Рішення № 128798976, 11.07.2025, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2074/25

Провадження № 2/727/814/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

01 липня 2025 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючої судді М.Є.Бойко,

за участю:

секретаря судового засідання В.В.Васківчук,

представника позивача адвоката Антіпової Ю.С.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Управління комунальної власності Чернівецької міської ради - Осовської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Чернівці, за правилами загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Антіпова Юлія Сергіївна, до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 про визнання частково недійсними та часткове скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року представник позивачки - адвокат Антіпова Ю.С. звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , в якому просить визнати частково недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Чернівецької міської ради № №22073 від 19.12.1996 року в частині передачі у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 та частково скасувати свідоцтво від 06.12.2006 року № 22073, 55-Ж серії САВ № 140523 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 - в частині належності 10% цієї квартири ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.

В обґрунтування вищезазначених вимог представник позивача - адвокат Антіпова Ю.С. зазначила, що під час розгляду питання щодо постановки позивача як військовослужбовця на облік для забезпечення житлом за місцем проходження служби йому стало відомо про наявність у нього права власності на частку квартири АДРЕСА_1 ,на момент приватизаціїякої він був неповнолітньої особою, а тому участь в ній відбулася внаслідок помилки його матері щодо правової природи правочину, його змісту та прав сторін, оскільки вона вважала, що в будь-який момент при необхідності він і члени його сім`ї зможуть реалізувати своє право на поліпшення житлових умов, а також без його належного волевиявлення та без надання ним відповідної згоди.

Вказане позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію самостійно та на отримання житла військовослужбовцем.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 березня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.05.2025 року.

08.04.2025 року до суду надійшов відзив представника Чернівецької міської ради на позов, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та в зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності, а також зазначила, що Чернівецька міська рада у даному спорі є неналежним відповідачем, оскільки нею не приймались оскаржувані розпорядження та свідоцтво про право власності.

Відповідачка ОСОБА_1 17.04.2025 року також подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, зазначивши при цому, що під час приватизації квартири АДРЕСА_1 вона діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що позивач в майбутньому зможе реалізувати своє право на поліпшення житлових умов. Одночасно вказала, що заяву про приватизацію вона підписала без відома та згоди на це ОСОБА_2 , оскільки син на той час був неповнолітнім, тим самим розпорядившисьсь його правами та законними інтересами на житло на власний розсуд, не передбачаючи, що це йому буде перешкоджати у реалізації законних прав на отримання власного житла по місцю проходження військової служби.

06.05.2025 року до суду надійшла відповідь адвоката Антіпової Ю.С. на відзив Чернівецької міської ради на позов, в якій, поряд із доводами про обґрунтованість позовних вимог, які є аналогічними викладеним у позові, представник позивача заявила клопотання про заміну відповідача на належного Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, яке є органом приватизації, а також зазначила, що строк позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущений, оскільки про порушення своїх прав він дізнався з довідки Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, яку отримав лише у березні 2024 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 травня 2025 року задоволено відповідне клопотання сторони позивача та замінено неналежного відповідача - Чернівецьку міську раду на належного відповідача - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

23.05.2025 року представник відповідача - Осовська М.М. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради повністю, оскільки приватизація спірної квартири здійснена у відповідності до вимог чинного на час виникнення правовідносин законодавства; мати позивача ОСОБА_1 діяла як його законний преставник і за таких умов подання додатково письмової заяви, згоди або підпису неповнолітнього ОСОБА_2 не передбачалося.

Також ОСОБА_3 вказала на пропущення строку позовної давності з огляду на те, що оскаржуване розпорядження органу приватизації прийняте 19.12.1996 р., а свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 було видано 06.12.2006 року.

01.06.2025 року представник позивача адвокат Антіпова Ю.С. подала до суду відповідь на відзив на позов Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, в якому просила позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю як законні та обґрунтовані, оскільки відсутні докази на підтвердження волевиявлення позивача щодо його згоди на приватизацію квартири та розподілу часток у праві власності на неї, а також зазначила, що на момент закінчення строку позовної давності для оскарження спірного розпорядження органу приватизації №22073 від 19.12.1996 року позивачу виповнилось лише 17 років, отже, на той час він ще не набув достатньої правоздатності для реалізації права на звернення до суду з відповідним позовом.

Підготовче судове засідання закрито ухвалою суду від 02.06.2025 року.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин та з врахуванням відсутності проти цього заперечень всіх учасників справи судове засідання проводилось без його участі.

Представник позивача - адвокат Антіпова Ю.С. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов повністю визнала, зазначивши при цьому, що законодавство про приватизацію відповідачем не порушено, проте її син в зв`язку із наявністю у нього права власності на 10% квартири у м.Чернівці внаслідок її приватизації не має можливості отримати інше житло в іншому місті за місцем проходження ним військової служби

Представник відповідача - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись в обґрунтування своїх заперечень на обставини, викладені нею письмово у відзиві на позов.

Заслухавши представників позивача та відповідача, відповідачку ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступних встановлених судом фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно даних паспорту ОСОБА_2 з 13.01.1999 року по 2005 рік був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6). Його мати ОСОБА_1 ( відповідачка по справі) зареєстрована за цією ж адресою 25 вересня 1990 року (а.с.47 зворот).

З заяви ОСОБА_1 керівнику органу приватизації м. Чернівці від 11.12.1996 року вбачається, що вона просить оформити вищевказану квартиру у спільну часткову власність із розподілом долі власності між членами сім`ї у слідуючому співвідношенні: ОСОБА_1 - 90%, ОСОБА_2 - 10%. У графі «Підписи наймача, повнолітніх членів сім`ї » наявним є тільки підпис ОСОБА_1 . До заяви додано довідку про склад сім`ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгу по безоплатному одержанню у власність житла (а.с.15).

З довідки Управління комунальної власності вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , брав участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 , яка була передана у спільну часткову власність двом співвласникам на підставі розпорядження органу приватизації житла від 19.12.1996 року №22073, загальна площа квартири на момент приватизації становила 49,30 кв.м., кожному співвласнику передано 24,65 кв.м. при нормі 26,00 кв.м. (а.с.13).

У відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 2006 року, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради згідно із розпорядженням від 19.12.1996 року, квартира загальною площю 49,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 ( 90%) та члену її сім`ї - ОСОБА_2 (10%) ( а.с.11).

Як вбачається з позовної заяви, у вищевказаній квартирі позивач не проживає з 1999року в зв`язку із навчанням в Полтавському військовому інституті зв`язку та подальшим перебуванням на військовій службі у Збройних силах України.

Також, згідно довідки Полтавського військового інституту зв`язку Міністерства оборони України від 19.06.2004 року №414 періодом навчання ОСОБА_2 в Полтавському військовому інституті є вересень 1999 року - липень 2004 року ( а.с.18).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/001591804 від 03.02.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.09.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ( А-3078) ( а.с.8).

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.04.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій ( а.с.22).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом.

Станом на час подання до органу приватизації заяви ОСОБА_1 від 11.12.1996 року про передачу їй та членам її сім`ї в приватну власність квартири АДРЕСА_1 приватизація здійснювалася у відповідності до «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 року та наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян».

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 8 Закону № 2482-XII від 19.06.1992 року приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно з пунктом 5 Наказу № 56 передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Відповідно до п.п. 20-21 вказаного Положення при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку), громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Тобто, саме на особу, яка звертається з заявою про приватизацію квартири покладено обов`язок надати довідку про склад сім`ї із зазначенням зареєстрованих та проживаючих у квартирі осіб, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Таким чином, виходячи з норм законодавства, яке регламентувало на час спірних відносин приватизацію державного житлового фонду, вбачається, що участь у приватизації займаного державного (комунального) житла приймають наймач та члени його сім`ї, тобто всі зареєстровані у цьому житловому приміщенні особи, що проживають у ньому, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. Відмова від участі у приватизації житла осіб зареєстрованих у житловому приміщенні не передбачалась, крім виключних випадків.

Відповідно, згоду на участь у приватизації надавали всі повнолітні члени сім`ї.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ст. 60 Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), захист прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень.

Згідно ст. 17 ЦК України (1963 року) було визначено, що місцем проживання малолітніх, неповнолітніх, що не досягли 15 років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Мати позивача ОСОБА_1 діяла у процесі приватизації квартири у 1996 році як у власних інтересах, так і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як його законний представник, а тому згода неповнолітнього позивача на участь у приватизації не була потрібна. Позивач на час приватизації проживав та був зареєстрований за адресою матері, а тому будь-які підстави вважати, що остання діяла всупереч інтересам дитини, у суду відсутні.

