Ухвала суду № 128800661, 07.07.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2025 Справа №607/14098/25 Провадження №1-кс/607/3904/2025

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211040000867 від 05.05.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яківка Тлумацького району, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2025 слідчий СВТернопільського РУПГУНП вТернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025211040000867 від 05.05.2025 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Клопотання вмотивоване тим, що у слідчому відділі Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040000867 від 05.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Як зазначає слідчий, згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено по даний час.

Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно ч.8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку березня 2025 року, точної дати та часу не встановлено, невстановлена досудовим розслідування особа, діючи умисно, спільно, за попередньою змовою групою осіб, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 організували незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних осіб шляхом наданням порад, вказівок, наданням засобів, з корисливих мотивів.

На початку травня, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у вказаної вище групи осіб, винник злочинний намір на незаконне переправлення через державний кордон України, жителя м.Тернопіль ОСОБА_12 , з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний намір, невстановлена досудовим розслідуванням особа, в період червня-липня 2025 року, за допомогою телефонного зв`язку, надавала ОСОБА_12 інформацію та деталі щодо незаконного перетину державного кордону України поза межами пропуску, за що останній після виконання вказівок невстановленої особи та незаконного перетину кордону України повинен надати грошові кошти в розмірі 13 тисяч доларів США.

В подальшому, 01.07.2025 післяобідню пору доби до ОСОБА_12 зателефонувала невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи номер мобільного зв`язку НОМЕР_1 та повідомила про те, що до останнього зателефонує особа чоловічої статті, яка здійснить його перевезення в прикордонну область України, з метою подальшого незаконного переправлення його через державний кордон України. Невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила про те, що ОСОБА_12 необхідно оплатити 1000 доларів США за перевезення його до державного кордону України, а решту суми оплатити після незаконного перетину державного кордону України.

До ОСОБА_12 о 9 годині 40 хвилин зателефонував, ОСОБА_8 та повідомив про те, що цього дня він прибуде в м. Тернопіль для подальшого перевезення ОСОБА_12 в прикордонну область України.

Того ж дня, о 13 годині 16 хвилин ОСОБА_13 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибув до м. Тернопіль, та забравши з місця проживання ОСОБА_12 направився до готелю «Торгово-офісний комплекс Gor-city», що знаходиться у с. Татарів, по вул. Незалежності №97 Ворохтянського району Івано-Франківської області.

До готелю «Торгово-офісний комплекс Gor-city» ОСОБА_8 та ОСОБА_12 прибули приблизно о 19 годині, де їх зустрів директор вказаного комплексу ОСОБА_4 та забезпечив місцем безоплатне проживання ОСОБА_12 у приміщенні кімнати №4 із 02.07.2025 по 05.07.2025.

Разом із ОСОБА_12 в кімнаті №4 перебував ОСОБА_14 , який також мав намір незаконно перетнути державний кордон України.

Перебуваючи в готелі «Торгово-офісний комплекс Gor-city» 03.07.2025 ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , ОСОБА_4 повідомив спосіб перетину кордону України, зокрема що вони за допомогою автомобілів будуть перевезені до прикордонної зони, де їх зустрінуть особи на мотоциклах та перевезуть їх до провідників, які пішою ходою, поза межами пунктів пропуску, переведуть до межі кордону між Україною та Румунією та вкажуть у якому напрямку перетнути кордон.

Надалі, 05.07.2025, близько 14 години 27 хвилин до готелю «Торгово-офісний комплекс Gor-city» прибув ОСОБА_10 на автомобілі марки «Шкода» із реєстраційним номером НОМЕР_3 , та вказав ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , збирати речі для подальшого виїзду, а також надав вказівки щодо перетину державного кордону України.

Того ж дня, приблизно о 16 годині 40 хвилин ОСОБА_10 на автомобілі марки «Шкода» із реєстраційним номером НОМЕР_3 , перевіз із с. Татарів Ворохтянського району ОСОБА_12 та ОСОБА_14 до с.Ясіння Рахівського району Закарпатської області, де останніх зустрів ОСОБА_9 .

Приблизно о 18 годині 05.07.2025, ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ» із реєстраційним номером НОМЕР_4 , перевіз ОСОБА_12 та ОСОБА_14 до галявини, що розташована поблизу села Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, де їх очікували водії мотоциклів, зокрема ОСОБА_11 та невстановлена слідством особа.

ОСОБА_11 та невстановлена слідством особа мали перевезти ОСОБА_12 та ОСОБА_14 до провідників в гори, для подальшого незаконного перетину кордону поза межами пунктів пропуску.

Однак дані дії не були реалізовані, оскільки група осіб, які сприяли у незаконному перетині державного кордону України ОСОБА_12 та ОСОБА_14 затримана працівниками правоохоронних органів.

