Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2025 року Справа№754/8471/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування періодів роботи позивача з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року до загального страхового стажу;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити період роботи з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року до загального страхового стажу;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 29 січня 2022 року, згідно ст. 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати згідно із законом незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом чи ні.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 29 січня 2022 року вона перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. З листа відповідача вона дізналась, що при призначенні пенсії їй не був врахований період її роботи з 30.08.1984 по 05.11.1988, оскільки в трудовій книжці не зчитується печатка організації, якою завірені записи. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки спірний період підтверджено трудовою книжкою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2025 року справу №754/8471/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Черникової А.О.
Ухвалою Донецького адміністративного суду від 3 квітня 2025 року прийнято до провадження, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11 квітня 2025 року позивачем подана заява що нею не подавалось іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
21 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25 квітня 2025 року від відповідача надійшла копія електронної справи позивача.
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року та з 9 червня 2025 року по 30 червня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у відпустці.
У відзиві на позов, відповідач не визнає позовні вимоги позивача та зазначив наступне.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із зверненням, яке зареєстроване в Головному управлінні 14.06.2022 за №12019/Д-2600-22 щодо зарахування періодів роботи з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року до загального страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.07.2022 № 13837-12019/Д-02/8-2600/22 надано відповідь на звернення позивача.
Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 29 років 11 місяців 16 днів.
До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 30.08.1984 по 05.11.1988, оскільки в трудовій книжці не зчитується печатка організації, якою завірені записи.
Відповідач зазначив, що для зарахування вищевказаних періодів необхідно надати позивачу трудову книжку (в разі, якщо печатка читабельна) або уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на підставі первинних документів за час виконання роботи та довідку про перейменування підприємства (в разі зміни).
У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_1 виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 27 червня 2002 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за місцезнаходженням: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368, є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Як встановлено судом, позивач 20 січня 2022 року звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 262340014129 від 17 лютого 2022 року про перерахунок пенсії, позивач отримує пенсію за віком з 30 січня 2022 року у сумі 2756,41 грн.
Відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №262340014129 від 25 лютого 2022 року про перерахунок пенсії, позивач отримує пенсію за віком з 1 березня 2025 року у сумі 3 083,21 грн.
Згідно з формою РС-право, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві був здійснений розрахунок стажу:
- з 01.09.1979 по 19.06.1984 - Навчання у вищих/середн.НЗ -4 роки 9 місяців 19 днів;
- з 21.11.1988 по 30.06.1992 - 3 роки 7 місяців 10 днів;
- з 01.07.1992 по 12.09.1994 - 2 роки 2 місяці 12 днів;
- з 19.09.1994 по 02.06.1995 - 0 років 8 місяців 14 днів;
- з 06.06.1995 по 31.12.2003 - 8 років 6 місяців 26 днів;
- з 01.01.2004 по 30.09.2007 - 3 роки 9 місяців 0 днів
- з 01.10.2007 по 31.12.2007 - 0 років 3 місяці 0 днів;
- з 01.01.2008 по 31.12.2008 1 рік 0 місяців 0 днів;
- з 01.01.2009 по 30.04.2009 - 0 років 4 місяці 0 днів;
- з 01.05.2009 по 30.06.2009 - 0 років 2 місяці 0 днів;
- з 01.07.2009 по 18.01.2013 - 3 роки 7 місяців 0 днів;
- з 14.05.2015 по 07.05.2016 Безробіття - 0 років 11 місяців 25днів.
Всього: 29 років 11 місяців 16 днів.
Листом від 01.07.2022 за вих.№13837-12019/Д-02/8-2600/22, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на звернення позивача повідомило, що згідно розрахунку стажу її загальний страховий стаж складає 29 років 11 місяців 16 днів. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 30.08.1984 по 05.11.1988, оскільки в трудовій книжці не зчитується печатка організації, якою завірені записи.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України від 9 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-VI).
Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертоїстатті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Рішенням відповідача позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема,ст.62 Закону № 1788-XIIта п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (даліІнструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Фактично, вказаний період роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу її роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв`язку з виявленими недоліками трудової книжки позивача.
Суд встановив, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 22 січня 1985 року ОСОБА_1 , в період з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року:
30.08.1984 ВНИЭКИелектробытмашприбор зарахована у відділ №30 на посаду інженера у відділ електроприводу, автоматики та електроніки (наказ №92/ОК від 31.08.1984);
20.09.1985 - переведена на посаду інженера відділу електроприводу (наказ №105/ОК від 20.09.1985);
15.10.1986 - переведена на посаду інженера - конструктора 3-ї категорії цього відділу (наказ №119 від 15.10.1986);
12.02.1986 - ВКНИЭКИЭМП увійшов до складу Київського НПО «Электробытприбор» (наказ № 25 від 12.02.1986);
05.11.1988 - позивач звільнена із займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 147/ОК від 01.11.1988).
Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено трудову діяльність позивача за оскаржуваний період.
Окрім того, на титульній сторінці трудової книжки позивача МП скріплена печаткою відділу кадрів ВНИЭКИелектробытмашприбор.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Листом Подільської районної державної адміністрації в місті Києві (архівний відділ) від 23.12.2021 №Д-29,30, повідомлено позивача про неможливість видати довідку про заробітну плату та перейменування ВНИЭКИ Електробытмашпривбор («Електропобутприлад»), оскільки відомості про реєстрацію, перейменування, припинення діяльності, тощо на підприємства та установи, які не передали документи на державне зберігання, в архівному відділ відсутні.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що слід прийняти рішення, яким:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування періодів роботи позивача з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року до загального страхового стажу;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу період роботи з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року до загального страхового стажу та провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з часу призначення пенсії з 30 січня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовної вимоги нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ(далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 16.04.2020 у справі за № 200/11292/19-а.
У даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбаченихЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією від 27 вересня 2022 року №30 та Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 27 вересня 2022 року, позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною 8 ст. 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року до загального страхового стажу.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи з 30 серпня 1984 року по 5 листопада 1988 року до загального страхового стажу та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з часу призначення пенсії - з 30 січня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16; код ЄДРПОУ 42098368) витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова
Судове рішення № 128789955, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 10.07.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 754/8471/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: