Рішення № 128789862, 11.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 рокуСправа №160/15914/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

30.05.2025 р. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2025 року та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 травня 2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 травня 2025 року та додані до неї документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 13 травня 2025 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив наступне. ОСОБА_1 є здобувачем освіти за формою здобуття освіти інтернатура в Дніпровському державному медичному університеті за спеціальністю внутрішні хвороби, дата початку здобуття освіти01.08.2024 року, дата завершення здобуття освіти30.06.2026 року. Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.02.2025 р. №384 позивачу було надано відстрочку до 08.05.2025 р. ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка не була розглянута. В період розгляду заяви позивача було мобілізовано та відправлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 має право на відстрочку на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач не надав позивачу можливості скористатись своїм правом на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

16.06.2025 р. від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Позивач вважається призначеними на посади, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою № 1 (каталог) з 14 травня 2025 року. Встановлено посадовий оклад за посадою, вважається таким, що з 13 травня 2025 року справи та посаду прийняв. На момент видання спірного наказу від 13.05.2025 ОСОБА_1 являвся військовослужбовцем, який такий, що призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Дії військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідають вимогам п.14 Розділу ІІ, п.п. 2, 5 Розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022.

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у постанові від 05.02.2025 за наслідком розгляду справи №160/2592/23 зазначив що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

11.07.2025 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування заперечень вказав про таке. 13 травня 2025 року військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних про необхідність явки до ТЦК та СП для уточнення облікових даних, проходження військово-лікарської комісії і подальшого призову на військову службу під час мобілізації.

В той же день військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних та було встановлено особистість ОСОБА_1 , 1996 р. н., оскільки гр. ОСОБА_1 є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, про що свідчать данні з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «ОБЕРІГ», йому було про це повідомлено та запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_4 (найближчий до місця події ТЦК), для уточнення облікових даних та проходження військово лікарської комісії на транспорті ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 дав на це власну згоду. В дорозі до ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_1 погроз, примусів, залякувань, будь-яких фізичних чи психологічних заходів примусу не застосовувалось. Мобільний телефон та інші особисті речи весь час залишались при ньому.

В той же день позивач за направлення ІНФОРМАЦІЯ_4 пройшов військово - лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби.

Військово - лікарську комісію ОСОБА_2 проходив у комунальному закладі «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради.

На момент призову право на відстрочку відсутнє, тому позивача направлено до військової частини для проходження військової служби.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є здобувачем освіти в Дніпровському державному медичному університеті за формою здобуття освіти - інтернатура, дата початку здобуття освіти 01.08.2024 р., дата завершення здобуття освіти 30.06.2026 р.

Відповідно до договору №03.033.24 від 05.07.2024 р. Дніпровський державний медичний університет та інтерн ОСОБА_1 уклали договір про навчання в інтернатурі, а саме, в очній формі, на кафедрі Внутрішньої медицини №1 зі спеціальності «Внутрішні хвороби»: І рік з 01.09.2024 р. по 31.10.2024 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., ІІ рік з 01.02.2026 р. по 31.03.2026 р., з 01.06.2026 р. по 30.06.2026 р.

Згідно договору №30-ІН на платне навчання лікаря-інтерна від 10.07.2024 р. Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради та лікар-інтерн ОСОБА_1 уклали договір про стажування за спеціальністю «Внутрішні хвороби».

Строки надання послуг:

І рік: з 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р., з 01.11.2024 р. по 30.04.2025 р., з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р.

ІІ рік з 01.08.2025 р. по 31.01.2026 р., з 01.04.2026 р. по 31.05.2026 р.

Відповідно до витягу з наказу Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради від 31.07.2024 р. №338-к ОСОБА_1 зараховано для проходження практичної частини інтернатури за спеціальністю «Внутрішні хвороби» загально-лікарняного персоналу на контрактній основі з 01.08.2024 р.

Довідкою від 12.02.2025р. № 384 ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 08 травня 2025 року.

13 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно довідки Дніпровського державного медичного університету від 14.05.2025 р. №1363 ОСОБА_1 навчається в Дніпровському державному медичному університеті, рівень освіти магістр, форма здобуття освіти інтернатура, дата початку здобуття освіти 01.08.2024 р., дата завершення здобуття освіти 30.06.2026 р.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 125 від 13.05.2025 року «Про призов на військову службу» ОСОБА_1 з 13 травня 2025 року призвано до Збройних Сил України та призначено до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2025 р. №95 п. 32 вважати призначеними на посади, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) з 14 травня 2025 року. Встановити посадовий оклад за посадою, вважати такими, що з 13 травня 2025 року справи та посаду прийняли:

Солдата ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , призваного через ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаду солдата резерву запасної роти, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 рокуу зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України", передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначенійчастиною другоюстатті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 (далі Порядок №560) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначенихстаттею 23Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно здодатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно здодатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно здодатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно допунктів 57-58-1цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.

Відповідно до п. 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначенійчастиною другоюстатті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно здодатком 9.

Особи, зараховані на навчання до інтернатури, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи (копії документів, засвідчених в установленому законодавством порядку), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно здодатком 5.

Згідно п. 63 Порядку №560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених устатті 23Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (Додаток 5 до Порядку №560) частина третястатті 23 Закону здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначенійчастиною другоюстатті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури:

для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров`я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора)-інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров`я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор)-інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 77Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77Кодексу адміністративного судочинства України).

Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 є здобувачем освіти в Дніпровському державному медичному університеті за формою здобуття освіти - інтернатура, дата початку здобуття освіти 01.08.2024 р., дата завершення здобуття освіти 30.06.2026 р.

13 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Доказів здійснення розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано.

Відповідно до п. 60 Порядку №560 про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно здодатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п. 63 Порядку №560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Позивачем надано до суду докази звернення 13.05.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про надання відстрочки.

Також, позивачем надано до суду докази на підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які передбачені Порядком №560.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 125 від 13.05.2025 року «Про призов на військову службу» ОСОБА_1 з 13 травня 2025 року призвано до Збройних Сил України та призначено до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно довідки Дніпровського державного медичного університету від 14.05.2025 р. №1363 ОСОБА_1 навчається в Дніпровському державному медичному університеті, рівень освіти магістр, форма здобуття освіти інтернатура, дата початку здобуття освіти 01.08.2024 р., дата завершення здобуття освіти 30.06.2026 р.

Таким чином, на момент призову на військову службу позивач був особою, зарахованою на навчання до інтернатури, бажав скористатися правом на відстрочку та подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідну заяву.

Наведені обставини не були враховані відповідачем при винесенні наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 125 від 13.05.2025 року.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 є суб`єктом владних повноважень, який має доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідач міг перевірити особисті дані позивача та встановити наявність підставі для отримання відстрочки.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2025 р. №95 п. 32 вважати призначеними на посади, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) з 14 травня 2025 року. Встановити посадовий оклад за посадою, вважати такими, що з 13 травня 2025 року справи та посаду прийняли:

Солдата ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , призваного через ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаду солдата резерву запасної роти, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 було обмежено право ОСОБА_1 на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, хоча позивач бажав цим правом скористатись, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В зв`язку з наведеним, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 125 від 13.05.2025 року «Про призов на військову службу» в частині призову ОСОБА_1 з 13 травня 2025 року до Збройних Сил України та призначення до військової частини НОМЕР_1 не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 під час мобілізаційних дій стосовно позивача по справі ОСОБА_1 , не було проведено повної перевірки щодо наявності чи відсутності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, а з огляду на те, що позивач мав явне право на відстрочку як особа, зарахована на навчання до інтернатури, в порушення вимог п.1 ч.3ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»відбулася ціла низка порушень чинного законодавства.

Аналізуючи все вище досліджене неможливо залишити поза увагою доктрину заборони використання «плодів отруйного дерева», яку неодноразово використовував Верховний суд та Велика Палата Верховного суду.

Доктрина «плодів отруйного дерева» знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gдfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» (№2).

Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (також див. постанову ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19).

Застосування доктрини «плодів отруйного дерева» вимагає здійснення логічних операцій щодо встановлення джерела походження інформації, завдяки якій було здобуто кожен доказ, яким обґрунтовується судове рішення. Відділяючи докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотних порушень прав і свобод людини, встановлених рішенням ЄСПЛ, від доказів, отриманих з джерел, не пов`язаних ані прямо, ані опосередковано із такою інформацією, суд з повноваженнями касаційної інстанції здійснює перевірку правильності правової оцінки обставин та допустимості кожного окремого доказу. Зазначені логічні операції не потребують дослідження доказів та не обумовлюють необхідність здійснення переоцінки достовірності доказів, які все ж були визначені як такі, що можуть бути покладені в основу судового рішення і використані на підтвердження доведеності вини заявника у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (див. окрему думку у справі № 1-07/07 та постанову ВП ВС від 29.04.2020 у справі № 1-305/2009, провадження № 13-97зво19).

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2025 р. №95 в частині п. 32 вважати призначеними на посади, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) з 14 травня 2025 року. Встановити посадовий оклад за посадою, вважати такими, що з 13 травня 2025 року справи та посаду прийняли:

Солдата ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , призваного через ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаду солдата резерву запасної роти, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою прийнятий на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 р. №125, а отже, також є протиправним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, способом захисту порушеного права, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України, є саме визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

При цьому, після призову військовозобов`язаного на військову службу та зарахування до особового складу військової частини така особа знімається з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Частиною 1статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Частиною четвертоюстатті 245 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом встановлено протиправність рішень відповідачів, суд вважає, що у даному випадку у відповідачів відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Щодо посилання військової частини НОМЕР_1 на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 р. у справі №160/2592/23, суд зазначає наступне.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

В постанові від 05.02.2025 р. у справі №160/2592/23 Верховний Суд зазначив наступне:

«Факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно достатті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

Принагідно зазначити, що в позовній заяві позивач не згадав про стан свого здоров`я, натомість у судовому засіданні від 06.05.2024 зазначив про відсутність хвороб, які б свідчили про його ймовірно можливу непридатність до військової служби.»

Правовідносини в даній справі є відмінними від правовідносин у справі №160/2592/23 та врегульовані різними нормами чинного законодавства.

Так, у справі, що розглядається, спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. 23 Закону України №3543-ХІІ, Порядком №560, які не були застосовані при розгляді справи №160/2592/23.

Спірні правовідносини у справі, яка розглядається, виникли з підстав протиправного позбавлення позивача, який є особою, зарахованою на навчання до інтернатури, можливості скористатися правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При порушенні процедури проведення мобілізації особи шляхом не проведення медичного огляду ВЛК мобілізована особа після призову на військову службу за наявності хвороб, що унеможливлюють проходження військової служби або зумовлюють необхідність певних умов для проходження військової служби, може відновити своє порушене право шляхом звернення до командування військової частини та проходження ВЛК як військовослужбовець.

Натомість, при позбавленні особи, яка має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, така особа після здійснення призову втрачає статус військовозобов`язаного та набуває статусу військовослужбовця, що унеможливлює відновлення порушеного права такої особи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягаютьзадоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями2,9,72-77,139,243-246,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2025 року та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 1 частини третьої статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 травня 2025 року №125 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 з 13 травня 2025 року до Збройних Сил України та призначення до військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 травня 2025 року та додані до неї документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2025 р. №95 в частині п. 32 вважати призначеними на посади, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) з 14 травня 2025 року. Встановити посадовий оклад за посадою, вважати такими, що з 13 травня 2025 року справи та посаду прийняли:

Солдата ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , призваного через ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаду солдата резерву запасної роти, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук