Рішення № 128791704, 10.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7886/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

10 липня 2025 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 р. визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці від 26.02.2025 р. № UA500500/2025/000113/2 про коригування митної вартості товарів.

01.07.2025 р. до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та залучення перекладача. Вказує на те, що перед подачею позову до суду позивачем понесено судові витрати на переклад документів, поданих до суду, а саме: переклад з китайської мови експортної декларації яка, серед інших документів, подана як доказ до суду. Понесені витрати в частині перекладу склали 400 грн. Також позивачем понесено витрати на правову допомогу у сумі 20775 грн., які сплачено позивачем адвокату.

Ухвалою від 07.07.2025 р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу до 09.07.2025 р. надати до суду свої міркування з приводу поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.

07.07.2025 р. представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Клопотання мотивоване тим, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20775 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, й не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то і заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд розглядає в письмовому провадженні.

При вирішення даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Шевченком М.В. укладено договір про надання правової/правничої допомоги від 13.03.2025 р. № 2/1203-ю/25. Відповідно до останнього сторони погодили між собою у п.1.1. його предмет щодо оскарження рішення Держмитслужби, у п.1.9 визначили фіксований розмір гонорару адвоката у розмірі 20775 грн. на етапі розгляду справи у суді першої інстанції.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 20775 грн., представником позивача надано акт наданих послуг від 30.06.2025 р. № 1, згідно якого адвокатом виконано наступні роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, а саме: ознайомлення з документами наданими клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом; підготовка та подача позову до суду; підготовка та подача до суду заперечення на відзив; супровід справи в суді. Також до заяви долучено платіжну інструкцію від 27.03.2025 р. № 342, згідно якої позивачем сплачено адвокату ОСОБА_1 першу частину гонорару у розмірі 20775 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, суд зазначає наступне.

За ч.1 ст.138 КАС України, розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесення позивачем витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду щодо перекладу з китайської мови експортної декларації у розмірі 400 грн, представником позивача долучено рахунок № 35 від 12.03.2025 р., платіжну інструкцію від 17.03.2025 р. № 297 та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.03.2025 р. № 35.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, суд приходить до висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 400 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (68001, Одеська область, Одеський район, м.Чорноморськ, вул.Шевченка, буд.7-А, офіс 44, код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 400 (чотириста) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко