Рішення № 128812214, 18.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20783/25-а

пр. № 2-а-219/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Осового Вадима Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 2545137 від 05 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною четвертою ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорювана постанова у справі була винесена за відсутності позивача, оскільки на момент її винесення на місці розгляду справи його не було - в цей час він проходив лікування після поранення, документи на підставі яких винесено постанову з обвинуваченням його у порушенні, передбаченому частиною першою статті 126 КУпАП, знаходились в автомобілі NISSAN X-TRAIL 74-NT-VJ, який використовувався 3 стрілецькою ротою військової частини НОМЕР_1 , для виконання бойових завдань. Враховуючи, що він продовжує проходити службу у Збройних Силах України та виконувати бойові завдання, користування засобами стільникового зв`язку у зоні бойових дій заборонено, відповідно до статті 143 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» командиром військової частини, де він проходить службу. Про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо після короткочасного виїзду із зони бойових дій на підставі інформації, наявної у застосунку «ДІЯ». Враховуючи, що посадовою особою, яка винесла оскаржувану постанову, не було належним встановлено особу, яка вчинила правопорушення, та перевірено відповідність наданих документів чим порушено вимоги статті 254 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, він об`єктивно не міг знати про наявність оскаржуваної постанови та оскаржити її у строки передбачені КУпАП. Тому просив суд поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 2545137 від 05 липня 2024 року.

Представник відповідача позов не визнав, вказав у відзиві, що встановлення особи позивача відбулося відповідно до встановленої процедури - шляхом пред`явлення ним документів підтверджуючих особу, а саме - особистого військового квитка, з даних якого було заповнено відповідні поля в оскаржуваній постанові, що підтверджує правомірність дій поліцейського та належне документування факту правопорушення. Під час перевірки особи було встановлено, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом при цьому, будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2024 року. Про це поліцейським ВРПП старшим сержантом поліції Осовим В.М. було повідомлено водію ОСОБА_1 . Після чого йому також були роз`яснені його права та обов`язки, та поліцейським ВРПП старшим сержантом поліції Осовим В.М. справа була розглянута з винесенням постанови про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху за частиною четвертою ст. 126 КУпАП, серії ЕНА/2545137, накладено стягнення у вигляді 20 400, 00 грн. Копію постанови було вручено на місці складання постанови, про що гр. ОСОБА_1 поставив свій особистий підпис. На підтвердження вищевказаного до матеріалів справи додається копія постанови Індустрального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2024 року у справі № 202/3128/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000, 00 грн та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Окрім того, з моменту винесення вищевказаної постанови до моменту притягнення інспектором Осовим В.М. до адміністративної відповідальності вказане рішення суду вже набрало законної сили, тобто ОСОБА_1 на момент винесення інспектором постанови був позбавлений права керування транспортними засобами. Окрім того, сам позивач особисто поставив підпис на копії постанови, яка була йому вручена на місці. Це є прямим підтвердженням того, що він усвідомлював зміст винесеної постанови, отримав її, і не висловлював жодних заперечень чи зауважень щодо ідентифікації його особи або обставин справи на момент її оформлення. Крім того, позивач самостійно додає копію постанови до позовної заяви, Це означає, що він визнає факт існування такої постанови та її вручення.

Оскільки із позовом на постанову позивач звернувся до суду, пропустивши строк на її оскарження на понад один місяць без поважних причин, представник відповідача просив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .

У своїх додаткових поясненнях на відзив, позивач вказав, що представник відповідача не наводить доказів, які б спростовували перебування позивача на стаціонарному лікуванні, або підтверджували присутність останнього під час складення матеріалів адміністративного правопорушення. Представник відповідача, помилково зазначає, що позивач особисто поставив підпис на копії постанови, яка нібито була вручена йому на місці. Зазначені припущення не відповідають дійсності та не підкріпленні жодними доказами. Копія постанови була знайдена військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 серед документів на автомобілі військової частини НОМЕР_1 наприкінці квітня 2025 року, після того, як про її існування позивачеві стало відомо, після короткочасного виїзду із зони бойових дій на підставі інформації наявної у застосунку «ДІЯ». На підтвердження свого перебування на стаціонарному лікуванні надав додатково до своєї виписки стаціонарного хворого № 2549К, копію пояснень, наданих військовослужбовцем ОСОБА_2 , який в той самий час, які позивач, також знаходився на стаціонарному лікуванні у тій самій військовій частині, станом на дату складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

ІІ. Процесуальні дії та рішення суду.

