Рішення № 128793138, 10.06.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року справа № 580/3930/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Будищенської сільської ради до Громадського формування з охорони громадського порядку Барс-2011 про припинення діяльності громадського формування,

встановив:

10 квітня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Виконавчий комітету Будищенської сільської ради з позовною заявою до Громадського формування з охорони громадського порядку Барс-2011), в якій просить припинити діяльність громадського формування з охорони громадського порядку БАРС-2011, (19622, Україна, Черкаський р-н, Черкаська обл., село Свидівок, вулиця Шевченка, будинок, 177 шляхом примусового розпуску.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що із листопада 2020 року діяльність ГФ на території Будищенської сільської ради в порядку, визначеному чинним законодавством, Будищенською сільською радою, її виконавчими органами чи керівництвом погоджена не була. 14.03.2025 Виконавчий комітет Будищенської сільської ради отримав лист Черкаського районного управління поліції від 20.02.2025 № 38522-2025, в якому зазначено, що громадське формування з охорони громадського порядку «Барс-2011» підлягає примусовому розпуску через порушення вимог законодавства та формального існування, так як недотримання вимог підпорядкованості, підзвітності та співпраці з органами Національної поліції та органами місцевого самоврядування у порушення вимог закону може призвести до зловживання членами громадських формувань своїми повноваженнями, що загрожує підриву авторитету влади та порушення правопорядку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Рекомендоване поштове відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі направлено за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Шевченка, 117. Поштове відправлення повернуто до суду 06.05.2025, із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки повернення рекомендованого поштового відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на зазначені приписи суд застосовує частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Беручи до уваги, що відповідач не отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 14.04.2025 з незалежних від суду причин, вважається що копія ухвали отримана відповідачем належним чином.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

На території вже ліквідованої Свидівоцької сільської ради у 2017 році на підставі протоколу №1 від 26.05.2017 було створено Громадське формування з охорони громадського порядку «БАРС 2011» (далі ГФ), та в подальшому Статут громадського формування з охорони громадського порядку «БАРС 2011» було погоджено рішенням сесії Свидівоцької сільської ради №33-2 від 13.06.2017

На підставі 16.11.2020 рішення Будищенської сільської ради від №1-6/VIIІ «Про початок реорганізації Свидівоцької сільської ради шляхом приєднання до Будищенської сільської ради» Свидівоцька сільська рада була ліквідована, дві громади об`єдналися.

Із листопада 2020 року діяльність ГФ на території Будищенської сільської ради в порядку, визначеному чинним законодавством, Будищенською сільською радою, її виконавчими органами чи керівництвом погоджена не була.

14.03.2025 Виконавчий комітет Будищенської сільської ради отримав лист Черкаського районного управління поліції від 20.02.2025 № 38522-2025, в якому зазначив, що громадське формування з охорони громадського порядку «Барс-2011» підлягає примусовому розпуску через порушення вимог законодавства та формального існування, так як недотримання вимог підпорядкованості, підзвітності та співпраці з органами Національної поліції та органами місцевого самоврядування у порушення вимог закону може призвести до зловживання членами громадських формувань своїми повноваженнями, що загрожує підриву авторитету влади та порушення правопорядку.

Вважаючи наявними правові підстави для припинення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 №1835-III (далі - Закон №1835-III), «Про громадські об`єднання» від 22.03.2012 №4572-VI (далі - Закон №4572-VI), «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об`єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних і кримінальних правопорушень, захисті життя та здоров`я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин (далі - громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону).

Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань.

Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (ст. 3 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону проводять свою діяльність під контролем органів Національної поліції, підрозділів Державної прикордонної служби України шляхом:

1) спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;

2) проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;

3) участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону можуть бути громадяни України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання брати участь у зміцненні правопорядку і в охороні державного кордону та здатні за своїми діловими, моральними якостями і станом здоров`я виконувати на добровільних засадах взяті на себе зобов`язання.

Члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону можуть брати участь у забезпеченні правопорядку та охороні державного кордону за місцем реєстрації цих об`єднань та лише після проходження відповідної правової та спеціальної підготовки в органах Національної поліції, підрозділах Державної прикордонної служби України і одержання в органі місцевого самоврядування посвідчення члена громадського формування і нарукавної пов`язки, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Підготовка членів зазначених громадських формувань здійснюється у порядку, що встановлюється Міністерством внутрішніх справ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.

