Рішення № 128790807, 10.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2025 року № 320/45873/24

Київський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Діски А. Б.,

за участі секретаря судового засідання Роговець О. М.,

представника позивача Калька Д. О.,

представників відповідача Бишовець В. А., Данилюк Л. В., Буділова М. М.,

представників третіх осіб Грашина А. В., Паньків В. В.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом Громадської організації «Союз підприємців України» до Київської міської ради, треті особи - Державна регуляторна служба України, Міністерство розвитку громад та територій України про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Громадська організація «Союз підприємців України» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської ради, в якому просить скасувати рішення Київської міської ради № 915/8881 від 13.06.2024 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням було затверджено положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності, примірний договір оренди окремого елементу благоустрою комунальної власності міста Києва, внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно територіальної громади міста Києва, затверджено перелік щодо використання окремих елементів благоустрою, було визначено комунальне підприємство якому передаються окремі елементи благоустрою на праві господарського відання - «Київ.Прозоро», а також було встановлено різні строки дії паспорту прив`язки тимчасових споруд для різних районів міста Києва та вимоги не продовження дії договорів пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою.

Позивач вважає оскаржуване рішення Київської міської ради таким, що було прийняте без врахування принципів державної регуляторної політики та з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки відповідно до підпункту 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» у період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Ця постанова діє у період воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування.

Тому, регулювання Київською міською радою отримання послуг у період дії воєнного стану, зокрема не продовження строку дії паспортів прив`язки торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та їх продовження для різних районів міста Києва на різні терміни дії не узгоджується з зазначеними вище вимогами постанови Уряду.

Крім зазначеного, оскаржуване рішення містить положення для структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальним підприємствам, установам, організаціям утриматись від передачі в оренду асфальтованих та бетонних майданчиків або покриттів комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності, відмовити у поновленні чинних договорів оренди асфальтованих та бетонних майданчиків або покриттів комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності.

Також вказано, що протягом 2024 - 2026 років не подовжувати дію договорів щодо пайової участі на утримання об`єкту благоустрою, укладених протягом 2014-2015 років з власниками тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

На думку позивача, незаконні обмеження прав суб`єктів господарювання для здійснення підприємницької діяльності, викладені вище, особливо в умовах війни, є неприпустимими, оскільки негативно впливають на здійснення підприємницької діяльності та економіку країни в цілому.

Окрім того, позивач зазначає, що нормативно-правовими актами, на які посилається розробник в оскаржуваному рішенні як на правові підстави його ухвалення, та іншими законодавчими актами не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування своїми рішеннями затверджувати положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності і при цьому застосовувати Методику розрахунку орендної плати за комунальне майно за їх використання.

Ухвалою суду від 20.12.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання.

Представником Державної регуляторної служби України подано до суду письмові пояснення, в яких зазначає, зокрема, що нормативно-правовими актами, на які посилався розробник у проекті рішення як на правові підстави його ухвалення, та іншими законодавчими актами не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування своїми рішеннями затверджувати положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності і при цьому застосовувати Методику розрахунку орендної плати за комунальне майно за їх використання.

Від Київської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач із позовними вимогами не погоджується та зазначає, що Київська міська рада має повноваження на розпорядження належним їй на праві комунальної власності майном шляхом надання цього майна у користування юридичним чи фізичним особам та реалізує таке право шляхом прийняття відповідних рішень, які регулюють порядок здійснення відповідних відносин.

Оскаржуване положення розроблено з метою регулювання правовідносин, пов`язаних із виникненням та реалізацією права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької та іншої діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів для провадження підприємницької та іншої діяльності на території міста Києва (далі тимчасові об`єкти підприємницької та іншої діяльності).

Положення встановлює правовий механізм та підстави надання в тимчасове користування окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності на території міста Києва, визначає організаційно-правові відносини, пов`язані з оформленням договорів на право розміщення таких об`єктів.

Не продовження строку дії паспортів прив`язки не є порушенням постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» від 18.03.2022 № 314, оскільки даний документ не є підставою для здійснення підприємницької діяльності.

Також відповідач зазначає, що з метою одержання зауважень та пропозицій від юридичних та фізичних осіб, їх об`єднань, проект рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» 19.02.2024 опублікований на офіційному сайті Київської міської ради.

Відтак, проект спірного рішення був належним чином опублікований та наданий аналіз регуляторного впливу оскаржуваного рішення.

Щодо тверджень позивача щодо неврахування зауважень Державної регуляторної служби України, що були зазначені в листі від 10.06.2024 № 2247/20-24, відповідачем на засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань власності та регуляторної політики, було враховано зазначені вище зауваження.

Окремо відповідач звертає увагу на безпідставність позиції позивача з приводу внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 № 6320/6361, оскільки до останнього оскаржуваним рішення зміни не вносились.

