухович Ю.О.