Рішення № 128809491, 14.07.2025, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/173/25

Провадження № 2/644/1629/25

14.07.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Зайцевої М.С.,

за участі секретаря Селіхової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом, яким просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість в сумі 57209,75 грн., з яких: 52981,43 грн. за послугу постачання теплової енергії за період з 01.03.2015 року по 31.10.2024 року; 764,40 грн. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.09.2022 року по 31.10.2024 року; інфляційні витрати в сумі 2532,03 грн.; 3 % річних в сумі 931,89 грн. та судові витрати в сумі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у боржників у період з 01.03.2015 року по 31.10.2022 року виникла заборгованість в сумі 52981,43 грн.; 764,40 грн. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.09.2022 року по 31.10.2024 року; інфляційні витрати в сумі 2532,03 грн.; 3 % річних в сумі 931,89 грн., а всього на загальну суму 57209,75 грн.

До позову додана заява про уточнення вимог у зв`язку з реєстрацією відповідачів у різні періоди за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим КП «Харківські теплові мережі» просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за централізоване опалення за період з 01.03.2015 року по 08.07.2020 року у розмірі 28814,22 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованість за централізоване опалення за період з 09.07.2020 року по 31.10.2024 року у розмірі 24167,21 грн.; 764,40 грн. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.09.2022 року по 31.10.2024 року; інфляційні витрати в сумі 2532,03 грн.; 3 % річних в сумі 931,89 грн.

13 січня 2025 року ухвалою суду провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

26.03.2025 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачі просили відмовити в задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» в повному обсязі, застосувати позовну даність при розгляді справи по суті.

Заперечення обґрунтовані тим, що позовні вимоги заявлені поза межами трирічного строку позовної давності. Вказали, що одноосібним власником квартири є ОСОБА_1 , а її чоловік ОСОБА_3 та мати останнього ОСОБА_2 лише зареєстровані в даній квартирі, тому питання стягнення заборгованості в солідарному порядку на користь позивача є неправомірним. Разом з тим, зазначили, що ОСОБА_2 потребує додаткових грошових витрат через наявність переліку хвороб - Паркінсона, бронхіальної астми ІІІ ступеня, перебуває на 2 групі диспансерного обліку. 14.03.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 евакуйовані з м. Харкова до м. Вінниця через військові дії та перебувають на обліку у Вінницькій громаді. Таким чином, з 14.03.2022 року ОСОБА_1 по теперішній час відсутня за місцем реєстрації, остання працювала на ПрАТ ХПЗ, на якому з 24.02.2022 року призупинено трудову діяльність у зв`язку з неможливістю забезпечення працівників роботою. ОСОБА_3 працював в ПП Укрриба, але з початком вторгнення РФ в Україну та введенням воєнного стану був звільнений. З 28.01.2023 року ОСОБА_3 призваний на військову службу за призовом по мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , отримав поранення пов`язані із захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання. Але не зважаючи на вказані обставини вони здійснювали оплату комунальних послуг в тому числі з постачання теплової енергії.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачі у відзиві на позов просили не розглядати справу за їх відсутності.

Однак, враховуючи те, що відповідачі були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, реалізували своє право на подачу відзиву, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, тривалість перебування справи в провадженні суду, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно д ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з інформаційною довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 07.01.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з 22.06.2005 року, ОСОБА_2 з 09.07.2020 року. Як вбачається з відомості нарахувань та сплати за теплову енергію з урахуванням періоду платежу, відповідачі є споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 .

За статями 67,68ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Статтею 509ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

За змістом статті 1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач (індивідуальний споживач) - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини 2 статті 7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, чинних на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги у строки, встановлені договором.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з ст.67ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.68ЖК України плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

За вимогами п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Зважаючи, що відповідачами не надано доказів ненадання чи неналежного надання послуг з теплопостачання, а також не спростовано розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Між тим, щодо розміру суми, яка підлягає стягненню суд виходить з такого.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

За частиною 1,3 статті 264ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом Українивід 17березня 2020року №530-ІХ«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назапобігання виникненнюі поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина 2статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19»(даліЗакон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року продовжено позовну давність на період карантину.

Законом №540-IX розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни у редакції Закону Українивід 30березня 2020року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Отже, зважаючи на вказані вимоги закону, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо платежів, строк виконання яких мав наступити після березня 2017 року.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачами про що останніми надані докази та визнано позивачем, із застосуванням строку позовної давності, суд прийшов до висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за централізоване опалення за період з 12.03.2017 року по 08.07.2020 року у розмірі 24909,09 грн.; солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованості за централізоване опалення за період з 09.07.2020 року по 31.10.2024 року у розмірі 15487,89 грн., заборгованості за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.09.2022 року по 31.10.2024 року у розмірі 764,40 грн., інфляційних витрат у розмірі 2532,03 грн., 3 % річних у розмірі 931,89 грн.

Щодо посилання відповідачів про наявність одного власника квартири АДРЕСА_2 та інших осіб лише зареєстрованих, а також евакуацію до м. Вінниця та не проживання за адресою реєстрації, суд вказує наступне.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги (надалі за текстом Закон України № 2189-УІІІ), споживачем комунальних послуг є фізична особа ,яка отримує житлово-комунальну послугу.

Споживач має право: на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (пункт 6 ч.1 статті 7 Закону України № 2189-УШ).

Для споживачів, приміщення яких не обладнані засобами розподільного обліку, застосовується норма споживання відповідної комунальної послуги, встановлена органом місцевого самоврядування з урахуванням кількості фактично проживаючих та коригуючого коефіцієнту.

Разом з цим, постановою КабінетуМіністрів Українивід 29.12.2023№ 1405«Провнесення зміндо деякихпостанов КабінетуМіністрів Українищодо оплатижитлово-комунальнихпослуг» внесені зміни, зокрема до Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КабінетуМіністрів Українивід 11.12.2019№ 1182 (далі - Правила № 1182), підпунктом 7 пункту 43 яких визначено, що споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

При цьому, згідно з підпунктом 111 пункту 45 Правил № 1182 індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Водночас зазначені зміни не стосуються послуги з постачання теплової енергії, оскільки навіть при відсутності споживача у приміщенні, його домівка (житлове приміщення чи квартира) опалювалися (послуга з постачання теплової енергії надавалася).

Доказів на підтвердження звернення відповідачів з відповідними заявами до КП «ХТМ» суду не надано.

Інші доводи відповідачів про наявність хвороб, що потребує додаткових витрат, перебування на службі в Збройних силах України, отримання поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, не звільняє відповідачів від обов`язку сплати комунальних послуг, які фактично надавались КП «Харківські теплові мережі».

Враховуючи викладене вище, з урахуванням часткової спати заборгованості відповідачами та застосовуючи строк позовної давності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог КП «Харківські теплові мережі».

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положеньст. 141 ЦПК України.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2362 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,82,247,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за централізоване опалення за період з 12.03.2017 року по 08.07.2020 року у розмірі 24909,09 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за централізоване опалення за період з 09.07.2020 року по 31.10.2024 року у розмірі 15487,89 грн., за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.09.2022 року по 31.10.2024 року у розмірі 764,40 грн., інфляційні витрати у розмірі 2532,03 грн., 3 % річних у розмірі 931,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму сплаченого судового збору у розмірі 2362 грн., по 787 грн. з кожного.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі (ЄДРПОУ 31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11).

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1

Головуючий