Рішення № 128801865, 10.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 440/14347/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.06.2025 року просить стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь держави в особі в/чА4765 суму заподіяної шкоди у розмірі 10345,29грн., мотивуючи це тим, що матрос ОСОБА_1 перебував на лікуванні у лікарняному закладі по 25.01.2024 року , проте після завершення лікування до місця служби не з`явився, тобто самовільно залишив місце служби, але за час поки про це стало відомо позивачу відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за січень 2024 року, чим завдано шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від передано до Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу №440/14347/24 за позовом частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії на розгляд за територіальною підсудністю.

Ухвалою судді від 10.03.2025 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 21.05.2025 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом п`яти робочих днів з дня отримання ухвали надати Одеському окружному адміністративному суду інформацію щодо детального розрахунку суми 14158,18грн. та періоду за який вона була нарахована та наявні докази її нарахування та виплати відповідачу.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Дослідивши адміністративний позов, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 16 від 15.01.2043 матроса ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу з 15.01.2024 року та на всі види котлового забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 19 від 18.01.2024 відповідач вважається таким, що вибув у лікувальний заклад: у КНП «Херсонська обласна інфекційна лікарня ім.Г.І.Горбачевського».

В період з 18.01.2024 року по 25.01.2024 року відповідач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні №2 КПП «Херсонська обласна інфекційна лікарня ім.Г.І.Горбачевського».

В зв`язку з неприбуттям після виписки з лікарні наказом командира в/ч НОМЕР_1 №28 від 27.01.2024 року матроса ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 №46 від 12.02.2024 року матрос ОСОБА_1 вважається таким, що станом на 14.02.2024 року не повернувся до розташування підрозділу та знятий з всіх видів забезпечення з 14.02.2024 року та наказано припинити виплату грошового забезпечення з 14.02.2024 року на підставі п.15 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам затвердженого наказом МОУ №260 від 07.06.2018 року.

За результатом проведення службового розслідування на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №789 від 14.02.2024 року комісією складений 03.07.2024 року акт проведення службового розслідування, яким встановлено, що за січень (у лютому) 2024 року відповідачу виплачено грошове забезпечення у розмірі 10345,27грн. на картковий рахунок згідно реєстру №805 від 05.02.2024 р.; нарахований та сплачений в/ч НОМЕР_1 : податок на доходи фізосіб за січень (у лютому) 2024 року у розмірі 1890,51грн.; військовий збір із грошового забезпечення за січень(у лютому) у розмірі 157,54грн.; єдиний соціальний внесок за січень (у лютому) 2024 року у розмірі 1150,45грн., Разом сума незаконних витрат фінансових ресурсів на грошове забезпечення за січень 2024 року становить 13543,77грн. Також ОСОБА_1 виплачена додаткова грошова винагорода за січень (у лютому) 2024 року у розмірі 3812,91гр., яка перерахована на картковий рахунок відповідача згідно реєстрів №496 від 16.02.2024 року, з неї нарахований та сплачений в/ч НОМЕР_2 на доходи фізосіб за січень (у лютому) 2024 року у розмірі 696,77грн. та військовий збір у розмірі 58,06грн., ЄСВ у розмірі 851,61грн.

Разом сума незаконних витрат фінансових ресурсів на додаткову грошову винагороду за січень 2024року становить 5419,35 грн.

Перераховане грошове забезпечення за лютий (у березні) 2024 у розмірі 2777,94 грн. на депонований рахунок військової частини НОМЕР_1 згідно реєстру №1177 від 08.03.2024 р.;

Нарахований та сплачений військовою частиною НОМЕР_1 податок на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення за лютий (у березні) 2024 року у розмірі року у розмірі 507,64 грн.;

Нарахований та сплачений військовою частиною НОМЕР_1 військовий збір із грошового забезпечення з за лютий (у березні) 2024 року у розмірі 42,30 грн.;

Нарахований та сплачений військовою частиною НОМЕР_1 єдиний соціальний внесок із грошового забезпечення за лютий (у березні) 2024 року у розмірі 1562,00 грн.

Разом сума незаконних витрат фінансових ресурсів забезпечення за лютий 2024року становить 4889,88 грн.