Не можуть бути членами зазначених громадських формувань особи, які порушують громадський порядок, особи, судимість з яких не знята або не погашена у встановленому законом порядку, та раніше засуджені за умисні кримінальні правопорушення, хворі на хронічний алкоголізм і наркоманію, визнані в судовому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, та інші особи у випадках, передбачених законами України.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані:

1) брати активну участь в охороні громадського порядку і державного кордону, припиненні адміністративних і кримінальних правопорушень та запобіганні їм;

2) під час виконання обов`язків з охорони громадського порядку і державного кордону мати особисте посвідчення члена громадського формування та нарукавну пов`язку;

3) доставляти до органів Національної поліції, в підрозділи Державної прикордонної служби України, штаб громадського формування з охорони громадського порядку або громадський пункт охорони порядку, приміщення виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місті вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим;

4) надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України, представникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників.

Крім того, члени громадських формувань, які беруть участь в охороні державного кордону, зобов`язані знати:

1) місцевість, точне проходження кордонів, номери і місце розміщення прикордонних знаків на дільниці застави;

2) режим державного кордону і прикордонний режим, чинне законодавство з цих питань;

3) зразки документів на право в`їзду та перебування громадян України та інших осіб у районах, що контролюються Державною прикордонною службою України, у прикордонній смузі.

Члени громадських формувань під час виконання своїх обов`язків з охорони громадського порядку і державного кордону після обов`язкового пред`явлення посвідчення члена громадського формування мають право:

1) вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення адміністративних і кримінальних правопорушень, додержання режиму державного кордону, в тому числі на територіях, що межують з державним кордоном, де прикордонну смугу не визначено;

2) у разі підозри у вчиненні адміністративних і кримінальних правопорушень перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;

3) спільно з поліцейськими та військовослужбовцями Державної прикордонної служби України затримувати і доставляти до органу Національної поліції, підрозділу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку або громадського пункту охорони порядку осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону і не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення;

4) складати протоколи про адміністративні правопорушення;

5) входити до клубів, кінотеатрів, стадіонів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних чи кримінальних правопорушень;

6) у разі участі спільно з прикордонниками у пошуку порушників кордону за згодою громадян або власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу та в присутності їх представників входити у будь-який час доби до житлових приміщень, на територію і в приміщення підприємств, установ, організацій та оглядати транспортні засоби;

7) у невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам (за їх згодою), крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення, для доставлення до лікувальних закладів осіб, що перебувають у безпорадному стані, а також осіб, які потерпіли від нещасних випадків або правопорушень і потребують термінової медичної допомоги;

8) у разі порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози життю або здоров`ю громадян вживати заходів до припинення цього правопорушення, здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування та керування транспортними засобами, а також не допускати осіб, які не мають документів або перебувають у стані сп`яніння, до подальшого керування транспортними засобами;

9) під час виконання обов`язків члена громадського формування використовувати за власним бажанням свій або інший приватний автомототранспорт за згодою власника або особи, у володінні якої він перебуває. Відшкодування витрат за його використання у таких випадках може провадитися за рахунок коштів громадського формування у порядку, визначеному його положенням (статутом);

10) вести роботу серед населення щодо роз`яснення чинного законодавства про державний кордон України, систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі;

11) застосовувати в установленому порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони.

Відтак нормами чинного законодавства передбачено, що громадські формування з охорони громадського порядку та державного кордону, яким є відповідач у цьому спорі, зобов`язані, окрім виконання статутних завдань, звітувати про результати своєї діяльності перед відповідними виконавчим органами, органами Національної поліції та підрозділами Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» діяльність громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону може бути припинена шляхом примусового розпуску або саморозпуску відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» визначено, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції спільно з органами Національної поліції та підрозділами Державної прикордонної служби України здійснюють координацію та контроль за діяльністю громадських формувань, заслуховують повідомлення і звіти керівників зазначених формувань.

Статтею 20 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» встановлено, що контроль за діяльністю громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому законом.

Органи, що проводять реєстрацію зазначених громадських формувань, здійснюють контроль за дотриманням ними вимог положення (статуту). Представники цих органів мають право спостерігати за проведенням громадськими формуваннями заходів, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про громадські об`єднання» передбачено, що припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації.

Порядок припинення громадського формування визначено Законом №755-IV, але саме спосіб припинення визначено пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про громадські об`єднання».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі зокрема судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає про те, що фактичне припинення статутної діяльності, відсутність за адресою місцезнаходження, неподання звітів про результати своєї діяльності відповідача, що підтверджується матералами справи, дає підстави для висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, у зв`язку з чим суд зробив висновок, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність таких витрат, останні стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Припинити діяльність громадського формування з охорони громадського порядку БАРС-2011, (19622, Україна, Черкаський р-н, Черкаська обл., село Свидівок, вулиця Шевченка, будинок, 177) шляхом примусового розпуску.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА