Рішення № 128811392, 11.07.2025, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/410/25

Провадження № 2/708/286/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

представника позивачки адвоката Орленка В. В.,

представника відповідача 1 Яроша С. В. (в порядку самопредставництва),

представниці відповідача 2 Олабин Ю. І. (в порядку самопредставництва),

представника відповідача 3 Курила Р. О. (за довіреністю),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Орленка В. В. із використанням системи «Електронний суд» звернулася до суду із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування поданого позову зазначила, що 13.03.2020 ОСОБА_1 в присутності понятих було оголошено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 42019251230000151 від 22.11.2019.

У подальшому, у зв`язку зі змінами у законодавстві та запровадженням інституту кримінальних проступків 01.07.2020 прокурором Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Святокумом О. С. винесена постанова про зміну порядку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

02.07.2020 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

22.07.2020 за результатами досудового розслідування вказаного кримінального провадження обвинувальний акт стосовно позивачки був направлений до суду для розгляду по суті. Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.03.2023 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України з призначенням їй покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн та звільненням від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01.02.2024 вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.03.2023 скасований, а кримінальне провадження стосовно позивачки закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю достатніх доказів на підтвердження обставин вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення.

У подальшому, постановою ККС ВС від 24.09.2024 у вказаному провадженні касаційна скарга прокурора залишена без задоволення, а ухвала Черкаського апеляційного суду від 01.02.2024 без змін.

Таким чином, у період з 13.01.2020 до 01.02.2024 позивачка та її захисник адвокат Орленко В. В. доводили невинуватість позивачки перед органом досудового розслідування та спростовували пред`явлене обвинувачення у судах першої та апеляційної інстанції щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа. З моменту вручення їй повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та перебування під слідством і судом до повної своєї реабілітації у судовому порядку ОСОБА_1 була змушена виправдовувати незаконне притягнення до кримінальної відповідальності перед членами сім`ї, близькими родичами, друзями, колегами та знайомими.

Позивачка була виправдана через недоведеність винуватості у встановленому законом порядку, перед цим зазнала значних моральних страждань та психологічних переживань у зв`язку із тривалим та стійким негативним впливом на її особистість психотравмуючої ситуації, пов`язаної із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності внаслідок якої остання була обмежена в правах і обтяжена процесуальними обов`язками, перебуваючи під слідством і судом у період з 13.01.2020 до 01.02.2024, перебуваючи в стані тривоги та правової невизначеності була вимушена звільнитися та фактично залишилася без засобів до існування, була змушена витрачати додаткові зусилля, час та грошові кошти на юридичну допомогу з метою судового захисту порушених прав, що свідчить про наявність підстав для відшкодування їй моральної шкоди з Державного бюджету України. Відсутність тяжких наслідків у виді істотних розладів здоров`я внаслідок моральних страждань та психологічних переживань не свідчить про те, що ОСОБА_1 не зазнала страждань та переживань, а отже не може свідчити, що їй не завдана моральна шкода.

За період з 13.01.2020 до 01.02.2024, протягом якого позивачка незаконно перебувала під слідством і судом, складає 3 роки 11 місяців 18 днів, або 47 місяців 10 днів. Відповідно мінімальна сума, яка підлягає стягненню на користь позивачки за її розрахунками складає 380645,08 грн, що є мінімальним розміром для відшкодування моральної шкоди, яка завдана їй, і гарантована Законом. Проте наведена норма не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування.

ОСОБА_1 , крім необхідності доводити свою невинуватість під час кримінального провадження та судового розгляду, також була заподіяна моральна шкода, яка полягає у поширенні інформації про начебто вчинення нею кримінального правопорушення, яка була поширена серед її колег у районному відділі державної виконавчої служби та співробітників обласного управління юстиції, що принизило її як службовця та людину перед колегами та підлеглими, підірвало авторитет серед співробітників органів державної виконавчої служби. Під час досудового розслідування у різних установах співробітники правоохоронних органів отримували різні документи та інформацію та в категоричній формі зазначали у процесуальних документах, що позивачка скоїла кримінальне правопорушення. Після розголосу про начебто вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення вона була вимушена звільнитися, що суттєво ускладнило їй можливість здійснення догляду, утримання та виховання двох неповнолітніх дітей. Крім того, позивачка зазнала психологічних переживань, які вона перенесла під час досудового розслідування та судового розгляду справи, у тривалості часу досудового розслідування та судового розгляду, внаслідок чого був порушений її звичний спосіб життя та соціальні зв`язки, мали місце переживання її неповнолітніх дітей, які перебували у відчутті стану постійної нервової напруги. У результаті тривалого процесу у ОСОБА_2 сформувався негативний погляд на майбутнє, втрачено відчуття радості, задоволення від роботи, захоплень тощо. Внаслідок наведеного, не маючи можливості знайти роботу та утримувати своїх неповнолітніх дітей, позивачка була вимушена виїхати за межі України і тривалий час проживати за кордоном. У ОСОБА_1 відбулося порушення сну, через що вона страждає безсонням та часто просинається, у неї посилилися раптові панічні атаки, що відбуваються часто, через що вона не може просто сидіти і почуватися розслабленою. Позивачка перебуває в постійному пригніченому стані, через що не може отримати задоволення від гарної книги, радіо- або телепрограми, відчуває постійні незручності, які вона має до цього часу у зв`язку із необхідністю вирішення спору про відшкодування заподіяних збитків в судовому порядку. Наразі вона вимушено зазнає значних обмежень у прав правах та свободах, гарантованих Конституцією України, через необхідність докладання значних зусиль щодо відновлення своїх прав, що потягло за собою значні ускладнення в житті не тільки позивачки, а також її родини.

З урахуванням мінімального розміру моральної шкоди з розрахунку мінімальної заробітної плати, оцінює завдану їй моральну шкоду у сумі 500000,00 грн, яку просить стягнути з Державного бюджету України на її користь.

Крім того, під час досудового розслідування та судового розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанції позивачка у зв`язку із незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності понесла майнові втрати, пов`язані із наданням їй правничої допомоги адвокатом Орленком В. В. Зокрема на досудовому розслідуванні вартість гонорару адвоката склала 3000,00 грн, під час судового розгляду у судах усіх інстанцій загальний розмір правничої допомоги склав 50000 грн. Тому просить стягнути з Державного бюджету на її користь у рахунок відшкодування майнової шкоди 53000,00 грн.

Також наразі ОСОБА_1 понесла судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи судом, розгляд якої становить 20000,00 грн. Тому просить суд відшкодувати їй понесені судові витрати.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.04.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, справа призначена до підготовчого засідання.

Відповідач Головне управління національної поліції в Черкаській області через свою представницю в порядку самопредставництва Олабину Ю. І. подав суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві проти позову відповідач заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що сам лише факт ухвалення судом виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 не може вважатися безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди позивачка не надала суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення їй моральної шкоди, а також не довела причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів і заподіяною шкодою. Не доведено належними і допустимими доказами факту заподіяння позивачеві моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований. ОСОБА_1 повинна на підтвердження своїх доводів про заподіяння моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо. Також представниця зазначила, що представником позивача помилково проведений розрахунок розміру моральної шкоди, оскільки останній під час її розрахунку урахував період з 13.01.2020 до 01.02.2024, що становить 47 місяців 10 днів. Натомість ОСОБА_1 було повідомлено про підозру 13.03.2020, рішення щодо неї набрало законної сили 01.02.2024, відповідно цей період становить 46 місяців 19 днів.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ установлено, що з 01.01.2025 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8000,00 грн, а також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, становить 1600,00 грн.

Таким чином, ураховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом тривалістю 46 місяців і 19 днів, сума можливої компенсації повинна становити 74613 грн. Натомість, розмір моральної шкоди в сумі 500000,00 грн є завищеним, належним чином не підтвердженим, суперечить положенням чинного законодавства та веде до безпідставного збагачення за рахунок коштів державного бюджету, що не відповідає принципам розумності та справедливості.

Щодо позовних вимог у частині стягнення 53000,00 грн на правничу допомогу представниця ОСОБА_3 зазначила, що наданим договором від 05.03.2020 регламентована можливість визначення розміру гонорару адвоката, який обумовлений у додатку № 1 до цього договору. Натомість такий додаток суду не наданий, а надані додаткова угода № 2 від 30.07.2020 акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт від 30.07.2020 та квитанція до прибуткового касового ордера від 30.07.2020, які не можуть бути належними доказами у справі, оскільки не передбачені основним договором. Також на підтвердження витрат на правничу допомогу наданий договір від 01.08.2020, додаткова угода № 1 від 25.09.2024, акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 25.09.2024 та квитанція до прибуткового касового ордера від 25.09.2024. Натомість укладеним договором сторони узгодили, що договір вступає у силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, проте у будь-якому випадку не більше ніж один рік. Відповідно частина наданих суду документів укладена сторонами поза межами строку дії договору. У свою чергу відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

На обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу суду не наданий розрахунок таких витрат, відсутні докази, які підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. В наданому акті вказано, що до визначеної суми входять усі витрати адвоката, у тому числі транспортні витрати, витрати на відправку кореспонденції, тощо. Проте адвокат приймає участь у режимі відеоконференції, позовну заяву із додатками подав через електронний кабінет із використанням системи «Електронний суд», іншим учасникам кореспонденцію не направляв, оскільки усі учасники справи є зареєстрованими користувачами системи «Електронний суд».

Також представниця зазначила, що надані на підтвердження оплати витрат на правничу допомогу прибуткові касові ордери на відповідають вимогам до них, тому не можуть бути враховані судом.

Відповідач Державна казначейська служба України через свого представника в порядку самопредставництва Яроша С. В. надав суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду не обов`язково мають завдати особі моральну шкоду. Така шкода не презюмується і має бути доведена відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість ОСОБА_1 не надала жодних доказів наявності завдання їй моральної шкоди, не надала доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів. Сам лише факт закриття кримінального провадження щодо позивачки у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати не може вважатися безумовним доказом заподіння моральної шкоди, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Період перебування під слідством у наданих ОСОБА_1 розрахунках неправомірно завищений та не відповідає фактичному, який становить 3 роки 10 місяців та 19 днів, що загалом складає 46 місяців та 19 днів. Проте, на думку Казначейства, при визначенні періоду перебування позивачки під слідством та судом для визначення мінімального розміру морального відшкодування необхідно також урахувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.02.2022 у справі № 708/1246/21. Зазначеним рішенням, що залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 05.05.2022, при визначенні розміру моральної шкоди за період з 05.12.2018 до 14.09.2021 застосована мінімальна заробітна плата в розмірі 6500,00 грн, яка діяла на час розгляду справи, а також визначений розмір морального відшкодування у загальному розмірі 214500,00 грн. Тобто період з 13.03.2020 до 14.09.2021 вже був урахований судом під час визначення розміру моральної відшкодування ОСОБА_1 за час перебування під слідством та судом у справі № 708/1246/21, і повторне врахування зазначеного періоду для визначення розміру моральної шкоди у цій справі фактично призведе до повторного відшкодування моральної шкоди за один і той самий період.

Крім того, Казначейство вважає, що при визначенні мінімального розміру моральної шкоди необхідно застосовувати величину мінімальної заробітної плати в розмірі 1600,00 грн, оскільки саме такий розмір визначений Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік». За таких підрахунків мінімальний розмір моральної шкоди позивачки становить 45706,67 грн. Визначена величина моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн належним чином не підтверджена та ґрунтується виключно на переконаннях ОСОБА_1 , є надмірною і такою, що призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави Україна.

Питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, що понесені у кримінальному провадженні в сумі 53000,00 грн, не може бути предметом розгляду у вказаній цивільній справі, оскільки мало б бути розглянуто судом, який розглядав кримінальне провадження. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу документально не підтверджений, а надані на його обґрунтування докази, не відповідають вимогам до них. Зокрема прибутковий ордер не відповідає типовій формі, які є затвердженою.

Також на думку представника Державної казначейської служби України у даній цивільній справі відсутні підстави для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у матеріалах справи відсутні оформлені у встановленому законом порядку документи, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Відповідач Черкаська обласна прокуратура через свою представницю в порядку самопредставництва Головню І. Я. подав до суду відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. На обґрунтування наявних заперечень відповідач зазначив, що сам факт закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а може мати місце лише у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Сума присудженого відшкодування не має бути джерелом незаконного збагачення. Для настання відповідальності за таку шкоду вимагається встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У свою чергу ОСОБА_1 не наведені аргументовані доводи та конкретні приклади на підтвердження факту вчинення органами Черкаської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивачку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019251230000151 від 22.11.2019, що вказувало б на спричинення останній моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо. Сам лише факт закриття кримінального провадження не може свідчити про незаконність дій органів прокуратури, які відповідали вимогам, передбаченим нормами статей 9, 11, 12 КПК України. Період, який позивачка перебувала під слідством та судом, загалом становить 46 місяців та 20 днів, оскільки має обраховуватися з 13.03.2020 до 01.02.2024. При обрахунку розміру морального відшкодування потрібно брати за основу визначений законом мінімальний розмір заробітної плати, який становить 1600,00 грн. Відповідно у разі встановлення судом доказів завдання моральної шкоди розмір такої шкоди може становити 78933,33 грн. Правові підстави для збільшення такого відшкодування відсутні.

Крім того, суд повинен урахувати, що до ОСОБА_1 запобіжні заходи не застосовувалися, було відсутнє обмеження вільного пересування (як зазначено у позовній заяві виїжджала за межі України і тривалий період проживала за кордоном. Арешт на майно не накладався.

Також заперечувала представниця і у частині відшкодування майнової шкоди, як витрат на надання правової допомоги, наданої ОСОБА_1 в межах кримінального провадження, оскільки порядок такого відшкодування регламентований статтею 8 КПК України, і це повинен робити суд під час ухвалення рішення у справі за наслідками розгляду кримінального провадження.

У частині відшкодування витрат на правничу допомогу у даній цивільній справі представниця наявні заперечення обґрунтувала не відповідністю визначеного розміру витрат на правничу допомогу складності справи. Визначений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним, ураховуючи типовість такої категорії справ та обмежену кількість нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, наявну усталену судову практику вирішення аналогічних спорів, тому підготовка позовної заяви не вимагала витрат значного часу для аналізу законодавства та судової практики.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.05.2025 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті. За клопотанням представника Державної казначейської служби України з архіву Чигиринського районного суду Черкаської області витребувана цивільна справа № 708/1246/21 (провадження № 2/708/39/22) за позовом ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, для дослідження під час судового розгляду.

Від представника Державної казначейської служби Яроша С. В. до початку судового розгляду надійшли додаткові пояснення у справі. У наданих поясненнях представник зазначив, що надані докази на обґрунтування розмір витрат на правничу допомогу не відповідають вимогам до них. Зокрема, перевищений ліміт готівкових операцій, визначений у розмірі 50000,00 грн протягом одного дня, прибуткові касові ордери не мають усіх обов`язкових реквізитів.

Представник позивачки адвокат Орленко В. В. до початку судового розгляду також надав суду додаткові пояснення у справі, якими підтримав викладені у позовній заяві доводи та аргументи. Також зазначив, що дійсно представником позивачки при проведенні розрахунку мінімального гарантованого державою розміру відшкодування допущена помилка щодо строків захисту ОСОБА_1 від висунутого їй кримінального обвинувачення, оскільки дійсно загальний строк становить 46 місяців 19 днів. Відповідно дійсна тривалість може впливати на розрахунки мінімального гарантованого розміру такого відшкодування і може становити 372903,22 грн. Проте заявлені у цій частині позовні вимоги стосуються стягнення моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн, тому наявна арифметична помилка на предмет доказування не впливає.

Також представник зазначив, що не можна при проведенні мінімальних розрахунків розміру моральної шкоди враховувати мінімальну заробітну плату в розмірі 1600,00 грн, оскільки це інша величина, яка до даних розрахунків не має жодного відношення.

Цивільна справа про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 стосувалася іншого факту притягнення її до кримінальної відповідальності, відповідно присуджений раніше розмір моральної шкоди не може впливати на розмір морального відшкодування у цій справі, не зважаючи на наявність накладення частини періодів перебування позивачки під слідством та судом.

Не згода відповідачів із визначеним розміром витрат на правничу допомогу з посиланням на сплив строку дії укладених договорів не може бути взята судом до увагу, оскільки закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, тому що такою підставою є виконання, проведене належним чином. Надані суду докази підтверджують, що зобов`язання між сторонами договору про надання правничої допомоги існувало і належним чином виконувалося, відповідно за фактичне виконання були сплачені грошові кошти, які наразі підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 . Не відповідають дійсності твердження про перевищення ліміту проведення готівкових операцій, оскільки жоден прибутковий касовий ордер на містить суму, яка є більшою 50000,00 грн. Відповідні вимоги до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті послуг клієнтом, не встановлені, також не встановлена форма такого документа.

Під час судового розгляду представник позивачки адвокат Орленко В. В. позов підтримав та просив суд його задовольнити. Додатково зазначив, що він дійсно допустив арифметичну помилку під час проведення розрахунків, проте на визначення ціни позову це жодним чином не вплинуло, оскільки така помилка лише стосується розрахунку мінімального гарантованого державою розміру відшкодування моральної шкоди.

Представник Державної казначейської служби України Ярош С. В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні. Підтримав поданий ним відзив на позовну заяву та наведені у ньому доводи на обґрунтування наявних заперечень.

Представниця ГУНП в Черкаській області Олабина Ю. І. під час судового розгляду справи заперечувала проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні. На обґрунтування наявних заперечень послалася на поданий суду відзив на позовну заяву.

Представник Черкаського обласної прокуратури Курило Р. О. під час судового розгляду також заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

13.03.2020 року ОСОБА_1 слідчим СВ Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Ігорем Давиденко було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201925123000015 від 22.11.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 20-22).

Після внесення змін до законодавства та запровадження інституту кримінальних проступків ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні проступку за ч. 4 ст. 358 КК України 02.07.2020 (т. 1 а.с. 23-25).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, був затверджений прокурором Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Баком Є. Г. 22.07.2020 та переданий на розгляд до суду (т. 1 а.с. 26-30).

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.03.2023 у справі № 708/809/20 (провадження № 1-кп/712/195/23) ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України з призначенням їй покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України звільнена судом від покарання у зв`язку із закінченням строків давності (т. 1 а.с. 31-35).

За наслідками перегляду вказаного вироку суду ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01.02.2024 апеляційна скарга захисника Орленка В. В. задоволена, вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.03.2023 щодо ОСОБА_1 скасований, кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 1 а.с. 36-42).

Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 ухвала Черкаського апеляційного суду від 01.02.2024 щодо ОСОБА_1 залишена без змін, а касаційна скарга прокурора без задоволення (т. 1 а.с. 44-49).

Наведеними судовими рішеннями установлено, що позивачка з 01.03.2017 влаштувалася на посаду головного державного виконавця Чигиринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, а з 23.05.2018 була призначена на посаду начальника зазначеного відділу державної виконавчої служби.

Проте, із наданих суду повідомлень про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України судом установлено, що на момент їх повідомлення вона була тимчасово не працююча.

Наданими суду свідоцтвами про народження підтверджено, що ОСОБА_1 має двох дітей, а саме доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 18, 19).

Між сторонами спору виникли деліктні зобов`язання або «зобов`язання із заподіяння шкоди», тобто недоговірні зобов`язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав. Метою даного зобов`язання є поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду. До правового регулювання вказаного спору застосуванню підлягають норми Глави 82 «Відшкодування шкоди» Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України, а також норми спеціального Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремлено посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати(пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто зазначеним Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «…моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості…».

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 дійшла таких висновків: «Частиною п`ятою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Чинним законодавством і, зокрема Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частин першої та другої статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 перебувала у статусі підозрюваної та обвинуваченої (підсудної) у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019251230000151 від 22.11.2019 за ч. 4 ст. 358 КК України у період з 13.03.2020 (первісне повідомлення про підозру) до 01.02.2024 (постановлення ухвали Черкаським апеляційним судом). Відповідно загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить 3 роки 11 місяців 18 днів. Закриття кримінального провадження Черкаським апеляційним судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримання, є реабілітуючою обставиною, внаслідок чого у неї виникло право на відшкодування моральної шкоди. На момент перегляду вказаного судового рішення судом касаційної інстанції ОСОБА_1 вже мала статус виправданої особи, відповідно період з моменту розгляду справи судом апеляційної інстанції і до дня перегляду рішення судом касаційної інстанції не враховується у загальну тривалість строку перебування ОСОБА_1 під слідством та судом.