Також відповідач вважає, що оскаржуване рішення не порушує права позивача, а встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 07.02.2025 було відмовлено у задоволенні заяви Громадської організації «Союз підприємців України» про забезпечення позову.

Міністерство розвитку громад та територій України подало до суду пояснення, в яких зазначає, що Київська міська рада є уповноваженим органом на розпорядження належним їй на праві комунальної власності майном шляхом надання цього майна у користування юридичним чи фізичним особам та реалізує таке право шляхом прийняття відповідних рішень, які регулюють порядок здійснення відповідних відносин.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 11.04.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання представника Київської міської ради про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та зазначали про відсутність підстав для їх задоволення.

Представник Державної регуляторної служби України у судовому засіданні підтримав позицію позивача з огляду на висновки, які було викладено в листі служби щодо проекту рішення.

Представник Міністерства розвитку громад та територій України у судовому засіданні просив врахувати позицію міністерства, викладену у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

13.06.2024 Київською міською радою ухвалено рішення № 915/8881 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради».

Згідно вказаного рішення Київська міська рада вирішила:

1. Затвердити Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів згідно з додатком 1.

2. Затвердити Примірний договір оренди окремого елементу благоустрою комунальної власності міста Києва для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів згідно з додатком 2.

3. Затвердити перелік цільових призначень щодо використання окремих елементів благоустрою згідно з додатком 3.

4. У разі передачі в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення орендар компенсує витрати підприємства-балансоутримувача на проведення топографо-геодезичних робіт, технічної інвентаризації та паспортизації, а також незалежної ринкової (оціночної) вартості окремого елементу благоустрою, який є предметом договору оренди. Умови компенсації таких витрат підприємства-балансоутримувача зазначаються в договорі оренди окремого елементу благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів.

5. Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з урахуванням пропозицій Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "КИЇВ. ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розробити:

5.1. Перелік окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення на них тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, який надати на погодження до постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, та затвердження Київському міському голові.

5.2. Технічні характеристики і параметри тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, які можуть бути розміщені на окремих елементах благоустрою комунальної власності, які надати на погодження до постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, та затвердження Київському міському голові.

6. Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):

6.1. За зверненням Комунального підприємства "КИЇВ.ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) окремих елементів благоустрою комунальної власності:

у 10 денний строк видавати висновки про відповідність намірів щодо місця встановлення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів містобудівній документації, будівельним нормам;

у 10 денний строк оформлювати паспорти прив`язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів.

6.2. При оформленні паспортів прив`язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів заборонити вимагати у орендарів окремих елементів благоустрою комунальної власності отримання додаткових погоджень.

6.3. Паспорти прив`язки оформлювати на строк не більше 5-ти років.

6.4. Не подовжувати дію договорів щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, укладених протягом 2014 - 2015 років, з власниками тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території:

Печерського району міста Києва - з 01 червня 2024 року;

Оболонського району міста Києва - з 01 грудня 2024 року;

Голосіївського району міста Києва - з 01 червня 2026 року;

Подільського району міста Києва - з 01 червня 2025 року;

Святошинського району міста Києва - з 01 червня 2025 року;

Дніпровського району міста Києва - з 01 червня 2026 року;

Солом`янського району міста Києва - з 01 грудня 2025 року;

Шевченківського району міста Києва - з 01 грудня 2025 року;

Дарницького району міста Києва - з 01 червня 2026 року;

Деснянського району міста Києва - з 01 червня 2026 року.

6.5. Не продовжувати дію паспортів прив`язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території Печерського району міста Києва у зв`язку із реалізацією проекту передачі в оренду окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів.

6.6. Продовжити дію паспортів прив`язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території Дарницького, Деснянського, Солом`янського та Шевченківського районів міста Києва з кінцевим строком дії таких паспортів:

до 01 грудня 2025 року для тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території Солом`янського району міста Києва;

до 01 грудня 2025 року для тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території Шевченківського району міста Києва;

до 01 червня 2026 року для тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території Дарницького району міста Києва;

до 01 червня 2026 року для тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території Деснянського району міста Києва.

7. Комунальному підприємству "Міський магазин" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не подовжувати дію договорів щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.

8. Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити, протягом трьох календарних місяців, демонтаж тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, термін дії договорів щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та паспортів прив`язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у яких закінчився.

9. Визначити Комунальне підприємство "КИЇВ.ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) балансоутримувачем окремих елементів благоустрою комунальної власності, визначених, згідно з переліком, окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення на них тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів.

9.1. Комунальному підприємству "КИЇВ.ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з Департаментом інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при виконанні цього рішення вжити заходи щодо використання інформаційно-комунікаційної системи "Програмна платформа для надання електронних послуг, в тому числі адміністративних".

9.2. Комунальному підприємству "КИЇВ.ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати підготовчі роботи з підключення до електроенергії об`єктів, що передаються в оренду, та оприлюднити інформацію про них.