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12025211040000867 від 05.05.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

06.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (фактичний час затримання 06.07.2025 о 02:30 год).

06.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий вказує, що підставами застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків.

Так, метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: п. 1 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; п. 3 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; п. 5 продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На переконання слідчого вказані ризики свідчать про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою.

Слідчий також зазначає, що з урахуванням вищенаведених ризиків, тяжкості злочину, санкції, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винного, даних про особу підозрюваного, розмір застави який забезпечить його належну поведінку та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, визначених КПК України, повинен становити 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних рішень, запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням суми застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240 грн та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечила та заначила, органом досудового розслідування не доведено належними та достатніми доказами наявність ризиків зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу. Зауважила, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, де позитивно характеризується та є приватним підприємцем, що свідчить про міцні соціальні зв`язки. Окрім цього, підозрюваний має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку із чим потребує лікування. З огляду на викладене просила застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, або зменшити розмір застави.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доч.1ст.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зч.ч.12ст.177КПК Українипідставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому судді,суду вважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити дії,передбачені частиноюпершою цієїстатті,а саме:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1ст. 178 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040000867 від 05.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 06.07.2025 о 02год. 30 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

06.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчиненій з корисливих мотивів.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-протоколи допиту свідка ОСОБА_12 від 06.07.2025;

-протоколи обшуку від 06.07.2025;

-протоколи обшуку від 05.07.2025;

-протоколи огляду місця події від 05.07.2025-06.07.2025;

-протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 06.07.2025;

-протоколи пред`явлення особи свідку ОСОБА_14 для впізнання за фотознімками від 06.07.2025.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред`явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.

При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування

Крім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Обґрунтовуючи необхідність застосування підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, і правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Ризиком того, що ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, є те, що є те, що дані останніх йому відомі, а відтак ОСОБА_4 як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як свідки, ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.

Обґрунтованим є також ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як останній обізнаний у механізмі, методах та засобах незаконного перетину державного кордону України поза межами пунктів пропусків, також останньому відомі особи, які організовують незаконний перетин. Крім того, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення було вчинене з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, а відтак слідчий суддя вважає, що останній може продовжити злочинну діяльність, з метою отримання прибутку.

Відтак слідчийсуддя приходитьдо висновку,що прокуроромдоведено,а стороноюзахисту неспростовано,що уданому кримінальномупровадженні зметою виконанняпідозрюваним покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробамвчинити дії,передбачені п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,є необхіднимзастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Крім того,стороною захистуне наданобеззаперечних доказів,які бсвідчили,про відсутністьризиків передбаченихч.1ст.177КПК Українидля застосуванняпідозрюваному більшм`якогозапобіжного заходу,ніж триманняпід вартою.Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець с. Яківка Тлумацького району, Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює приватним підприємцем, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання.

При прийнятті рішення слідчий суддя бере до уваги, наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв?язків та позитивних характеристик, проте враховуючи характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжких кримінальних правопорушень.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою не встановлено.

При цьому посилання захисника на наявність у ОСОБА_4 проблем зі здоров`ям, у зв`язку із якими він потребує лікування слідчий суддя до уваги не бере, оскільки такі не доведені належними та достатніми доказами.

Водночас, долучена до матеріалів клопотання виписка із медичної картки стаціонарного хворого 34415/2024 не підтверджує обставини на якій вказує захисник, так як така датована 28.10.2024, та не підтверджує стану здоров`я ОСОБА_4 станом на даний час.

Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

Відповідно вимогам,визначених ч.ч.1,2,3ст.197КПК України,строк діїухвали слідчогосудді,суду протримання підвартою абопродовження строкутримання підвартою неможе перевищуватишістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином строк тримання під вартою обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього не має.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно матеріалів доданих до клопотання вбачається, що в даному кримінальному провадженні 06.07.2025 о 02 год. 30 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього для йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Відтак саме з 06.07.2025 слід виходити при обрахуванні строку досудового розслідування у кримінальному проваджені №12025211040000867 від 05.05.2025. При цьому, обчислення строку тримання під вартою у відповідності до ч. 2 ст. 197 КПК України суд здійснює з моменту затримання, а саме 02 год. 30 хв. 06.07.2025.

У зв`язку із наведеним, клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Відповідно доч.3ст.183КПК України,слідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою зобов`язанийвизначити розмірзастави,достатньої длязабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим обов`язків,передбачених цимКодексом,крім випадків,передбачених частиноючетвертою цієїстатті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , встановлений в судовому майновий стан останнього, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі буде дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігання встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні №12025211040000867 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.07.2025.

У випадку внесення застави, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти та покласти на нього обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 02.09.2025.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 11.07.2025 о 13 год. 55 хв.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1