Подання законним представником неповнолітньої дитини окремої письмової заяви від імені дитини про згоду на приватизацію житла жодним нормативно-правовим актом передбачено не було.

Наслідком приватизації спірної квартири є набуття позивачем житла у приватну спільну часткову власність, що не може свідчити про порушення права позивача на житло.

Виходячи з зазначеного, посилання позивача та його представника на те, що він не надавав своєї згоди на приватизацію, є безпідставними, оскільки в інтересах позивача, який на час приватизації був неповнолітнім, виступали його батьки. Приватизація без його участі суперечила б нормам законодавства щодо захисту прав дитини.

Таким чином, доводи про те, що приватизація частини спірної квартири матір`ю позивача на його ім`я без його згоди, коли він був неповнолітнім, порушує його права та майнові інтереси, не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 56 ЦК УРСР (1963 р.), угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Приватизація спірної квартири відбувалася за заявою матері позивача ОСОБА_1 . Отже, позивач в даному випадку не є особою, яка має право звертатися до суду з позовом про визнання правочину недійсним внаслідок помилки.

Крім того, приватизація є особливою формою правочину, що регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про приватизацію житлового фонду», положеннями якого не передбачено визнання приватизації частково недійсною.

Натомість, приватизація може бути визнана незаконною в разі порушення вимог законодавства, яке регулює процедуру її проведення, та, як наслідок, скасовано розпорядження органу приватизації та видане на його підставі свідоцтво.

Між тим, суду не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 під час приватизації спірної квартири діяла всупереч інтересам позивача,який на той час був неповнолітнім, під впливом помилки щодо правової природи правочину, його змісту, прав сторін, що в свою чергу призвело до порушення вимогЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Що стосується посилань ОСОБА_2 про відсутність його за місцем реєстрації на час приватизації квартири в зв`язку з навчанням та подальшим перебування на військовій службі, то слід зазначити наступне.

Виходячи з аналізу змістуЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду»в поєднанні з нормами статей1,9,61Житлового кодексуУРСР,статті ст. 17 ЦК України (1963 року), місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбаченістаттею 64Житлового кодексуУРСРправа користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

У відповідності до частини першої статті71, пунктів 1, 2 частини третьої статті71 ЖК Української РСРпри тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку: призову настрокову військовуслужбу абонаправлення наальтернативну (невійськову)службу,а такожпризову офіцерівіз запасуна військовуслужбу настрок дотрьох років-протягом усьогоперіоду проходженнязазначеної військовоїслужби;призову навійськову службупід часмобілізації,на особливийперіод,на військовуслужбу запризовом осібіз числарезервістів вособливий період-протягом усьогоперіоду проходженнявійськової служби,а якщопід часїї проходженнявони отрималипоранення,інше ушкодженняздоров`я таперебувають налікуванні взакладах охорониздоров`я абопотрапили вполон чивизнані безвісновідсутніми -на строкдо дня,наступного заднем їхвзяття навійськовий обліку відповіднихтериторіальних центрахкомплектування тасоціальної підтримки,Центральному управлінніабо регіональнихорганах Службибезпеки України,відповідному підрозділіСлужби зовнішньоїрозвідки Українипісля звільненняз військовоїслужби післязакінчення нимилікування взакладах охорониздоров`я,незалежно відстроку лікування,повернення зполону,скасування рішеннясуду провизнання особибезвісно відсутньоючи ухваленнясудом рішенняпро оголошенняособи померлою; тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Отже,закономвизначено, що передача у спільну власність квартир, котрі підлягають приватизації, здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у цій квартирі.

При цьому законодавець не пов`язує таке проживання з обов`язковим перебуванням на реєстраційному обліку і не встановлює заборони приватизувати помешкання особою, яка зареєстрована за іншою адресою.

Допускається приватизація особами, які тимчасово відсутні у квартирі, яка є об`єктом приватизації, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 року по справі № 473/2473/20.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався, при здійсненні приватизації спірної квартири органом приватизації були дотримані всі вимоги діючого на той час законодавства, яке регулювало приватизацію державного житлового фонду, а тому вимоги позову про визнання частково недійсними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на квартиру задоволенню не підлягають.

Оскільки у позові суд відмовляє в зв`язку з його необґрунтованістю, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності до уваги не приймаються.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4,5,10, 12,13, 18, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Антіпова Юлія Сергіївна, до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 про визнання частково недійсними та часткове скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на квартиру відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.07.2025 року.

Суддя М.Є. Бойко