10. Комунальному підприємству "КИЇВ.ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", замовити:

10.1. Комплекс топографо-геодезичних робіт, направлених на встановлення розташування окремих елементів благоустрою комунальної власності з прив`язкою до місцевості із зазначенням розмірів та контурів таких елементів у вигляді топографо-геодезичних знімків, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом.

10.2. Роботи з технічної інвентаризації та паспортизації окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів.

10.3. Роботи з визначення незалежної ринкової (оціночної) вартості окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, проведених суб`єктом оціночної діяльності. Рецензування звіту (висновку) про оцінку майна не вимагається, крім випадків прямо передбачених чинним законодавством України.

11. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати та закріпити на праві господарського відання за Комунальним підприємством "КИЇВ.ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) окремі елементи благоустрою комунальної власності відповідно до переліку окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення на них тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, затвердженого в порядку, передбаченому п. 5.1 цього рішення, як іншого індивідуально визначеного майна.

12. Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при підготовці змін до бюджету міста Києва на 2024 рік та в подальшому передбачати враховувати 80 % суми надходжень від оренди окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів до загального фонду бюджету міста Києва.

13. Встановити, що:

13.1. Окремі елементи благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів не можуть бути включені до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

13.2. 80 % суми надходжень від оренди окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів зараховуються до загального фонду бюджету міста Києва.

13.3. Орендар під час оренди окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення має право на змінення цільового призначення об`єкта оренди згідно з Переліком цільових призначень щодо використання окремих елементів благоустрою (додаток 3), за умови внесення відповідних змін до договору.

13.4. Орендарі окремих елементів благоустрою комунальної власності мають право на розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів виключно за наявності діючого паспорта прив`язки.

13.5. Оформлення паспортів прив`язки здійснюється в установленому порядку у разі розміщення в місті Києві:

тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного призначення для здійснення підприємницької діяльності;

станцій зарядки електромобілів;

платіжних пристроїв;

автоматів з продажу товарів (послуг);

вендингових автоматів;

поштоматів.

14. Структурним підрозділам виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальним підприємствам, установам, організаціям утриматись від передачі в оренду асфальтованих та бетонних майданчиків або покриттів комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності, відмовити у поновленні чинних договорів оренди асфальтованих та бетонних майданчиків або покриттів комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності за цільовими призначеннями, визначеними додатком 3 цього рішення.

15. Розробку та впровадження переліку окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, а також технічних характеристик і параметрів тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), поштоматів розпочати з території Печерського району міста Києва.

16. З моменту затвердження переліку окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів та їх технічних характеристик і параметрів, такі об`єкти розміщуються на території міста Києва з урахуванням особливостей, встановлених цим рішенням.

17. Київському міському голові:

17.1. Після погодження постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, забезпечити затвердження:

17.1.1. Переліку окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення на них тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів із зазначенням прив`язки до місця розміщення та площі.

17.1.2. Технічних характеристики і параметрів тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, які можуть бути розміщені на окремих елементах благоустрою комунальної власності.

18. Встановити, що рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) застосовуються в частині, що не суперечить цьому рішенню.

19. Виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) привести свої акти у відповідність до цього рішення.

20. Визнати таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року N 97/9154 "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Києві".

21. Оприлюднити це рішення у встановленому порядку.

22. Це рішення набирає чинності з дня його оприлюднення.

23. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин та постійну комісію Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою.

Громадська організація «Союз підприємців України», не погоджуючись із прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним, звернулась із цією позовною заявою до суду.

Щодо питання наявності/відсутності порушеного права позивача, яке підлягає захисту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідач, посилаючись на те, що ГО «Союз підприємців України» не є особою, щодо якої застосовано спірний нормативно-правовий акт, а також не є особою, яка є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, вказує, що доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, позивач не зазначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та, що цей інтерес належить саме позивачу. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. У зв`язку з чим Київська міська рада просила відмовити у задоволенні позову.

Як зазначає представник позивача, до Громадської організації «Союз підприємців України» звернулись її члени громадяни України, які мають статус суб`єктів господарювання, які є власниками законних тимчасових споруд розміщених на території м. Київ з метою захисту конституційного права на здійснення підприємницької діяльності та у зв`язку з прийняттям Київською міською радою протиправного рішення, що суперечить чинному законодавству.

Вирішуючи це питання, суд керується статтею 55 Конституції України, за якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п. 2.6 Рішення).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії» (заява №62543/00, від 10.11.2004, §38, 45) зазначено: «... в сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів. ... Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття "потерпілий". Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними. Суд визнав, що гарантії статті 6 § 1 також розповсюджуються на об`єднання, у разі, коли вони вимагають визнати права чи інтереси їх членів».

Особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів аналізувалися Верховним Судом у справі №815/219/17. У постанові від 14.03.2018 Верховний Суд дійшов такого висновку:

« 32. Громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.»