Також в акті зазначено, що військова частина НОМЕР_1 мас право врахувати в рахунок сплати наступних платежів суму надміру сплачених військового збору у розмірі 257,90грн. та податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3094,92 грн. шляхом здійснення їх коригування у звітності та перерахування у дохід державного бюджету України задля зменшення загальної суми незаконних витрат фінансових ресурсів. Також фінансово - економічною службою можливе здійснення коригування сум надлишково сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 3564,06 гри. до державних цільових фондів, забезпечення відображення їх у звітності та перерахування у дохід державного бюджету України задля зменшення загальної суми незаконних витрат фінансових ресурсів.

Таким чином, залишок суми незаконних витрат фінансових ресурсів у розмірі 14158,18 грн., який був перерахований на картковий рахунок матросу ОСОБА_1 , стрільцю-помічнику гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно- штурмової роти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , підлягає стягненню з винної особи та має бути перерахований у дохід державного бюджету України з обов`язковим відображенням у книзі обліку нестач військової частини НОМЕР_1 та книзі грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 .

Також відповідно до Акту службового розслідування від 03.07.2024 було встановлено наступне: матрос ОСОБА_1 відсутній на військовій службі з 26.01.2024 без поважних на те причин та без дозволу командирів, та про закінчення лікування та вибуття з лікувального закладу командування не повідомив та до місця служби не повернувся, на дзвінки не відповідає. Матрос ОСОБА_1 допустив порушення вимог статей 11, 12,16, 49, 127-128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України,

Наказом командира військової частина НОМЕР_1 від 15.03.2024 № 852 «Про підсумки службового розслідування за фактом неповернення з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_1 » , встановлено факт переплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди відповідачу за січень та лютий 2024 року.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №2350 від 03.08.2024 року Про підсумки службового розслідування за фактом неналежного виконання службових та посадових обов`язків посадових осіб в/ч НОМЕР_1 визнано матроса ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 винним у завдані шкоди державі, військової частини НОМЕР_1 . у розмірі 14158,18 гривень (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень вісімнадцять копійок).

Наказом командирав військової частини № НОМЕР_4 від 25.05.2025 року внесені зміни до наказу №2350 від 09.08.2024 року, а саме пункт 3 наказу викладено такій редакції: "3. Визнати матроса ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 винним у завдані шкоди державі, військової частини НОМЕР_1 . у розмірі 10345,29 гривень.".

В зв`язку з тим, що відповідач до цього часу не повернувся до місця дислокації військової частини, та у добровільному порядку суму завданої шкоди державі не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Джерела права та висновки суду.

Преамбулою Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, та належить їм на праві оперативного управління.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положенням абзацу 2 п.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування.

Статтею 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 1,4, 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п.2 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» - військове майно - це державне майно, закріплене відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливномастильні матеріали, за продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Статтею 85 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зазначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Частиною 7 статті 85 Закону України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України, Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (Наказ МОУ №608).

Згідно до п.4 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за школу, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за школу, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за школу, завдану державі» особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за школу, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення й служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, у відношенні військовослужбовців.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (далі - Статут).

Згідно статті 9 Розділу 1 "Обов`язки, права та відповідальність військовослужбовців" Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України. законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних суді" визначено, що у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі. У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.

Відповідно до статей 1,3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Як зазначалось вище, згідно зі статтею 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

В силу пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Статтею 8 вказаного Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено підстави та порядок проведення службового розслідування за фактом виявлення завданої шкоди.

Відповідно до частини 6-7 статті 8 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Системний аналіз еищенаведених норм свідчить про те, що для вирішення питання про відшкодування завданої шкоди у судовому порядку необхідним, що є фактом відмови винної особи від її добровільного відшкодування. Водночас, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-й та від 22 січня 2020року у справі № 813/1045/18.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зроблено висновок, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас, встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481 цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається».

Згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справ, що ОСОБА_1 не прибув на військову службу після закінчення лікування у медичному закладі, про своє місце знаходження командування не повідомив, так само як й причини не явки на службу, через що в період його відсутності на службі позивачем безпідставно нараховано та виплачено йому грошове забезпечення у сумі 10345,29грн.

Суд зауважує, що позивачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження позовних вимог, відтак, суд доходить висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що позивач є суб`єктом владних повноважень, то відповідно до ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 суму завданої державі шкоди у розмірі 10345,29грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рнокпп НОМЕР_6 .

Суддя Е.А.Іванов