Ухвала суду № 128812358, 01.07.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12868/25 1-кс/760/6838/25

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2025 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В:

До провадження слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року, в межах кримінального провадження № 72025110400000001 від 17 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205-1 КК України, частиною третьою статті 209 КК України, накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_4 у Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БК Центрбуд-Альянс», а саме, 100% частки статутного капіталу в сумі 243 000 грн.

Вважає, що вищевказаний арешт є необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси власника майна, оскільки жодних належних та достатніх доказів того, що ТОВ «БК Центрбуд-Альянс» є суб`єктом господарювання, який має відношення до розслідуваних кримінальних правопорушень в межах кримінального провадження матеріали клопотання не містять. Так, на момент подачі клопотання про скасування арешту майна жодній посадовій особі ТОВ «БК Центрбуд-Альянс» не вручено повідомлення про підозру. Стороною обвинувачення не наведено жодних належних та достатніх доказів вчинення посадовими особами ТОБ «БК Центрбуд-Альянс» кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205-1, 209 КК України. Зокрема, не зазначено, які саме доходи були одержані злочинним шляхом та які дії, спрямовані на приховування, маскування походження майна, одержаного злочинним шляхом були вчинені. Також, не вказано які завідомо неправдиві відомості були внесені до документів, що подаються для проведення державної реєстрації.

Крім того, корпоративні права не є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки не є об`єктами матеріального світу та не відповідають іншим критеріям, встановленим статтею 98 КПК України. У клопотанні про арешт майна та ухвалі слідчого судді не наведено обґрунтування яким чином корпоративні права є матеріальним об`єктом, предметом чи знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять відомості, що можуть бути використані як докази, підтвердження набуття їх внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Винесена стороною обвинувачення постанова від 04 лютого 2025 року про визнання корпоративних прав речовим доказом у кримінальному провадженні є формальною, оскільки в ній не визначено яким критеріям речових доказів відповідає вказане майно, не вказано яким чином вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Наявність арешту корпоративних прав грубо порушує права власника ОСОБА_4 , оскільки вона фактично втрачає можливість продавати, передавати чи змінювати структуру власності підприємства, що призводить до заморожування управлінських рішень.

Окрім того, ТОВ «БК Центрбуд-Альянс» є підприємством реального сектору економіки, яке здійснює свою діяльність відповідно до мети, завдань та видів діяльності, закріплених в установчих та статутних документах, з часу заснування жодного разу не приймало участі у незаконній діяльності.

Враховуючи вищевикладене, наявність арешту на корпоративні права не виправдовує такий ступінь втручання у права учасника Товариства на мирне володіння майном потребам досудового розслідування і явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням даного кримінального провадження, призводить до надмірного процесуального обмеження, тому заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року на корпоративні права ОСОБА_4 у ТОВ «БК Центрбуд-Альянс», а саме - 100% частки статутного капіталу в сумі 243 000 грн.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки слідчому судді невідомо.

Адвокат ОСОБА_3 який діє в інтересах власника майна - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якому зазначив, що вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання заявника та прокурора, відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Частиною другою статті 174 КПК України передбачено, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Статтею 26 КПК України передбачено, що, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд вважає за можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність заявника та уповноваженої особи органу досудового розслідування.

Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що детективами Територіального управління БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025110400000001 від 17 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205-1, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 209 КК України.

07 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/6551/25 накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_4 у ТОВ «БК Центрбуд-Альянс», а саме 100% частки статутного капіталу в сумі 243 000 грн.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до статті 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Як вбачається зі змісту ухвали, якою накладено арешт на майно, слідчий суддя керувався вимогами статті 173 КПК України, врахував розумність і співмірність обмеження права власності, а також, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.

З метою збереження речових доказів, як визначено частиною третьою статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас, слідчий суддя враховує, що в силу статті 41 Конституції України, статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

З викладених вище норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.

Так, згідно з частиною другою статті 96-1 ЦК України корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Відповідно до статті 14.1.90. Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зі змісту викладеного вбачається, що подальший арешт (тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування) корпоративних прав (правомочності на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами) може призвести, зокрема, до неможливості приймати участь в управлінні товариством, що може порушити особисте немайнове право особи та вплинути на права та обов`язки суб`єкта господарської діяльності.

Крім того, з урахуванням положень статті 115 ЦК України власником майна, переданого товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, майно обліковується на його балансі, у тому числі і внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи майна до статутного капіталу товариства вони є власністю самого товариства, тому клопотання в частині арешту корпоративних прав не ґрунтується на законі.

Крім того, у даному кримінальному провадженні не повідомлено жодній посадовій особі ТОВ «БК Центрбуд-Альянс» про підозру.

Також, доказів того, що корпоративні права ОСОБА_4 використовувались в злочинній діяльності, були набуті внаслідок провадження такої діяльності, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, засобом або предметом його вчинення, або містять сліди його вчинення, інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідності критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, прокурором слідчому судді не надано.

Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності, завдання кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що представник власника майна, поданим клопотанням довів відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння фізичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_4 у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися своїм майном, оскільки впливає на можливість останньої брати участь в управлінні Товариством, що здійснює господарську діяльність, має штат працівників, яким нараховується заробітна плата та сплачує податки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та його задоволення.

З огляду на викладене та керуючись статтями 98, 170-173, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року у справі 760/6551/25 на майно - корпоративні права ОСОБА_4 у Товаристві з обмеженою відповідалністю «БК Центрбуд-Альянс» (ЄДРПОУ 38872521), а саме 100% частки статутного капіталу в сумі 243 000 грн

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1