Суд враховує, що Громадська організація «Союз підприємців України» є громадським об`єднанням, зареєстрованим відповідно до вимог Закону України «Про громадські об`єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI.

Пунктом 2.1 Статуту ГО «Союз підприємців України» визначено, що метою діяльності Організації є: здійснення та захист прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та інших осіб.

Згідно п.2.2 Статуту одним із напрямків діяльності (цілей) Організації є, зокрема: захист законних інтересів учасників Організації і їх представництво у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами організаціями усіх форм власності, захист їх у судовому порядку.

Для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань Організація у встановленому чинним законодавством порядку має право, відповідно до п. 2.4, в тому числі: представляти і захищати законні інтереси своїх членів чи інших осіб, які поділяють цілі Організації у будь-яких органах державної влади (законодавчої, виконавчої та судової) влади, в органах місцевого самоврядування всіх видів та рівнів, в громадських, державних, комунальних і приватних підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування, в міжнародних організаціях всіх видів та рівнів, судах всіх рівнів, в тому числі в Європейському Суді.

Рішення, яке є предметом судового оскарження, нормативно-правовий акт, який поширюється на суб`єктів господарювання фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність та врегульовує питання розміщення тимчасових споруд в м. Києві через запровадження нової процедури укладання договорів оренди окремих елементів благоустрою.

З огляду на визначені у статуті позивача мету та напрямки діяльності організації, надані суду докази щодо осіб, які є учасниками організації та на права і обов`язки яких безпосередньо впливає оскаржуване рішення, звернення вказаних осіб за захистом до організації, суд доходить висновку про наявність права позивача на звернення із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ст. 4 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР територіальним громадам міст, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-19 (далі Закон № 2807-19) передбачено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема, є органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2807-19 до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою; 5) затвердження місцевих планів управління відходами.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі Закон № 2807-IV) до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2807-IV елементами (частинами) об?єктів благоустрою, зокрема, є: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною другою статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання: визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах; встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Згідно з частиною дванадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Частиною п`ятою статті 60 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Київська міська рада має повноваження на розпорядження належним їй на праві комунальної власності майном шляхом надання цього майна у користування юридичним чи фізичним особам та реалізує таке право шляхом прийняття відповідних рішень, які регулюють порядок здійснення відповідних відносин.

При цьому суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», сформульованого Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року), «Москаль проти Польщі» (заява № 10373/05, від 15 вересня 2009 року), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (заява № 36548/97, ECHR 2002-VIII), «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08, від 20 травня 2010 року), «Трґо проти Хорватії» (заява № 35298/04; від 11 червня 2009 року), «East/West Alliance Limited» проти України (заява № 19336/04, від 23 січня 2014 року), Краєва проти України від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13, від 13 січня 2022 року) та ін., відповідно до якого на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Щоб відповідати статті 1 Першого протоколу до Конвенції, захід втручання має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним (ґрунтуватись на приписі права), переслідувати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами особи (див. Краєва проти України § 24).

У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. «Рисовський проти України», § 70).

Як зазначає ЄСПЛ, має існувати розумне співвідношення домірності між засобами, що їх було застосовано, та метою, яку прагнуть досягти (див. East/West Alliance Limited v. Ukraine, § 168).

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України.

Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції, згідно з якими «держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України» (друге речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001); Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (статті 3, 16, 22)» (перше речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30.05.2001 № 7-рп/2001).

У Рішенні від 16.11.2022 № 9-р (II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов`язаний із ним принцип «добропорядного врядування» (good governance), що полягає в обов`язку держави втілити у своїй діяльності фундаментальні засади побудови, організації та реалізації державної влади для утвердження правдивої демократії, додержання людських прав та верховенства права (правовладдя) як загальноєвропейських цінностей.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Особливо небезпечно допускати відступ суб`єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб`єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Принципами державної регуляторної політики згідно вимог ст. 4 Закону № 1160-IV є:

доцільність, тобто обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Суд враховує, що згідно листа від 10.06.2024 № 2247/20-24 Державна регуляторна служба України за наслідками опрацювання проєкту рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» вказала, що регулювання Київською міською радою отримання послуг у період дії воєнного стану, зокрема, не продовження строку дії паспортів прив`язки торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та їх продовження для різних районів міста Києва на різні терміни дії, не узгоджується з вимогами п.п. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану». Вказане обмеження разом з розпорядженням структурним підрозділам виконавчого органу Київської міської ради, районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальним підприємствам, установам, організаціям утриматись від передачі в оренду асфальтованих та бетонних майданчиків або покриттів комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності, відмовити у поновленні чинних договорів оренди асфальтованих та бетонних майданчиків або покриттів комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності та протягом 2024 - 2026 років не подовжувати дію договорів щодо пайової участі на утримання об?єкту благоустрою, укладених протягом 2014-2015 років з власниками тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, на думку Державної регуляторної служби України спричиняє незаконні обмеження прав суб?єктів господарювання для здійснення підприємницької діяльності.

