Рішення № 128805996, 14.07.2025, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 592/20704/24

Провадження № 2/591/36/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,

представника відповідача Конорєва В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу № 592/20704/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В СТ АН ОВ И В:

У грудні 2024 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що ТОВ «Міолан» та відповідачем 8 березня 2021 р. укладено кредитний договір, який підписано відповідачем за допомогою одноразового пароля. На підставі даного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти у розмірі 8 200грн. Згодом ТОВ «Мілоан» відступила на користь ТОВ « Діджи Фінанс» право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. ТОВ «Діджи Фінанс» відступила позивачу право вимоги за вказаним кредитним договором. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 260грн., з яких 8 200грн. тіло кредиту, 27 060грн. відсотки. Просить стягнути вказану суму з відповідача.

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 20 грудня 2024 р. позовну заяву направлено за підсудністю до Зарічного районного суду міста Суми. Ухвалою від 14 січня 2025 р. відкрито провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач з позовом не погодився, зазначив, що не звертався до ТОВ «Мілоан» з приводу отримання кредиту та не отримував грошей від вказаної юридичної особи. Позивачу відомо про те, що відповідач є потерпілим від злочину у кримінальному провадженні за ознаками частини першої статті 185 Кримінального кодексу України, оскільки невстановленими особами ввечері 7 березня 2021 р. було викрадено належне відповідачу майно та документи, в тому числі банківська картка, мобільний телефон, пенсійне посвідчення, посвідчення водія та техпаспорт на автомобіль. За допомогою вказаних викрадених речей, а в подальшому від імені відповідача, але без його участі, без його волі, із використанням електронних алгоритмів проведення банківських операцій АТ КБ «ПриватБанк» злочинцями в ніч з 7-го на 8 березня 2021 р. були отримані привласнені належні відповідачу грошові кошти, які знаходились на карткових рахунках відповідача в АТ «ПриватБанк» та грошові кошти в низці інших фінансових установ. Відповідач повідомляв ТОВ «Мілоан» про це. Належним відповідачем є особа, яка протиправно заволоділа коштами позивача і коштами ТОВ «Мілоан». Позивач не надав суду належних та допустимих доказів факту отримання саме відповідачем грошей від ТОВ «Мілоан» за кредитним договором. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача пояснив: факт укладення кредитного договору підтверджується підписанням відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора договору, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Позивач надав всі необхідні та наявні в нього докази на підтвердження факту перерахування кредитних коштів. Відсотки нараховані в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених підстав, додатково пояснив, що судовим рішенням у справі за позовом «ПриватБанку» до відповідача про стягнення заборгованості встановлено той факт, що невстановлені особи неправомірно заволоділи грошовими коштами та користувалися картковим рахунком відповідача. Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності та просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 8 березня 2021 р. на сайті «Tengo.Ua» складено анкету-заяву на кредит № 100689587. У цій заяві позичальником зазначений ОСОБА_1 , сума кредиту 8100 грн, строк кредиту 30 днів з 07.03.2021 р. (а.с. 10).

08 березня 2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100689587, за яким надається кредит у сумі 8100 грн строком на 30 днів. Пунктом 1.5.1 договору визначено, що комісія та відсотки за користування кредитом становлять 2460 грн та нараховується ставка 1 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 2.3 договору визначено порядок та умови пролонгації договору кредитування. Договір підписано одноразовим цифровим ідентифікатором від імені відповідача. Також складено паспорт споживчого кредиту (аркуш справи 19-20).

Відповідно до розрахунку заборгованості, підписаного генеральним директором ТОВ «Мілоан», за кредитним договором № 100689587, укладеним з ОСОБА_1 , нараховано заборгованість у загальному розмірі 35100,26 грн, у тому числі: по тілу кредиту 8100 грн, по відсотках 27000,60 грн (а.с. 14).

23 червня 2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 03Т, за яким до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги, у тому числі, до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Зазначене підтверджується копією договору відступлення права вимоги та витягом з реєстру боржників (а.с. 21, 17).

24 січня 2022 р. між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Поінт» укладено договір факторингу № 1/15, за яким відступлено право вимоги, у тому числі, до відповідача. Зазначене підтверджується копією договору факторингу та витягом з реєстру боржників (аркуш справи 21, 18).

Відповідно до копії платіжного доручення, ТОВ «Мілоан» перерахувала відповідачу 8100 грн (а.с. 25).

11 березня 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Сумського РУП ГУНП в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до змісту заяви, в період часу з 21:00 07.03.2021 р. до 09:00 08.03.2021 р. виявилася відсутність його барсетки, в якій знаходилися мобільний телефон, водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, пенсійне посвідчення та банківські картки. У подальшому з яких виявив відсутність грошових коштів. За вказаною заявою 1 квітня 2021 р. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12021205520000430), правова кваліфікація кримінального правопорушення вказана як частина 1 статті 185 Кримінального кодексу України.

6 травня 2021 р. позивач звернувся, у тому числі до ТОВ «Мілоан», із заявою, в якій просив негайно надіслати на адресу, завірені в установленому порядку копії кредитного договору, повідомивши, що жодних кредитних договорів не підписував, кошти не отримував, а за фактом крадіжки його персональних даних ведеться слідство. На цю заяву ТОВ «Мілоан» надала відповідь, у якій повідомила про розмір заборгованості та запропонувала погасити борг.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 13 липня 2023 р. у справі № 591/5194/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення моральної шкоди, частково задоволено первісний позов та частково задоволено зустрічний позов. Відповідно до встановлених судом обставин, ОСОБА_1 як користувач картки в період з 7-го по 8 березня 2021 р. не вчиняв жодних дій щодо зняття коштів з кредитної картки. Крім того, одразу після виявлення факту відсутності у нього кредитної картки, він зателефонував на гарячу лінію «ПриватБанку» та 8 березня 2021 р. його кредитна картка була заблокована. Також він звернувся до поліції з приводу викрадення його кредитної картки та незаконного зняття коштів з картки. При цьому банк, в порушення вимог статті 1281 ЦК України, не надав відповідачу відомостей про вказані операції.

Як вбачається з виписки за особовим рахунком АТ КБ «ПриватБанк», з належного відповідачу рахунку 07.03.2021 р. на рахунок відповідача було здійснено ряд переказів від фінансових установ, у тому числі на суму 8100 грн. Також було здійснено ряд переказів із зняття готівкових коштів у банкоматах.

Станом на час розгляду справи найменування позивача змінено: відповідно до відповіді від 10.07.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з кодом ЄДРПОУ 43657029 (код, який зазначено як код позивача у позовній заяві) , значиться ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст. 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами, на час виникнення спірних правовідносин, були встановленіЗаконом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно п. 37.2ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705(в редакції чинній станом на 02 липня 2018 року)Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.

Матеріалами справи у їх сукупності та судовим рішенням Зарічного районного суду міста Суми, що набрало законної сили та стосується обставин несанкціонованого зняття коштів з карткового рахунку відповідача 07 та 08.03.2021, підтверджується, що відповідач не здійснював жодних дій щодо отримання кредиту чи зняття коштів з картки, а його платіжні дані були використані невстановленими особами внаслідок злочинних дій. Відповідач негайно повідомив про факт крадіжки та заблокував картку, що свідчить про відсутність його вини у втраті коштів. Позивач, у свою чергу, не надав суду належних та допустимих доказів, які б безспірно доводили, що саме відповідач отримав гроші від ТОВ «Мілоан» за кредитним договором або що його дії чи бездіяльність призвели до втрати чи незаконного використання його платіжних даних.

Таким чином, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за зобов`язаннями, які виникли внаслідок злочинних дій третіх осіб та не були ініційовані відповідачем.

Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати позивача не розподіляються.

Представником відповідача заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16200. На підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правничої допомоги у даній справі, відповідно до якого гонорар адвоката, порядок оплати і компенсація витрат визначаються додатком до цього договору; копії квитанцій від 14.01.2025 на суму 6000 грн., від 14.04.2025 на суму 6000 грн., від 28.01.2025 на суму 4200 грн. У вказаних квитанціях платником зазначено ОСОБА_1 .

Позивачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано лише копії квитанцій, у яких не зазначено отримувача коштів та призначення платежу. Також не додано договору про професійну правничу допомогу, з якого можливо було б встановити умови надання допомоги та вартість виконуваних робіт та послуг, що надаються, або будь яких інших доказів, які б підтверджували, що сплачені ОСОБА_1 кошти згідно з наданими квитанціями сплачені саме представнику відповідача та саме у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги у даній справі.

Відповідно до змісту наданого відповідачем договору про надання професійної правничої допомоги розмір гонорару адвоката визначається додатковою угодою, якої не долучено до матеріалів справи. Також не надано детального розрахунку наданих послуг та виконаних робіт. Вказане не дає суду можливості достовірно встановити обсяг та вартість виконаних робіт за договором.

Разом з тим, наданими квитанціями підтверджується, що відповідачем сплачено на рахунок адвоката, який зазначено у договорі, у період, коли справа перебувала у провадженні суду, кошти в сумі 16200 грн. Представник відповідача складав та подавав заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та брав участь у судових засіданнях, тобто фактично є підтвердженим надання певного обсягу послуг за укладеним договором.

Враховуючи викладене, а також наявність клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи зі складності справи, обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачем, до 8100 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно з догвором від 08.03.2021 №100689587 в сумі 35260 грн. відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8100 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 14.07.2025.

Суддя О.О. Ніколаєнко