02 травня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 09 травня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

13 травня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження.

28 травня 2025 року через Електронний суд представник відповідача подав відзив на позов та заява про залишення позову без розгляду.

17 червня 2025 року позивач за допомогою Електронного суду подав додаткові пояснення на позов.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, котрий з 22 червня 2024 року по 11 липня 2024 року проходив стаціонарне лікування у медичній частині військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією виписки № 2549К щодо пораненого ОСОБА_1 та пояснень військовослужбовця ОСОБА_2 , доданих до додаткових пояснень позивача /а. с. 3, 5-6, 8, 13-18/.

05 липня 2024 року поліцейським ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Осовим В. М. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2545137, відповідно до якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400, 00 грн /а. с. 7/.

З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2024 року об 21:41 під час несення служби на блокпосту «ДІМ», що розташований за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 1, поліцейським ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Осовим В. М. був зупинений автомобіль NISSAN X-TRAIL (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням громадянина ОСОБА_1 . Відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 2545137 від 05 липня 2024 року, ОСОБА_1 05 липня 2024 року о 21:12 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1.а.ПДР - Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог підпункту а) пункту 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до вимог підпунктів а), б) пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно з пунктом 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з пунктом 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог підпунктів а), б) пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Відповідно до вимог підпункту а) пункту 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

За змістом статті 31 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини десятої ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до частини 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за порушення керуванням транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою статті 283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Механізм перевірки документів в осіб під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану визначено Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції №1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статтею 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Представник відповідача у відзиві наголошував на тому, що при перевірці особи водія, який керував транспортним засобом NISSAN X-TRAIL (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), поліцейський, відповідно до даних ІКС ІПНП, встановив факт того, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами. Посилається на те, що сам позивач особисто поставив підпис на копії постанови, яка була йому вручена на місці, що підтверджує те, що він усвідомлював зміст винесеної постанови, отримав її, і не висловлював жодних заперечень чи зауважень щодо ідентифікації його особи або обставин справи на момент її оформлення. Крім того, позивач самостійно додає копію постанови до позовної заяви, що означає, що він визнає факт існування такої постанови та її вручення. Отже, те, що позивач особисто надав цю постанову до суду, на переконання відповідача, слугує ще одним підтвердженням того, що: саме він був водієм транспортного засобу на момент зупинки працівниками поліції; саме йому було вручено постанову, яка оскаржується у судовому порядку; власноручний підпис позивача на постанові додатково підтверджує факт її вручення й особисте ознайомлення з її змістом.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що особу позивача під час перевірки особи 05 липня 2024 року було достовірно встановлено, оскільки таке твердження відповідача зазначено лише в оспорюваній постанові, будь-яких інших доказів присутності позивача за кермом ТЗ NISSAN X-TRAIL (реєстраційний номер 74-NT-VJ) на місці зупинки по вул. Харківській у м. Чугуїв о 21:12 не надано.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі N 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На противагу цьому, перебування позивача на стаціонарному лікуванні станом на 05 липня 2024 року, що підтверджено належними доказами, спростовують доводи сторони відповідача.

Отже, на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надав, тобто не виконав обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення, матеріали справи не містять доказів фото чи відео-фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи показів свідків, інших доказів.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів, що підтверджують наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 126 КУпАП, суд вважає за необхідне скасувати оспорювану постанову.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 126, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ЕНА № 2545137 від 05 липня 2024 року.

Позов ОСОБА_1 до поліцейського Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Осового Вадима Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2545137 від 05 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною четвертою ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400, 00 грн скасувати.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною четвертою ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова