Рішення № 128804777, 14.07.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/712/25

Провадження № 2/626/422/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2025 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі:головуючого - судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 96678,34 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.03.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено електронний договір №6501207 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 20 000 грн, строк кредиту 360 днів. Даний договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом реєстрації відповідача на вебсайті ТОВ "Авентус Україна" та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1793. Відповідач на вебсайті мав змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, правилами та паспортом споживчого кредиту. Зазначає, що ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання виконало та надало кредит шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, тоді як останній свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконував. 27.11.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу №27.11/23-Ф, відповідно до якого до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" перейшло право грошової вимоги за вказаним договором. Про відступлення права вимоги відповідач повідомлявся шляхом направлення на вказану ним електронну пошту відповідного повідомлення.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компація "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 р. змінено на менування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал".

Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не виконав зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первинного кредитора (ТОВ "Авентус Україна"), внаслідок чого допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 96678,34 грн.

У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним договором позики в сумі 96678 грн. 34 коп., понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. , та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву у якому визнає позовні вимоги частково, а саме за основною сумою боргу в розмірі 20 000 грн. та заперечує проти задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування позикою та за комісією. Наголошує, що він в період з 20.06.2023 року по 05.02.2024 року перебував на військовій службі в складі ЗСУ і позивач не може нараховувати заборгованість за відсотками.

У своїй відповіді на відзив ТОВ "ФК"Фітраст Капітал" зазначив, що ОСОБА_1 ні позивачу, ні первісному кредитору не надсилав документи, які б підтверджували факт його перебування у складі ЗСУ, Кредитний договір №6501207 між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем укладений 27.03.2023 року, до призову на військову службу 20.06.2023 року. Таким чином п.15 ст.14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не може підлягати до застосуванню в спірних правовідносинах.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не прибули. Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, згоден на розгляд справи в його відсутність та винесення заочного рішення. Відповідач в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву в якій слухання справи просила проводити без нього.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід частково задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.03.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6501207 за умовами якого сума кредиту складає 20 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процента ставка становить 1,99% в день, а знижена 1,89 % в день, кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , наданої споживачем.

Вказаний кредитний договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна", доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт https://creditplus.ua.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С1793, про що свідчить розділ 10 договору реквізити та підписи сторін.

Також, 27.03.2023 р. ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація щодо основних умов кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту.

ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало та перерахувало 27.03.2023 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 20000,00 грн, що підтверджується інформацією ТОВ "ФК "Контрактовий дім" та інформацією, отриманою від АТ КБ "ПриватБанк".

27.11.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу №27.11/23-Ф у відповідності до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №6501207 від 27.03.2023.

Цього ж дня позивач направив на вказану відповідачем у кредитному договорі електронну пошту повідомлення про відступлення прав вимоги та про необхідність сплатити заборгованість .

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компація "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 р. змінено на менування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал".

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 04.03.2025 за відповідачем наявна заборгованість в сумі 96678,34 грн, що складається з: заборговнаості по тілу кредиту - 19134,30 грн; нарахованих відсотків- 33374,72 грн., нарахованих відсотків за 116 днів - 44169,32 грн.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч.ч. 3-6, 8 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, 27.03.2023 між ТОВ "Авенту Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №6501207 шляхом підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С-1793. Даний договір укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".

В договорі ОСОБА_1 вказав свої паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер особистого електронного платіжного засобу. Договір, графік платежів, інформація та кредитні дані кредитодавця підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором С-1793.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договіром про надання фінансового кредиту №6501207 від 27.03.2023 р. не виконав, борг не погасив, а тому з нього підлягає стягненню заборгованість за основним боргом .

Щодо стягнення з відповідача відсотків за договором про надання фінансового кредиту №6501207 від 27.03.2023 р, суд зазначає наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі і в редакції станом на час укладення кредитного Договору № 214101-КС-002 від 10.03.2023, встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 р № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 р № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 , він з 01.05.2023 призваний у Збройні Сили України.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , як на військовослужбовця, мобілізованого на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" під час дії особливого періоду не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 р у справі № 502/1438/18.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за договором про надання фінансового кредиту №6501207 від 27.03.2023 в сумі 77544,04 грн задоволенню підлягають частково, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" звільняється від сплати процентів в особливий період, а враховуючи, що Кредитний договори були укладені 27.03.2023 р, ОСОБА_1 був мобілізований 01.05.2023 р, то за період з моменту укладення Кредитного договору до дня мобілізації він зобов`язаний був сплатити відсотки за договором про надання фінансового кредиту №6501207 від 27.03.2023 за період з 27.03.2023 по 30.04.2023 р - 11240,98 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги судом задоволено на 31,41 %. Відповідно, позивачу підлягають до відшкодування судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (31,41 %), що становить 760,87 грн. (2422,40 грн. х31,41% = 760,87 грн.).

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "East/West Alliance Limited» проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію Договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг.

Суд враховує складність даної справи, а також надані адвокатом послуги та приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним, а тому задоволенню підлягають понесені позивачем витрати на правову допомогу частково, а саме в сумі 2000,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який проживає за адресою : АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", м.Київ, вул.Загородня, б.15, оф.118/2, 03150, код ЄДРПОУ 44559822, заборгованості за договором №4354089 від 22.06.2021 року в розмірі 30375 (тридцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 28 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який проживає за адресою : АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", м.Київ, вул.Загородня, б.15, оф.118/2, 03150, код ЄДРПОУ 44559822, судові витрати у розмірі 760 (сімсот шістдесят) гривень 87 коп судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу, а всього 2760 (дві тисячі сімот шістдесят) гривень 8 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г.Рибальченко