Рішення № 128815203, 01.07.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2025Справа № 910/5170/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ", м. Київ

до Tehenergoimpex OU, Viimsi, Estonia

про стягнення 18 279,92 євро

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Близнюков В.В. (адвокат за ордером серії ВВ№1028269 від 20.11.2024 року)

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.04.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" (позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Tehenergoimpex OU (відповідач) суму заборгованості в розмірі 18 279,92 євро, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Контракту №ТЕІ-10.03.23/1 від 03.10.2023 року, в частині поставки товару оплаченого позивачем.

Ухвалою від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 22.10.2024, зобов`язано позивача протягом 20 днів з моменту отримання ухвали, надати суду: нотаріально засвідчені переклади на офіційну мову Республіки Естонія копії ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/5170/24 від 08.05.2024, позовної заяви з додатками та судового доручення про вручення документів від 06.05.2024 у 3 примірниках, для направлення до Міністерства юстиції Естонської Республіки, постановлено звернутися до Міністерства юстиції Естонської Республіки з проханням про вручення компанії Tehenergoimpex OU (Aiandi str. 24, Viimsi, Estonia, 74001) судових документів у справі №910/5170/24 та зупинено провадження у справі №910/5170/24 до надходження відповіді на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі, або надходження повідомлення про неможливість такого виконання.

21.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку та приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 поновлено провадження у справі №910/5170/24.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" про поновлення пропущеного строку та приєднання доказів до матеріалів справи, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" строк для надання нотаріально засвідчених перекладів на офіційну мову Республіки Естонія копії ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/5170/24 від 08.05.2024, позовної заяви з додатками та судового доручення про вручення документів від 06.05.2024 у 3 примірниках, для направлення до Міністерства юстиції Естонської Республіки, долучено до матеріалів справи нотаріально засвідчені переклади на офіційну мову Республіки Естонія копій ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/5170/24 від 08.05.2024, позовної заяви з додатками та судового доручення про вручення документів від 06.05.2024 у 3 примірниках, постановлено надіслати вищевказані документи до Міністерства юстиції Естонської Республіки для їх подальшого вручення відповідачу - Tehenergoimpex OU та відкладено підготовче засідання до 18.03.2025.

18.03.2025 підготовче засідання судом було відкладено до 20.05.2025.

19.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025.

В судовому засіданні 01.07.2025 року в справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2023 між Tehenergoimpex OU (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» (покупець, позивач) укладено Контракт №ТЕІ-10.03.23/1 (надалі - Контракт), відповідно до умов до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує продукцію, далі за текстом товар.

Відповідно до п. 2.1. Контракту постачається товар: пічне паливо побутове; дизельне паливо, різних марок; бензини, різних марок; індустріальні олії та базові олії, різних марок; інші суміші продуктів мінерального та рослинного походження, різних марок; зріджений нафтовий газ.

Ціна товару встановлюється окремо на кожну партію поставки в Додатках, які є невід`ємною частиною контракту. (п. 3.1. Контракту).

Терміни постачання кожної партії товару узгоджуються у додатках до контракту. (п. 4.2. Контракту).

Пунктом 5.1. Контракту визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється банківським переказом відповідно до умов, викладених у відповідних Додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною цього контракту, в євро (EUR) або доларах США (USD).

У відповідності до п. 10.3. Контракту у разі прострочення термінів поставки партії товару, передбачених у відповідному Додатку, більше ніж на 5 календарних днів, продавець зобов`язується повернути покупцю 100% вартості непоставленого товару на розрахунковий рахунок покупця у дводенний термін.

Строк дії цього контракту з дати його підписання і укладення до 30 вересня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків і претензій - до повного виконання зобов`язань обома сторонами. (п. 12.1. Контракту).

Специфікацією №1 до Контракту сторони визначили, що постачанню підлягає товар вартістю 75 600,00 євро, термін постачання - до 30 днів після внесення передплати.

На виконання умов Контракту, позивачем здійснено платежі на користь відповідача на загальну суму в розмірі 53 570,00 євро, а саме: 02.11.2023 року на суму 32 700,00 євро, 22.11.2023 року на суму 3 370,00 євро та 06.12.2023 року на суму 17 500,00 євро (банківські виписки за вказані дати містяться в матеріалах справи).

В подальшому, відповідачем здійснено часткову поставку товару на суму в розмірі 35 290,08 євро, згідно Інвойсів №SK1123/1 від 15.11.2023 року на суму 17 569,44 євро та №SK1123/2 від 15.11.2023 року на суму 17 720,64 євро.

Однак, як зазначено в позові, залишок товару на суму в розмірі 18 279,92 євро (53 570,00 євро - 35 290,08 євро) відповідачем, в обумовлений Контрактом строк, не поставлено позивачу.

07.02.2024 року позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу (вих№0702-1), якою позивач просив повернути відповідача грошові кошти в розмірі, у зв`язку з непоставкою товару, у строк до 10.02.2024 року.

Відповідач відповіді на вказану претензію-вимогу позивачу не надіслав, кошти не повернув.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у сумі 18 279,92 євро.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як передбачено п. 11.2. Контракту у разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, всі спори, розв`язання суперечностей підлягають розгляду в компетентних судових органах відповідно до чинного процесуального та матеріального законодавства країни позивача.

Відповідно до статті 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже, для іноземних суб`єктів господарювання передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про міжнародне приватне право", право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 5 вказаного закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

При цьому, частиною 1 статті 14 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.

Отже, при розгляді справи підлягають застосуванню положення ГПК України, які є імперативними нормами права України, що регулюють порядок розгляду в господарських судах України судових справ, в тому числі щодо стягнення заборгованості за невиконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Контракту, суд дійшов висновку, що він, за своєю правовою природою, є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем здійснено попередню оплату вартості товару за Контрактом на суму в розмірі 53 570,00 євро (02.11.2023 року на суму 32 700,00 євро, 22.11.2023 року на суму 3 370,00 євро та 06.12.2023 року на суму 17 500,00 євро).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як погоджено Специфікацією №1 до Контракту, сторони визначили, що термін постачання товару - до 30 днів після внесення передплати.

Отже, враховуючи визначені сторонами строки, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був поставити позивачу обумовлений Контрактом товар на суму 32 700,00 євро у строк до 04.12.2023 року, на суму 3 370,00 євро у строк до 22.12.2023 року та на суму 17 500,00 євро у строк до 05.01.2024 року

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову поставку товару на суму в розмірі 35 290,08 євро, згідно Інвойсів №SK1123/1 від 15.11.2023 року на суму 17 569,44 євро та №SK1123/2 від 15.11.2023 року на суму 17 720,64 євро.

При цьому, оплачений позивачем товар на суму в розмірі 18 279,92 євро (53 570,00 євро - 35 290,08 євро) відповідачем, в обумовлений Контрактом строк, поставлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, згідно умов Контракту, поставку в повному об`ємі не здійснено.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Відповідачем не надано суду доказів поставки позивачу товару або доказі повернення позивачу попередньої оплати у вказаному вище розмірі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок відповідача з повернення суми попередньої оплати у розмірі 18 279,92 євро підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими в повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 12 279,92 євро.

Судовий збір у розмірі 11 621,12 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Tehenergoimpex OU (Aiandi str. 24, Viimsi, Estonia, 74001, реєстраційний номер компанії: 11086619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» (код ЄДРПОУ 44679070, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, офіс 810) суму заборгованості в розмірі 18 279,92 євро (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять євро 92 євро центи) та суму судового збору в розмірі 11 621,12 грн (одинадцять тисяч шістсот двадцять одна гривна 12 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 11.07.2025 року.

Суддя С. МОРОЗОВ