Рішення № 128797479, 10.07.2025, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/463/24

номер провадження 2/558/22/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2025 року селище Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судових засідань Ковальській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боремельської сільської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Боремельської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , загальною площею 107,8 кв.м., в т.ч. житловою площею 43,4 кв.м.

В обґрунтування таких позовних вимог позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила про те, що до 1992 року вона проживала в с. Великі Озера Дубровицького району Рівненської області, яке належало до зони безумовного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. В 1992 році вона з своїми батьками та колишнім чоловіком ОСОБА_5 була переселена в с. Малеве Дубенського (ліквідованого Демидівського) району Рівненської області. В тому ж 1992 році, після народження дочки, у її чоловіка з її батьками почалися непорозуміння, а тому вона з чоловіком вирішили знайти собі інше житло. Після звернення до Малівської сільської ради, а згодом до Рівненської обласної державної адміністрації, після отримання відповідного погодження, вона з своєю родиною почала проживати в житловому будинку АДРЕСА_1 . Згодом спільне життя з чоловіком ОСОБА_5 не склалося та вони розлучилися.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області в справі №2-22/2007 від 5 лютого 2007 року за позовом Малівської сільської ради ОСОБА_5 було визнано таким, що втратив право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 .

У 2018 році вона звернулася до Малівської сільської ради з клопотанням про приватизацію житлового будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживає з 2001 року. Проте у задоволенні такого звернення їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю первинного документа на право вселення.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що вона разом з членами сім`ї проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , добросовісно користується таким житловим будинком та господарськими будівлями, відкрито володіє таким нерухомим майном, безперервно користується таким нерухомим майном більше десяти років, а тому вважає, що правомірно за набувальною давністю набула право власності на вказане нерухоме майно. За час її проживаня в будинку вона вчасно оплачувала комунальні послуги, проводила ремонтні роботи в будинку, провела газифікацію будинку.

Ухвалою від 6 вересня 2024 року судом прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Боремельської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 558/463/24, а справу призначено до розгляду по суті.

Судові засідання в справі №558/463/24 призначалися 3 грудня 2024 року, 10 січня, 3 лютого, 26 лютого, 18 березня, 8 квітня, 15 квітня, 8 травня, 20 травня, 1 липня 2025 року.

Ухвалою суду від 3 лютого 2025 року залучено до участі в справі, як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В судовому засіданні 26 лютого, 8 квітня, 8 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві. Позивач ОСОБА_1 також пояснила, що з моменту вселення у будинок і по теперішній час добросовісно і відкрито володіє житловим будинком, сплачує комунальні послуги, при цьому особові рахунки по сплаті комунальних послуг відкриті на її ім`я. Крім того, право на користування житловим будинком ніхто не оспорював за всі ці роки. Позивачка виготовила технічний паспорт на житловий будинок, але не може оформити право власності через відсутність правовстановлюючих документів на будинок. Тому, звернулася до суду та просить визнати право власності за набувальною давністю на житловий будинок.

В подальшому позивач подала до суду заяву та просила справу розглянути без її участі.

В судовому засіданні 20 травня 2025 року представник відповідача Боремельської сільської ради Корінь В.М. дав пояснення про те, що після створення Боремельської територіальної громади Малівська сільська рада увійшла до складу Боремельської сільської ради (територільної громади). Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 перебуває на балансі Боремельської сільської ради. Залишкова вартість такого будинковолодіння складає близько тридцяти тисяч гривень. Дійсно позивач ОСОБА_1 з своєю родиною проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 з 2001 року. Позивач ОСОБА_1 користується житловим будинком, проводить в ньому ремонт, сплачує кошти за обслуговування такого будинку (вивезення побутових відходів, тощо). Крім того, позивач ОСОБА_1 зверталася до Боремельської сільської ради з питань надання їй дозволу на приватизацію такого житлового будинку, але було встановлено, що у позивача відсутні первинні документи на підставі яких вона з родиною вселилися у такий будинок. Боремельська сільська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, якщо судом буде встановлено, що є для того законні підстави.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка є його матір`ю, оскільки після визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, він в подальшому зможе успадкувати такий будинок, чи будинок може бути йому подарований.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , кожен окремо, подали до суду заяви в яких зазначили про те, що не заперечують щодо задоволення позовних вимог позивача, вважають, що під час приватизації житлового будинку набудуть права володіння та користування таким будинком, як члени сім`ї позивача (а.с. 75-80, 95-103, 126-133).

