Рішення № 128789847, 11.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року Справа № 160/12917/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача Ямковий В.Ф. Машталер Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства "ГОЛДЕН ТАЙМ 21" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 22.05.2025 року просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управлінняДержавної податкової служби уДніпропетровськійобласті (КодЄДРПОУВП44118658)від 12.05.2025року№43471/6/04-36-04-12-18провідмовуФермерському господарству "ГОЛДЕНТАЙМ 21"(КодЄДРПОУ44593486)у реєстрації платникомєдиного податку четвертоїгруп;

зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області зареєструвати ФГ «Годен Тайм 21»в Реєстрі платників єдиного податку, як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2025 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач відповідно до п. 298.8.1 ПК України для підтвердження статусу платника єдиного податку подав податковому органу загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок. Позивач не подав розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік, оскільки позивач у 2024 році не був платником єдиного податку. Позивач не має обов`язку подання додатку 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий період (звітний) за 2024 рік, саме у складі податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи у 2025 році, оскільки позивач має обов`язком подати та подав розрахунок саме у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2024 року. ПК України не містить такої підстави для відмови як не подання до 20 лютого звітності, яка визначена у п. 298.8.1 ПК України. Також відповідач не наділений правом не визнавати звітність податковою декларацією.

Ухвалою суду від 06.05.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Позивачем до 20.02.2025 року не подано відповідно до п. 298.8.1 ПК України для реєстрації платником єдиного податку 4 групи необхідної податкової звітності, а також додатку № 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік» за 2024 рік в граничний термін. На підставі викладеного податкова звітність позивача визнана як неподаткова звітність: звітна податкова декларація платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи за 2025 рік. Також відповідач заперечує стосовно витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки вважає їх завищеними та необгрунтованими.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Позивач є юридичною особою та перебуває на обліку у відповідача.

З метою переходу у 2025 році на спрощену систему оподаткування та набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи позивач подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області документи, які передбачені п.п.298.8.1 п.298.8 ст. 298 ПК України, а саме:

- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046642475);

- загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046668815);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (реєстраційний номер 9047753496);

- відомості про наявність земельних ділянок (реєстраційний номер 9052944348)

Вказані вище податкові декларації прийнято податковий органом, що підтверджується копіями квитанцій № 1 та № 2, копії яких містяться у матеріалах справи.

Однак, ГУ ДПС у Дніпропетровській області направило позивачу листа від 27.02.2025 року № 16900/6/04-36-04-12-18, у якому повідомило про те, що в порушення вимог п.п. 295.9.1 ст. 295, 298.81. ст. 298 ПК України для переходу на спрощену систему оподаткування єдиного податку 4 групи ФГ «Голден Тайм 21» не подало до 20 лютого поточного року необхідної звітності контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельної ділянки. Окрім того, не подано обов`язковий додаток № 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік» за 2024 рік в граничний термін. На підставі викладеного податкова звітність подана ФГ «Голден Тайм 21» для переходу на спрощену систему оподаткування єдиного податку 4 групи на 2025 рік визнана як «неподаткова», а саме: звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046642475); загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046668815); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (реєстраційний номер 9047753496). У зв`язку з викладеним, ФГ «Голден Тайм 21» не відповідає вимогам п. 298.8.1 ст. 298 ПК України для переходу на спрощену систему оподаткування єдиного податку 4 групи на 2025 рік.

У матеріалах справи також міститься копія рішення відповідача від 12.05.2025року № 43471/6/04-36-04-12-18проанулювання реєстрації платником податків четвертої групи Фермерського господарства "ГОЛДЕН ТАЙМ 21" (КодЄДРПОУ44593486); підстава анулювання: не подано до 20 лютого поточного року необхідної звітності контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельної ділянки.

У матеріалах справи також міститься копія рішення відповідача від 12.05.2025року № 43471/6/04-36-04-12-18провідмову у реєстрації платником податків четвертої групи Фермерському господарству "ГОЛДЕН ТАЙМ 21" (КодЄДРПОУ44593486); підстава анулювання: не подано до 20 лютого поточного року необхідної звітності контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельної ділянки.

Вказані рішення прийнято на підставі Акту камеральної перевірки від 20.03.2025 року № 14275/04-36-04-12/44593486, копія якого міститься у матерілах справи.

Відповідач листом від 13.05.2025 року № 44240/6/04-36-04-12-18 повідомив позивача про те, що рішення відповідача від 12.05.2025 року № 43471/6/04-36-04-12-18про анулючання реєстрації платником податків четвертої групи Фермерському господарству "ГОЛДЕН ТАЙМ 21" (КодЄДРПОУ44593486)вважається недійсним; дійсним є рішення відповідача від 12.05.2025року № 43471/6/04-36-04-12-18провідмову у реєстрації платником податків четвертої групи Фермерському господарству "ГОЛДЕН ТАЙМ 21" (КодЄДРПОУ44593486).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пунктами 299.1 та 299.2 статті 299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання, як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Підпунктом 298.8.1 статті 298 ПК України передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок..

Відповідно до пункту 46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пункти 49.1 та 49.2 ПК України встановлюють, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункти 49.8, 49.9 ПК України).

Пунктами 49.9.1 та 49.9.2 ПК України встановлено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Пункт 49.10 ПК України встановлює, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання (п. 49.11.1 ПК України).

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд зазначає, що лист відповідача від 27.02.2025 року № 16900/6/04-36-04-12-18 не містить фрази про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків, а у ньому зазначається, що податкова звітність позивача визнана як «неподаткова».

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не прийняв саме повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а надіслав позивачу лист про невизнання його декларації податковою звітністю, чим порушив пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу "не визнана як податкова декларація", оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Таким чином, відповідач під час складання листа від 27.02.2025 року № 16900/6/04-36-04-12-18 діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив пункт1 частини 3 статті 2 КАС України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» вказано про те, що вимоги про зобов`язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України . Тому в такому разі обов`язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог згідно ч.2 ст. 9 КАС України та визнати протиправним не визнання відповідачем податкової декларації, поданої платником податків на певну дату, яке оформлено листом від 27.02.2025 року № 16900/6/04-36-04-12-18.

Крім того, суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог, та визнати податкові декларації позивача: звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046642475); загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046668815); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (реєстраційний номер 9047753496), такими, що подані у день її фактичного отримання ГУ ДПС у Дніпропетровській області 27.02.2025 року.

Щодо інших заявлених позивачем позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.294.1 ст. 294 ПК України (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої груп є календарний рік. Податковий (звітний) період починається з першого числа місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п.294.2. ст..294 ПК України).

Згідно із пунктом 298.8.1 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок..

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення було те. що позивачем до 20.02.2025 року не подано відповідно до п. 298.8.1 ПК України для реєстрації платником єдиного податку 4 групи необхідної податкової звітності, а також додатку № 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік» за 2024 рік в граничний термін.

Пунктом 16.1.7 статті 16 ПК України вказано, що платник податку зобов`язаний подавати інформацію контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених законодавством.

Згідно п.29.6 ст. 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

У постанові від 24 січня 2020 року у справі №804/2506/16 Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 299.6 статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Отже, Податковий кодекс України передбачає вичерпний перелік випадків, за наявності яких контролюючий орган відмовляє суб`єкту господарювання у реєстрації платником єдиного податку.

Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Щодо додатку № 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік» за 2024 рік, то суд зазначає наступне.

У разі переходу платника податку на єдиний податок четвертої групи із загальної або спрощеної системи оподаткування (єдиний податок третьої групи) Розрахунок, у якому обчислюється сума МПЗ, подається до податкової декларації з податку на прибуток або податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи).

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач подав відповідний розрахунок у якому обчислюється сума МПЗ до податкової декларації з податку на прибуток.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За вказаних обставин позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 25000 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Ямковвим Віктором Фефановичем укладеного договір про надання правничої допомоги від 16.04.2025 року № 03/04-25.

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди № 1 до вказаного договору, у якому сторони погодили видати та вартість робіт адвоката, а також копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

У матеріалах справи міститься також копія ордеру по надання правничої (правової) допомоги адвоката.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 200/7763/19-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є не складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства «Голден Тайм 21» (51220, Дніпропетровьска область, Самарівський район, м. Перещепине, вул. Запорізька, 101/9, код ЄДРПОУ 44593486) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним не визнання Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в якості податкової звітністі Фермерського господарства «Голден Тайм 21», поданих Фермерським господарством «Голден Тайм 21»: звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046642475); загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046668815); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (реєстраційний номер 9047753496).

Визнати звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046642475); загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік (реєстраційний номер 9046668815); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (реєстраційний номер 9047753496), які подано Фермерським господарством «Голден Тайм 21», такими, що подані у день її фактичного отримання ГУ ДПС у Дніпропетровській області 27.02.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.05.2025року № 43471/6/04-36-04-12-18провідмову у реєстрації платником податків четвертої групи Фермерського господарства "ГОЛДЕН ТАЙМ 21".

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зареєструвати Фермерське господарство «Годен Тайм 21» в Реєстрі платників єдиного податку, як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2025 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Фермерського господарства «Голден Тайм 21» судовий збір в сумі 1514 грн. та вирати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 липня 2025 року.

Суддя С.В. Златін