Крім того Державна регуляторна служба України вказала, що в аналізі регуляторного впливу до проєкту рішення (далі - АРВ) зазначені втрати суб?єктів малого підприємництва не враховані, що ставить під сумнів усі розрахунки проведені в АРВ. Відсутність в АРВ достовірної інформації та правильних розрахунків не дозволяє правильно оцінити вплив регулювання проєкту рішення на суб?єктів господарювання.

Варто зазначити, що відповідно до статті 33 Закону № 1160-IV у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

За мотивованим поданням депутата ради, постійної комісії ради, голови районної або обласної ради відповідальна постійна комісія може прийняти рішення про забезпечення підготовки в порядку, встановленому частинами другою та третьою статті 34 цього Закону, експертного висновку щодо регуляторного впливу проекту регуляторного акта, внесеного цим депутатом ради, постійною комісією ради, головою районної або обласної ради. У цьому разі аналіз регуляторного впливу не готується, а експертний висновок щодо регуляторного впливу готується відповідно до вимог статті 8 цього Закону.

Частиною третьою статті 33 Закону № 1160-IV визначено, що у разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу ради чи внесення на затвердження сільським, селищним, міським головою проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 1160-IV оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

Згідно з частиною другою статті 35 Закону № 1160-IV за рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради: оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради; можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.

Частиною четвертою статті 35 Закону № 1160-IV передбачено, що зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.

Відповідно до статті 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Судом встановлено, що відповідно до статей 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проект рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» 19.02.2024 опублікований на офійному сайті Київської міської ради за посиланням:://kyivcity.gov.ua/publichna_informatsiia_Tag_166122/proyekt_rishennya_kivsko_misko_radi_pro_zatverdzhennya_polozhennya_pro_timchasove_koristuvannya_okremimi_elementami_blagoustroyu_komunalno_vlasnosti_dlya_rozmischennya_timchasovikh_sporud_torgovelnogo_pobutovogo_sotsialno_kulturnogo_chi_inshogo_priznachen/.

З протоколу № 19/134 позачергового засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності та регуляторної політики від 11.06.2024 вбачається, що зазначеною постійною комісією прийнято: відхилити зауваження та пропозиції Державної регуляторної служби України до проєкту регуляторного акта - проєкту рішення Київради «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» (реєстраційний номер секретаріату Київради від 05.04.2024 № 08/231-479/ПР); підтримати проєкт рішення Київради із зауваженнями; підготувати висновки відповідальної/головної постійної комісії Київради до проєкту регуляторного акта - проєкту рішення Київради «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» та направити їх до постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідачем було дотримано процедуру прийняття спірного нормативно-правового акту.

Варто зазначити, що Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не встановлює вимог щодо обов`язкового врахування пропозицій уповноваженого органу щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики та повідомлення про це Державної регуляторної служби України. Рішення щодо їх врахування приймається постійною комісією, до сфери відання якої належить супроводження розгляду проекту регуляторного акта у відповідній раді, та депутатами відповідної ради під час представлення проекту регуляторного акта на пленарному засіданні сесії.

Разом із тим суд зазначає, що органи місцевого самоврядування можуть врегульовувати лише ті питання, регулювання яких віднесено до їх повноважень, та лише в тому обсязі, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що паспорт прив`язки тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності не є документом дозвільного характеру та/або ліцензією на який поширюються вимоги Постанови № 314.

Проте, суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV (далі Закон № 2806-IV) дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, припиненням дії документів дозвільного характеру.

Дозвільними органами є суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Документами дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068.

За визначенням, наведеним у пункті 1.4 Порядку №244, паспорт прив`язки ТС являє собою комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №244, саме паспорт прив`язки ТС є підставою для розміщення ТС.

Пунктом 2.30 Порядку № 244 визначено, що розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Отже, за правовою природою паспорт прив`язки є дозвільним документом, на підставі якого у суб`єкта господарювання виникають права та обов`язки.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18.10.2018 у справі № 821/140/18 та від 24.01.2020 у справі № 821/235/18, від 26.10.2022 у справі 320/5299/18.

Згідно п. 2.27 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні;

невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки;

надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Пунктами 6.5. та 6.6 оскаржуваного рішення КМР № 915/8881 передбачено не подовжувати дію паспортів прив`язки тимчасових споруд на території Печерського району міста Києва та, з визначених рішенням дат в інших районах міста.

При цьому таке припинення, як зазначено в спірному рішенні, здійснюється у зв`язку з реалізацією проекту передачі в оренду окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів.

Проте, суд зазначає, що така підстава припинення (анулювання) дії паспорта прив`язки ТС не передбачена Порядком № 244.

