Рішення № 128815264, 05.06.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/839/25

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до Комунального підприємства Васильківської міської ради «ВАСИЛЬКІВТЕПЛОМЕРЕЖА» (08601, Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, пр. Київський шлях, буд. 60-А)

про стягнення 40925591,94 грн. заборгованості,

секретар судового засідання: Крикун І.В.

Представники сторін:

від позивача: Піун С. П. (довіреність № 30 від 27.07.2022 р.) - в режимі відеоконференції;

від відповідача: Крайнова О.А. (наказ № 210 від 22.08.2024 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства ВАСИЛЬКІВТЕПЛОМЕРЕЖА (далі КП ВАСИЛЬКІВТЕПЛОМЕРЕЖА, відповідач) про стягнення 40925591,94 грн. заборгованості за договором № 5480-ТКЕ(23)-17 постачання природного газу від 03.10.2023 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5480-ТКЕ(23)-17 постачання природного газу від 03.10.2023 р., згідно з яким відповідачеві було поставлено природний газ на загальну суму 54975809,50 грн., який було оплачено частково, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 40925591,94 грн. основного боргу і судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.05.2025 р.

02.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 02.04.2025 р. (вх. № 4452/25 від 02.04.2025 р.), за змістом якого відповідач визнає наявною заборгованість, заявлену до стягнення позивачем, та наголошує, що вона виникла через заборгованість споживачів перед відповідачем та відсутність передбаченого законодавством відшкодування різниці в тарифах.

07.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 07.04.2025 р. (вх. № 4657/25 від 07.04.2025 р.).

25.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/д від 25.04.2025 р. (вх. № 3845 від 25.04.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку було задоволено ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2025 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2025 р.

У судовому засідання 05.06.2025 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала, представник відповідача зазначала про те, що заборгованість утворилася не з вини останнього.

У судовому засіданні 05.06.2025 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.10.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Комунальним підприємством ВАСИЛЬКІВТЕПЛОМЕРЕЖА (споживач) було укладено договір № 5480-ТКЕ(23)-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 222, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року до 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 7170,370 тис. куб. метрів.

У відповідності з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу обсягу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

На виконання договору постачальник передав, а споживач отримав природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 54975809,50 грн., у тому числі від 31.10.2023 р. на суму 626808,28 грн., від 31.10.2023 р. на суму 132132,46 грн., від 30.11.2023 р. на суму 7129627,52 грн., від 30.11.2023 р. на суму 1857763,14 грн., від 31.12.2023 р. на суму 8694054,53 грн., від 31.12.2023 р. на суму 3694174,24 грн., від 31.01.2024 р. на суму 9246131,17 грн., від 31.01.2024 р. на суму 5234828,80 грн., від 29.02.2024 р. на суму 7710985,57 грн., від 29.02.2024 р. на суму 2103341,38 грн., від 31.03.2024 р. на суму 6673578,05 грн., від 31.03.2024 р. на суму 1872384,36 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечений.

Відповідачем було частково оплачено поставлений ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг газ в сумі 14050217,56 грн., що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за період з 05.10.2023 р. до 13.06.2024 р.

З огляду на зазначене, у КП «ВАСИЛЬКІВТЕПЛОМЕРЕЖА» утворилась заборгованість за отриманий природний газ у сумі 40925591,94 грн., у зв`язку з чим ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і звернулось з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач, не заперечуючи розміру наявної заборгованості, просив суд взяти до уваги, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем виникло не з вини відповідача, а до виникнення заборгованості призвели об`єктивні фактори, такі як невідповідність фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування, мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання, несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах, яка станом на 10.03.2025 р. становить 42298418,85 грн. та підтверджується, зокрема, протоколами територіальної комісії з питань узгодження з різниці в тарифах № 1 від 28.03.2024 р., № 7 від 21.05.2024 р., № 12 від 23.08.2024 р. та № 18 від 22.11.2024 р. Крім того, надходження коштів на рахунок підприємства та можливість погашення заборгованості за природний газ залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів, а відповідач знаходиться в скрутному майновому становищі.

Щодо посилання відповідача на застосування норм, які регулюють надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, то суд зазначає, що 29.07.2022 р. набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII.

Вищезазначений Закон України № 1730 (далі Закон 1730) визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 1 Закону 1730 взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.

Частиною 1 ст. 4 Закону 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Таким чином, врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому, припинення зобов`язання є останньою стадією його існування.

Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 р. у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію щодо припинення зобов`язань в рамках процедури врегулювання заборгованості за природний газ, згідно з якою, у випадку не укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками розрахунків, відсутні підстави припинення спірних правовідносин між сторонами договору постачання природного газу.

Аналогічна правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду від 23.04.2024 р. у справі № 925/636/23.

Матеріалами даної справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 40925591,94 грн. за договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (тобто відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором).

Суд відзначає, що предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно ст. 4 Закону 1730 та реструктуризації залишків заборгованості згідно зі ст. 5 Закону 1730. Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом 1730 без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій не може свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Відповідно, заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вирішення спору відповідач заборгованість за отриманий від позивача газ не сплатив.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 40925591,94 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Зазначене є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Васильківської міської ради «ВАСИЛЬКІВТЕПЛОМЕРЕЖА» (08601, Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, пр. Київський шлях, буд. 60-А, код 31916457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) 40925591 (сорок мільйонів дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одну) грн. 94 коп. заборгованості та 491107 (чотириста дев`яносто одну тисячу сто сім) грн. 10 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.07.2025 р.

Суддя В.М. Бабкіна