Ухвала суду № 128811967, 07.07.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10468/25

Провадження №: 2-а/755/321/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"07" липня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове видворення іноземця,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, про скасування рішення про примусове видворення іноземця.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позов передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області, про скасування рішення про примусове видворення іноземця, залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії ухвали.

Підставами для залишення позову без руху визначено необхідність подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску.

Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною шостою статті 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

При цьому, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 251 КАС України).

Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 17 червня 2025 року, що міститься в матеріалах справи, ухвалу про залишення позову без руху від 13 червня 2025 року доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Бєжанової К.І. о 21-47 год.

Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху від 13 червня 2025 року вручено позивачеві

18 червня 2025 року.

18 червня 2025 року (вхід. від 19 червня 2025 року, № 35219, передано головуючому 26 червня

2025 року) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бєжанової К.І., надійшла заява про усунення недоліків.

Представник зазначив, що предмет та підстави адміністративного позову ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області у справі №755/10468/25 не пов`язані зі спором щодо притягнення до адміністративної відповідальності та у справі не оскаржується постанова про адміністративне правопорушення (накладення адміністративного стягнення), особливості порядку оскарження яких врегульовано статтею 286 КАС України.

Позов у справі № 755/10468/25 пов`язаний з оскарженням рішення про примусове видворення іноземця, порядок прийняття якого врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема, частиною другою статті 30 якого передбачено, що рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом. Особливості порядку звернення до суду з позовами щодо оскарження рішень про примусове видворення, а також особливості проваджень у зазначеній категорії справ врегульовано статтею 288 КАС України.

Нормами статті 288 КАС України, на відміну від статті 286 КАС України, не визначено спеціального строку для подання позовної заяви щодо оскарження рішення про примусове видворення, у зв`язку з чим звернення з позовами в даній категорії справ здійснюється в загальні строки звернення до суду з адміністративним позовом.

Тобто, в даному випадку застосовується загальний строк, передбачений статтею 122 КАС України, а саме 6-місячний строк звернення до суду.

З огляду на викладене, представник позивача - адвокат Бєжанова К.І., просила вважати дотриманим строк звернення до адміністративного суду під час звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/10468/25 про скасування рішення про примусове видворення іноземця.

Вивчивши зміст заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та додаткових пояснень, суд зазначає таке.

Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, приписи процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.

У пункті 10 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150, зазначено, що оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення зупиняє їх дію, якщо іноземець оскаржив це рішення у встановленому законом порядку до суду - у межах строків, визначених частинами другою-четвертою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), незалежно від того, чи суд у порядку забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинив дію рішення суб`єкта владних повноважень або його окремих положень, що оскаржуються.

Так, статтею 288 КАС України встановлено, що позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов`язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви. Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Тобто, процесуальний закон передбачає виключно десятиденний строк для вчинення процесуальної дії у справах про оскарження рішення органів ДМС про примусове видворення, як для розгляду справ вказаної категорії, так і оскарження відповідних рішень.

Примусове видворення означає систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню. Водночас, у розумінні Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Також суд враховує, що 12 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 правил перебування іноземних громадян на території України. Відомостей про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та її скасування у встановленому законом порядку з матеріалів справи не встановлено. Таким чином, факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП позивачем не спростовано.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення органів ДМС про примусове видворення становить десять днів. При цьому, зазначений строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Слід зазначити, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк позов до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для звернення до суду пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини та причини їх виникнення.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до статті 90 КАС України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд звертає увагу позивача, що поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті

6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржуване рішення про примусове видворення з України винесено 12 травня 2025 року, містить розписку ОСОБА_1 про отримання копії та роз`яснення порядку його оскарження від 12 травня 2025 року. Рішення вручено у присутності перекладача Кіпоренка Є.В., про що проставлено його особистий підпис. Таким чином, десятиденний строк на оскарження рішення про примусове видворення тривав до 22 травня 2025 року (включно).

Позов подано до суду 05 червня 2025 року через систему «Електронний суд» ЄСІТС (вхід. від 09 червня 2025 року, № 32865), тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.

Як уже зазначалося раніше, обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного встановленого законом процесуального строку до матеріалів справи не долучено, поважність причин пропуску строку на оскарження рішення про примусове повернення не обґрунтовано.

За наведених обставин, позивачу слід навести обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, та подати докази на обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання строку позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку, на обґрунтування яких подати відповідні докази.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 121-123, 160, 161, 169, 286 КАС України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, про скасування рішення про примусове видворення іноземця, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хромова