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, третьої особи, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено згідно паспорта НОМЕР_1 , Витяга з Реєстру територіальної громади від 29 серпня 2024 року (а.с. 6-9) позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1 грудня 1992 року.

Згідно рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 5 лютого 2007 року в справі №2-22/2007 (а.с. 10, 11) ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в зв`язку з відсутністю в ньому понад шість місяців.

Дослідженими квитанціями, договорами про надання послуг з газопостачання №389 від 27 грудня 2005 року, про надання послуг з вивезення побутових відходів від 1 квітня 2006 року, про користування електричною енергією (а.с. 13-15, 18-20, 31-34) встановлено, що позивач ОСОБА_1 сплачувала квартирну плату за користування спірним будинком, укладала договори про газопостачання, користування електричною енергією спірного будинку.

Відповідно до виписки з погосподарської книги №6 с. Малеве Дубенського району Рівненської області №60/01-08/24 від 11 січня 2024 року (а.с. 17) протягом 2016-2023 років у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю ґрунтується на положеннях ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно дост. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зіст. 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом наведеної норми права, позивач має довести, окрім відкритості, безперервності і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у нього відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще і інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, добросовісність володіння.

Ознака добросовісності присутня у тому випадку, коли володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Цей висновок Верховний Суд зробив у Постанові від 27.09.2018 р. у справі № 571/1099/16-ц та Постанові від 31.10.2018 р. у справі № 683/2047/16-ц.

Отже, для застосування набувальної давності добросовісний набувач має довести, що майно, яким він заволодів, є чужим, тобто належить іншій особі, а у самого добросовісного набувача на момент заволодіння майном були відсутні передбачені законом підстави для набуття власності на нього і він не знав і не міг знати про це. До того ж, таке заволодіння має бути правомірним. Застосування до набувальної давності презумпції добросовісності не відповідає буквальному змістуст. 344 ЦК України, оскільки в силу ч. 5ст. 12 ЦК Українипрезумпція добросовісності діє тоді, коли законом встановлені правові наслідки недобросовісного здійснення особою свого права (частини 1, 3ст. 388 ЦК України), тоді якст. 344 ЦК Українивказує на правомірні дії щодо добросовісного заволодіння чужим майном.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першоїстатті 344 ЦК України.

Враховуючи положення статей335і344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року (справа №910/17274/17) зазначається, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 1 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156 св 18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Дослідженими доказами по справі встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 перебуває на балансі відповідача Боремельської сільської ради.

Позивач ОСОБА_1 з 1 грудня 1992 року зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8, 9).

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 5 лютого 2007 року №2-22/2007 встановлено, що у 2001 році житловий будинок АДРЕСА_1 був наданий в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які проживали однією сім`єю.

Разом з тим, судом встановлено, що у житловому будинку АДРЕСА_1 також проживають та зареєстровані протягом більше десяти років чоловік позивача - ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Проте, позивач ОСОБА_1 не залучила їх до участі у справі, як відповідачів.

Чоловік позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , а також діти позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залучені до участі у справі судом, як треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Із змісту поданих до суду заяв третіх осіб встановлено, що вони вважають, що мають право на володіння спірним житловим будинком та в майбутньому бажають набути у власність право власності на спірний житловий будинок.

Отже, члени сім`ї позивача можуть претендувати на набуття права власності на спірний будинок за набувальною давністю.

З урахуванням таких обставин, за наявності претензій щодо права на будинок в інших осіб (членів сім`ї позивача), суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

У позовній заяві позивач посилалась на положення ст. 344 ЦК України.

Застосування таких правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як громадянка, віднесена до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст.ст. 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Боремельської сільської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - відмовити.

Звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Боремельська сільська рада, місцезнаходження: с. Боремель, вул. Першотравнева, буд. 64, Дубенського району Рівненської області, код - 04386580.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 10 липня 2025 року.