Крім того суд погоджується з доводами позивача, що п. 6.5, 6.6 оскаржуваного Рішення № 915/8881, Київською міською радою прийнято всупереч підпункту 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», яким визначено, що у період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Ця постанова діє у період воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування. Тому, регулювання Київською міською радою отримання послуг у період дії воєнного стану, зокрема не продовження строку дії паспортів прив`язки торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та їх продовження для різних районів міста Києва на різні терміни дії не узгоджується з зазначеним вище вимогам закону та постанови Уряду.

Варто зазначити, що відповідно до п.1.1. Додатку 1 до Рішення Київської міської ради від 24.02.2011 № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради»:

тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту;

пайова участь (внесок) власників ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою міста Києва (далі - Пайова участь (внесок) в утриманні об`єктів благоустрою) внесок на фінансування заходів з благоустрою міста Києва (утримання, ремонт та будівництво об`єктів благоустрою), який сплачують до бюджету міста Києва власники ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власники (користувачі) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства у грошовому виразі (гривнях) без ПДВ;

інформаційний талон - документ, що підтверджує факт сплати пайової участі, який виготовляється на бланку, що має елементи захисту та містить: серію, номер, дату видачі, термін дії, повне найменування та місцезнаходження юридичної особи або П. І. Б. та місце проживання фізичної особи - підприємця, тип об`єкта, функціональне призначення об`єкта, місце розташування об`єкта, площу об`єкта, спеціальний код, режим роботи, інформацію про паспорт прив`язки ТС (у разі оформлення) тощо.

Пунктами 2.3, 2.4, 2.6, 2.8, 2.10 розділу 2 Додатку 1 до Рішення Київської міської ради від 24.02.2011 року № 56/5443 встановлено, що у разі встановлення (розміщення) ТС на об`єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою.

Таким чином, суд зазначає, що положення Порядку мають імперативний характер, який, безальтернативно, у разі встановлення (розміщення) тимчасової споруди на об`єктах благоустрою, передбачають обов`язковість укладення договору щодо пайової участі.

Пайову участь (внесок) в утриманні об`єктів благоустрою сплачують суб`єкти господарювання, які є власниками ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власниками (користувачами) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства.

Відповідно до п.п. 2.15., п.2. Порядку, строк дії договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, укладеного з власниками ТС до 31.01.2015, становить 6 місяців та може бути подовженим на той самий строк, але з кінцевим терміном дії таких договорів до завершення проведення конкурсів щодо надання права на оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд за відповідними локаціями.

При цьому, відповідно до 2.12 Порядку № 56/5443 підставами для припинення дії договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою до закінчення терміну його дії є:

звернення суб`єкта господарювання із заявою про розірвання договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою;

припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірних відомостей;

недотримання суб`єктом господарювання істотних умов договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою;

зміна містобудівної ситуації, державних будівельних норм, зміна у розташуванні інженерних мереж, що унеможливлює розташування об`єкта у певному місці (у разі відмови суб`єкта господарювання від запропонованого альтернативного місця розміщення об`єкта);

невиконання умов документа, що визначає відповідність намірів суб`єкта господарювання Комплексній схемі, у визначений в ньому термін (при оформлені паспорта прив`язки ТС);

анулювання паспорта прив`язки ТС;

рішення суду.

Інших підстав для припинення дії договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою до закінчення терміну його дії Порядок №56/5443 не містить.

Договори пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою почали укладатись у 2011 році на підставі Рішення Київської міської ради від 24.02.2011 № 56/5443 Головним управлінням містобудування КМДА. В 2012-2013 роках ці договори укладало Головне управління внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення КМДА згідно Рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 2/7339.

При цьому, як зазначалось, відповідно до п.п. 2.15., п.2. Порядку № 56/5443, строк дії договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, укладеного з власниками ТС до 31.01.2015, становить 6 місяців та може бути подовженим на той самий строк, але з кінцевим терміном дії таких договорів до завершення проведення конкурсів щодо надання права на оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд за відповідними локаціями.

З 2014 року і до тепер договори пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою укладає Департамент містобудування та архітектури КМДА, згідно Рішення Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62.

Варто зазначити, що представник відповідача у судовому засіданні наполягав, що в інші періоди, окрім 2014-2015 років договори щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою не укладалися, а після 2015 року лише продовжували дію. На підтвердження таких обставин представником відповідача було надано листи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2025 № 055-8777 та від 30.06.2025 № 055-8815.

Згідно листа від 27.06.2025 № 055-8777 Департамент містобудування та архітектури інформує, що згідно рішення Київської міської ради від 17.03.2016 № 237/237 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» (далі - Рішення № 237/237) в період з 2016 по 2024 роки подовжувались договори щодо пайової участі в утриманні об?єктів благоустрою, які були укладені відповідно до рішення Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.02.2011 № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об?єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» та деяких рішень Київської міської ради» (зі змінами) (далі - Рішення № 62/62) до 31.01.2015.

Водночас, у листі від 30.06.2025 № 055-8815 Департамент містобудування та архітектури зазначає, що Департамент, відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2014 № 746/746 «Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», проводив конкурси на право оформлення паспорту прив?язки ТС на місця, визначені Комплексною схемою розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві. Так з вересня 2015 року Департамент проводив вказані конкурси та за результатом, починаючи з 2016 року, оформляв паспорти прив`язки ТС переможцям конкурсу та укладав договори щодо пайової участі в утриманні об?єктів благоустрою.

При цьому п. 5 рішення Київської міської ради від 25.12.2014 № 746/746 «Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» встановлено, що конкурс щодо надання права на оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди проводиться у разі надходження заяв від кількох суб`єктів господарювання щодо одного місця розміщення ТС у Комплексній схемі.

Отже, на час прийняття спірного рішення діяли договори пайової участі, які укладались в різні періоди, починаючи з 2014 року.

Водночас, рішення від 24.02.2011 № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» продовжує діяти і на даний час не втратило чинності, що не заперечується відповідачем.

При цьому пунктом 6.4. оскаржуваного рішення відповідача вирішено не подовжувати дію договорів щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою, укладених протягом 2014-2015 років з власниками тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщених на території: Печерського району міста Києва з 01 червня 2024 року; Оболонського району міста Києва з 01 грудня 2024 року; Голосіївського району міста Києва з 01 червня 2025 року; Подільського району міста Києва з 01 червня 2025 року; Святошинського району міста Києва з 01 червня 2025 року; Дніпровського району міста Києва з 01 грудня 2025 року; Солом`янського району міста Києва з 01 грудня 2025 року; Шевченківського району міста Києва з 01 грудня 2025 року; Дарницького району міста Києва з 01 червня 2026 року; Деснянського району міста Києва з 01 червня 2026 року.

Проте відповідачем не обґрунтовується будь-яким чином підстави для не подовження дії договорів щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою, укладених саме протягом 2014-2015 років з власниками тимчасових споруд.

Доказів того, що договори пайової участі підлягали припиненню у зв`язку із завершенням конкурсів щодо надання права на оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд за відповідними локаціями матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на викладене, на думку суду, п. 6.4 створює ситуацію, за якої певне коло осіб, з якими укладені договори щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою у 2014-2015 роках зазнають обмеження у реалізації та користуванні правами і свободами порівняно з іншими особами, які укладали договори в інші ніж передбачено пунктом 6.4. роки.

У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес), яке виражається у гарантованому частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

З огляду на те, що п.п. 6.4-6.6 спірного рішення не продовжується дія договорів пайової участі, укладених у 2014-2015 роках та паспортів прив`язки, з урахуванням вимог п. 8 рішення Київської міської ради від 25.12.2014 № 746/746, п. 2.1 Порядку № 244, вказані пункти рішення протиправно перешкоджають підприємцям, які є членами організації позивача, на продовження здійснення підприємницької діяльності у тих місцях, де вони її здійснювали.

При цьому суд вважає необгрунтованими посилання представника відповідача, як на підставу правомірності спірних пунктів рішення, на те, що певна кількість тимчасових споруд були розташовані з порушенням благоустрою. Як зазначалось судом, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати єдиним правилам та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови. Це означає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно - правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.

Відповідність намірів змовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив`язки і в подальшому, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.

Суд зауважує, що у випадку продовження строку розміщення тимчасових споруд та строку дії паспорту прив`язки, розташованих з порушенням благоустрою, саме відповідачем не виконується обов`язок захисту публічного (суспільного) інтересу громади - дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці.

У світлі обставин, встановлених у справі, що розглядається, та з урахуванням вищевикладених положень законодавства, суд вважає, що будучи зобов`язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належних третій особі тимчасових споруд (якщо таке порушення дійсно мало місце), відповідач повинен був виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив`язки на такі споруди, й вжити передбачених законом заходів для приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, або ж відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.

У такому випадку не порушується баланс публічних і приватних (індивідуальних) інтересів, оскільки такі дії покликані відновити законність та правовий порядок у сфері спірних правовідносин, повернути їх у законні рамки й при цьому забезпечити дотримання інтересів широкого кола осіб - територіальної громади міста, запобігти негативним наслідкам, що можуть настати у зв`язку з недотриманням встановленого законодавством порядку розміщення тимчасових споруд, вимог щодо місця їх розташування.

Водночас, відповідачем будь-яким чином не обґрунтовується доцільність припинення, визначених у п. 6.5, 6.6, паспортів прив`язки та договорів пайової участі, укладених протягом 2014-2015 років, у той час, як на момент прийняття спірного рішення не було визначено перелік окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення на них тимчасових споруд та аукціони щодо конкретних елементів благоустрою не відбувались.

Варто зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону № 1160-IV аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Посилання представника відповідача на те, що аналіз регуляторного впливу спірного рішення відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки наданий відповідачем аналіз регуляторного впливу не містить обґрунтування аналізу впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище та забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

З приводу неприпустимості незаконних обмежень прав суб`єктів господарювання щодо непродовження строку дії паспортів прив`язки, продовження їх для різних районів міста Києва на різні терміни дії та непродовження дії договорів пайової участі вказувала Державна регуляторна служба України у своєму листі від 13.06.2023. Проте відповідачем не надано належного обґрунтування для відхилення таких зауважень.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що положення п.п. 6.4, 6.5 та 6.6 рішення Київської міської ради № 915/8881 від 13.06.2024 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» вказують на їх очевидну протиправність, оскільки суперечать чинному законодавству, встановлюють додаткові обмеження, є непропорційними меті, що свідчить про порушення принципів збалансованості та передбачуваності державної регуляторної політики.

Позивач, звертаючись до суду, просив скасувати спірне рішення. Проте, оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, а тому з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправними та нечинними пунктів 6.4, 6.5 та 6.6 рішення Київської міської ради № 915/8881 від 13.06.2024 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради».

Разом з тим, суд наголошує, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, мета адміністративного судочинства - захист порушених прав або законних інтересів особи у публічно-правових відносинах. Закон не вимагає, щоб інтерес був вже реалізованим суб`єктивним правом. Навпаки, суд повинен оцінювати, чи є спірне правовідношення, в межах якого інтерес особи заслуговує на судовий захист.

Водночас, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, повинна обґрунтувати, у чому полягає порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що будь-яких доказів того, що члени громадської організації мають чинні договори оренди асфальтованих та бетонних майданчиків або покриттів комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності чи мали намір отримати в оренду асфальтовані та бетонні майданчики або покриття комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності, позивачем суду не надано.

Крім того Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та не забороняє органам місцевого самоврядування регулювати розміщення тимчасових споруд з урахуванням особливостей відповідних населених пунктів.

Як вбачається судом з Положення, яке затверджене оскаржуваним рішенням, останнє розроблено з метою регулювання правовідносин, пов`язаних із виникненням реалізацією права оренди окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької та іншої діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів для провадження підприємницької та іншої діяльності на території міста Києва (далі - тимчасові об?єкти підприємницької та іншої діяльності).

Вказане Положення визначає механізм та підстави надання в тимчасове користування окремих елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності на території міста Києва, визначає організаційно-правові відносини, пов`язані з оформленням договорів оренди для розміщення таких об?єктів.

Суд зазначає, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів виконавчої влади, регламентовано положеннями статті 264 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Тобто суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Підсумовуючи вищенаведені узагальнення, суд підкреслює, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки для позивача.

Подана позовна заява направлена на захист порушених, на думку позивача, суб`єктом владних повноважень Київською міською радою прав, оскільки оскаржуваним рішенням підприємців, в тому числі і членів ГО «Союз підприємців України», які на законних підставах розміщували тимчасові споруди, позбавили права здійснювати свою діяльність в тимчасових спорудах, не подовжуючи документи на їх розміщення та здійснюючи демонтаж тимчасових споруд.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою («Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 21.12.2010, § 33).

З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу, як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:

- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права;

- пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

- є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику;

- порушений суб`єктом владних повноважень.

Відтак, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Своєю чергою неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Водночас, позивач, вказуючи, що не продовження дії договорів пайової участі та паспортів прив`язки тимчасових споруд спричиняють погіршення становища підприємців під час дії воєнного стану не обґрунтовує, яким чином в іншій частині рішення порушує права позивача.

Аналізуючи наведені положення та доводи позивача, суд дійшов висновку, що п.п. 1-6.3., 7-23 спірного рішення не породжують для позивача юридичних наслідків, а тому немає обґрунтованих підстав вважати, що відповідач безпосередньо порушив права позивача, приймаючи рішення в цій частині.

Сама по собі незгода позивача з прийнятим рішенням та Положенням не може бути підставою для висновку, що спірне рішення в цій частині є протиправним, та не може свідчити про існування між позивачем та відповідачем правових відносин, які потребують судового захисту.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, ураховуючи обґрунтування заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Ураховуючи часткове задоволення позову, подання позову за допомогою підсистеми "Електронний суд", з огляду на вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору, сплачені позивачем при зверненні до суду, в сумі 109 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Громадської організації «Союз підприємців України» до Київської міської ради про скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та нечинними пункти 6.4, 6.5 та 6.6 рішення Київської міської ради № 915/8881 від 13.06.2024 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради».

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь Громадської організації «Союз підприємців України» (02059, м. Київ, вул. Драгоманова, 6А, кв. 47, ЄДРПОУ 43257195) витрати зі сплати судового збору в сумі 109 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36 ЄДРПОУ 22883141).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 10.07.2025.

Суддя Діска А.Б.