Ухвала суду № 128801605, 11.07.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"11" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2025/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» про забезпечення позову по справі № 916/2025/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна»

про стягнення 4 606 714,64 грн,

установив:

23.05.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «СК Енерджі Груп» до ТОВ «Карготранс Україна», у якій воно просить суд стягнути з відповідача 4 606 714,64 грн безпідставно утриманих грошових коштів (попередньої оплати за Договором №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів від 25.04.2024).

Обґрунтувуючи позовні вимоги позивач вказує, що обсяг відображених в Акті №129 наданих послуг (компенсацій та винагород) не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а тому виставлений Рахунок на оплату №120 є не обґрунтованим.

Позивач уважає, що обсяг відображених в Акті № 129 наданих послуг (компенсацій та винагород) в кількості 22 582,86 т. не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а отже виставлений Рахунок на оплату № 120 на загальну суму 7 581 222,77 грн є необґрунтованим та оплаті не підлягає.

Оскільки сума передоплати в розмірі 5 974 487,60 грн перевищила фактичну вартість здійснення відповідачем транспортно-експедиторського обслуговування (в тому числі перевалки вантажу) та оплату послуг експедитора, що на думку позивача становить 1 367 772,96 грн, ТОВ «СК Енерджі Груп» стверджує, що станом на даний час у відповідача перебуває 4 606 714, 64 грн переплати за Договором, що відповідно до 1212 ЦК України має бути повернута ТОВ «СК Енерджі Груп», адже строк дії Договору закінчився, інших послуг за Договором відповідачем не надавалося, а, отже, відповідач втратив підставу для утримання надлишково отриманих коштів.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 28.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/2025/25, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 07.07.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

09.07.2025 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРГОТРАНС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 44950209), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, в межах ціни позову в розмірі 4 606 714,64 (чотири мільйони шістсот шість тисяч сімсот чотирнадцять гривень 64 копійки) грн.

Заява мотивована тим, що поведінка відповідача, зокрема, його ухилення від надання інформації, відмова від діалогу, неявка до судових засідань, ігнорування законодавчо визначеного права викласти свою позицію щодо незгоди з заявленими позовними вимогами ТОВ «СК Енерджі Груп» у відзиві на позов, містить ознаки недобросовісності ТОВ «Карготранс Україна» та наявність потенційного ризику ускладнення виконання рішення суду у випадку якщо воно буде ухвалено на користь позивача.

З урахуванням значного розміру суми позову (4 606 714,64 грн), на думку Позивача, існує обґрунтована загроза, що до моменту ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили, Відповідач може вжити дій щодо відчуження, приховування або виведення активів, у тому числі грошових коштів, що зробить реальне виконання рішення суду неможливим або вкрай ускладненим.

Позивач вважає важливим наголосити, що згідно з витягом ресурсу «Вкурсі» нерухоме майно на яке може бути звернено стягнення у випадку задоволення позовних вимог ТОВ «СК Енерджі груп» у ТОВ «Карготранс Україна» відсутнє (витяг додається).

На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України Позивач відзначає, що на його думку підстави вважати, що вжиття заходів забезпечення позову може завдати Відповідачу будь-яких збитків або іншої шкоди відсутні. Враховуючи характер спору, достатність доказів, поданих на підтвердження позовних вимог, а також відсутність ознак недобросовісної поведінки з його боку, об`єктивна необхідність у покладенні на нього обов`язку щодо надання зустрічного забезпечення також відсутня.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Предметом позову у цій справ є вимоги ТОВ «СК Енерджі Груп» про стягнення з ТОВ «Карготранс Україна» 4 606 714,64 грн.

Позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову в розмірі 4 606 714,64 грн.

На переконання суду, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Карготранс Україна» у межах суми заявлених позовних вимог, безпосередньо пов`язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення/часткового задоволення позову.

Крім цього, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у цій справі призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час та лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Відповідно до ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно ч.6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, ТОВ Комфорт-ЛВ не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» про забезпечення позову по справі № 916/2025/25 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна» (65012, м. Одеса, вул. Ясна, буд. 12; код ЄДРПОУ 44950209), які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову (чотири мільйони шістсот шість тисяч сімсот чотирнадцять) грн 64 коп.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30-А; код ЄДРПОУ: 43801489);

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна» (65012, м. Одеса, вул. Ясна, буд. 12; код ЄДРПОУ 44950209).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набрала законної сили 11.07.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Демченко Тетяна Ігорівна