Натомість, у іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365-2 КК України, вона перебувала у статусі підозрюваної та обвинуваченої (підсудної) у період з 05.12.2018 до 14.09.2021, тобто протягом 2 років 9 місяців 9 днів.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.02.2022 у справа № 708/1246/21 (провадження № 2/708/39/22) позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задоволений частково, присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 214500,00 грн. Також стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 35000,00 грн витрат на правничу допомогу.

За наслідками перегляду зазначеного рішення судом апеляційної інстанції 05.05.2022 була ухвалена постанова, якою рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.02.2022 залишено без змін.

Крім того, у матеріалах цивільної справи № 708/1246/21 (провадження № 2/708/39/22) наявні докази на підтвердження фактичної оплати Державною казначейською службою України присуджених до стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. Відповідно завдана позивачеві шкода, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у іншому кримінальному провадженні, наразі відшкодована у визначеному судом розмірі.

Під час розгляду справи суд ураховує, що у двох кримінальних провадженнях, у яких ОСОБА_1 була підозрюваною, обвинуваченою та підсудною, мається накладання періодів перебування її під слідством та судом, а саме таке накладання стосується періоду з 13.03.2020 (повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 358 КК України) до 14.09.2021 (набрання законної сили виправдувальним вироком суду за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365-2 КК України).

На переконання суду наведені обставини виключають можливість повторного врахування цього періоду під час розгляду питання про відшкодування позивачеві моральної шкоди у даній цивільній справі. Такі висновки суду обґрунтовані тим, що за своїм визначенням моральна шкода полягає у негативних наслідках у вигляді душевних чи фізичних страждань, які людина відчуває внаслідок протиправних дій або бездіяльності інших осіб. Це втрати немайнового характеру, які не мають прямого грошового вираження, але впливають на психологічний стан та загальне благополуччя. Відповідно під час розгляду цивільної справи № 708/1246/21 (провадження № 2/708/39/22) судами першої та апеляційної інстанції вже були оцінені усі можливі негативні чинники, які обумовили завдання ОСОБА_1 моральної шкоди, у тому числі протягом періоду часу з 13.03.2020 до 14.09.2021. Тому наразі у суду відсутні підстави для фактичного перегляду висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо визначеного розміру моральної шкоди. У свою чергу законодавцем подвійне відшкодування за один і той самий період не передбачено.

Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за період часу з 14.09.2021 до 01.02.2024, що становить 2 роки 4 місяці 17 днів, або 28 місяців і 17 днів.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25 травня2022 року у справі № 487/6970/20, (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку із фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Судувід 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, (провадження № 14-24цс21).

У частинах четвертій та п`ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, провадження № 61-8102св21).

Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, ураховуючи обставини конкретної справи, може застосувати більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не передбачено.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із установлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи.

Такі висновки наведені у постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №202/1722/19-ц, провадження № 61-8370св21).

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналізуючи заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у частині відшкодування завданої їй моральної шкоди та визначеного позивачкою розміру суд зазначає, що визначений нею розмір у сумі 500000,00 грн є необґрунтованим та суттєво завищеним. Зокрема на його обґрунтування суду не надані належні, допустимі та достатні докази. На момент первісного повідомлення про підозру ОСОБА_1 вже не працювала у підрозділі ДВС, відповідно її звільнення жодним чином не було наслідком набуття нею статусу підозрюваної чи обвинуваченої особи у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 358 КК України, дійсні причини її звільнення під час розгляду справи судом не встановлені. Суттєве погрішення психологічног остану позивачки та наявність негативних проявів, які продовжуєють існувати і станом на день звернення до суду не підтверджено жодним доказом, відповідно не може бути оцінено судом під час розгляду справи. Наявність на її утриманні двох дітей суд безумовно враховує, проте відсутність доказів погіршення взаємовідносин позивачки із оточуючими, близькими та знайомими виключає можливість визначення судом розміру моральної шкоди, який перевищує мінімально гарантований державою.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлений із 1 січня 2025 року розмір мінімальної заробітної плати, яка у місячному розмірі становить 8000,00 гривень.

Відповідно мінімальний гарантований розмір відшкодування завданої моральної шкоди становить 228533,33 грн (28 міс х 8000,00 грн + (8000,00 грн / 30 дн) х 17 дн).

Посилання відповідачів у частині, що розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 необхідно розраховувати зі встановленої спеціальної суми для такого розрахунку відповідно до положень частини другої статті 8 та абзацу дев`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 1600,00 грн, а не виходячи х мінімальної заробітної плати у сумі 8000,00 грн, що визначена абзацом першим статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", є безпідставними з огляду на таке.

Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не передбачена можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020,від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 неодноразово наголошував на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600 гривень, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наданими у постанові від 15.11.2024 у справі № 336/2137/23 (провадження № 61-9291св24).

За таких обставин, ураховуючи заявлені позовні вимоги, надані суду докази на їх підтвердження та обґрунтування, обставини завдання моральної шкоди ОСОБА_1 , керуючись принципами розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві моральної шкоди у розмірі 228533,33 грн. Відповідно заявлені позовні вимоги у цій частині підлягають до часткового задоволення.

Щодо заявлених вимог у частині стягнення витрат на правничу допомогу, пов`язану із захистом Карпичевої Т. В. від кримінального переслідування, суд ураховує таке.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються) у тому числі суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги (п. 4).

Заперечення відповідачів у частині можливості стягнення таких витрат лише під час судового розгляду кримінального провадження суд оцінює критично та не погоджується із такими доводами. Наведені висновки суду обґрунтовуються визначеним законодавцем порядком розподілу процесуальних витрат.

Порядок розподілу процесуальних витрату кримінальному провадженні врегульований у статті 124 КПК України.

Згідно з частиною першою цієї статті у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

За наявності обвинувального вироку суду відшкодувати понесені у кримінальній справі процесуальні витрати може собі потерпілий, а тягар відшкодування таких витрат покладається на обвинуваченого, окрім як у випадку відсутності в останнього коштів, достатніх для відповідного відшкодування.

Механізм повернення обвинуваченому витрат, пов`язаних з розглядом кримінальної справи, чинний КПК України не передбачає. Проте такі витрати можуть бути повернуті на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 3 Закону N 266/94-ВР у випадках, передбачених цим законом.

Отже, вимоги про відшкодування обвинуваченому Державним казначейством України витрат, пов`язаних із розглядом кримінальної справи, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, позаяк механізм їх повернення чинний КПК України не передбачає. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на послуги адвоката суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, дійшлв висновку, що передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Під час розгляду справи судом установлено, що на підставі укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Орленком В. В. договору про надання правничої допомоги від 05.03.2020 адвокат здійснював захист позивачки під час досудового розслідування кримінального провадження. Додатковою угодою № 2 від 30.07.2020 сторони договору узгодили, що вартість послуг сторонами визначена у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн за надану правничу допомогу, яка полягає у повному юридичному супроводженні справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України під час досудового розслідування. Відповідна правова допомога надавалася у період з 05.03.2020 до 30.07.2020. Наведене також підтверджено актом № 2 від 30.07.2020. На підтвердження реальності таких витрат суду надана квитанція до прибуткового касового ордера від 30.07.2020 на суму 3000,00 грн.

Аналізуючи наведене суд частково погоджується із доводами представників відповідачів щодо можливості визначення розміру гонорару у додатку № 1 до договору (п. 4.1. договору), який суду не був наданий. Проте, наявний принцип свободи договору не виключає можливість укладення сторонами також інших додаткових угод та можливості періодичної зміни розміру гонорару адвоката залежно від стану провадження та наявних потреб клієнта. Проте, ОСОБА_1 набула статус підозрюваної особи 13.03.2020, що підтверджено наявним повідомленням про підозру, у свою чергу договір із захисником адвокатом Орленком В. В. вона уклала 05.03.2020. Відповідно не надання суду усіх додаткових угод до такого договору виключає можливість визначення які саме послуги були надані адвокатом до повідомлення ОСОБА_1 про підозру і, відповідно, яка була їх вартість. За таких обставин ці витрати не підлягають стягненню на її користь.

У подальшому між ОСОБА_1 та адвокатом Орленком В. В. був укладений договір про надання правничої допомоги від 01.08.2020, за умовами якого адвокат здійснював захист позивачки протягом часу судового розгляду даного кримінального провадження.

Також суду надані додаткова угода № 1 від 25.09.2024 та акт приймання передачі виконаних робіт від 25.09.2024, яким сторони договору узгодили види наданої правничої допомоги та її загальна вартість у розмірі 50000,00 грн, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 25.09.2024 була сплачена у повному обсязі.

Заперечення представників відповідачів у частині необґрунтованості такого розміру витрат суд оцінює критично, оскільки тривалість судового розгляду, участь захисника під час розгляду кримінального провадження у всіх інстанціях та здобутий ним результат спростовують такі твердження. Також суд критично оцінює твердження щодо складення додаткової угоди поза межами строку дії договору, оскільки дані взаємовідносини стосуються виключно сторін договору, наявність між ними домовленості щодо усіх істотних умов договору суду підтверджена, тому підстави не врахування таких доказів судом не встановлені. Щодо можливого порушення касової дисципліни адвокатом суд не погоджується із наявними запереченнями відповідачів у цій частині, оскільки це питання перебуває поза межами предмета доказування у даній справі та може бути підставою вирішення питання контролюючими органами про відповідальність адвоката Орленка В. В. за допущені порушення у випадку їх підтвердження і жодним чином не спростовує реальність таких витрат.

Аналізуючи надані докази у сукупності суд ураховує, що розмір витрат на правничу допомогу за участь адвоката Орленка В. В. під час розгляду справи судом касаційної інстанції визначена сторонами у сумі 5000,00 грн. Проте на той момент часу кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 вже було закрито рішенням суду, яке набрало законної сили. Відповідно ці витрати не підлягають відшкодуванню їй.

За таких обставин суд дійшов висновку, що загальний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивачки, становить 45000,00 грн. Відповідно заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у цій частині підлягають до часткового задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи, суд ураховує положення статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При зверненні до суду позивачка від сплати судового збору була звільнена, тому такі витрати відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України підлягають компенсації за рахунок держави.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду наданий договір від 11.03.2025, яким визначений загальний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, акт № 1 від 11.03.2025, яким сторони узгодили види правничої допомоги та їх вартість, а також квитанція до прибуткового касового ордера від 11.03.2025 на суму 20000,00 грн.

На переконання суду ці докази є достатніми, визначений розмір правничої допомоги є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та її значенням для позивачки, відповідно підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду справи.

Заперечення відповідачів у частині типовості справи та необґрунтованим завищенням розміру витрат на правничу допомогу у даній справі суд не враховує під час ухвалення рішення, оскільки стверджувана типовість справи все одно мала наслідком подання кожним із відповідачів об`ємних відзивів на обґрунтування наявних у них заперечень, якими відповідачі проти позову заперечували у повному обсязі та фактично заперечували і спростовували усі доводи і агрументи сторони позивача із посиланням на судову практику. У свою чергу на переконання суду зазначення сторонами договору про надання правничої допомоги про включення до вартості правничої допомоги можливих транспортних витрат адвоката, витрат на отримання документів та виготовлення їх копій, відправку кореспонденції тощо, має характер гарантії для клієнта сталого розміру гонорару адвоката та наявний обов`язок адвоката нести такі витрати самостійно (за потреби) протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин, оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (49,46 %), стягненню на користь позивачки підлягають витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог на суму 9892,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ст.ст. 3, 42 КПК України, ст.ст. 2, 5, 10, 11, 13, 141, 258, 260, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в сумі 228533,33 грн (двісті двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять три гривні 33 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 45000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень 00 коп.).

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 9892,00 грн (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Представник позивачки: адвокат Орленко Володимир Васильович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000957 від 16.07.2018, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. вул. Бастіонна, буд. 6);

Представник відповідача: Ярош Сергій Васильович (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач Головне управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 40108667, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський район, м. Черкаси, вул.. Смілянська, буд. 57);

Представниця відповідача: Олабин Юлія Ігорівна (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 );

Відповідач: Черкаська обласна прокуратури (код ЄДРПОУ: 02911119, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський район, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 286).

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені судом 01.07.2025, повний текст рішення складений 11.07.2025.

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