Рішення № 128789815, 11.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 рокуСправа №160/18734/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

12.10.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

???- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітка за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 року по 05.02.2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, у сумі 633877 грн. 50 коп.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 року по 05.02.2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, у сумі 633877 грн. 50 коп., з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира якої від 18.01.2018 №20 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Проте при звільненні протиправно було не виплачено усе належне грошове забезпечення, у зв`язку з чим позивач звертався до суду. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 160/2425/21 ОСОБА_1 відповідачем було нараховано та виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 по 05.02.2021 у розмірі 33 368,81 грн, тобто сума виплати розрахована відповідачем неправильно та є значно меншою. Відтак відповідач не дотримався вимог статті 117 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) та не виплатив середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у належному розмірі, що є наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.12.2021 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 160/2425/21 ОСОБА_1 відповідачем було нараховано та виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 по 05.02.2021 у повному обсязі, отже підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : довідку про розміри нарахованих та виплачених сум, виплату яких здійснено відповідачем при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 провадження в адміністративній справі №160/18734/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії зупинено до моменту припинення на території України воєнного стану.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 провадження в адміністративній справі №160/18734/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - поновлено.

Повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 наступні документи:

- довідку про розміри нарахованих та виплачених сум, виплату яких здійснено відповідачем при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

19.03.2025 на адресу суду надійшли витребувані документи

щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога військовослужбовця.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України, яка є державною службою особливого характеру.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 10.06.2015, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 січня 2018 року № 20, позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При звільненні ОСОБА_1 з військової служби військовою частиною НОМЕР_1 не було нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби та індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 18.01.2018 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року по справі №160/13164/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік (56 днів) при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік (56 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В іншій частині вимог позову відмовлено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №160/13159/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 січня 2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 січня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання вищевказаних рішень від 23.11.2020 року по справі №160/13164/20 та від 21.12.2020 року у справі №160/13159/20 суду відповідачем було здійснено повний розрахунок по виплаті грошового забезпечення 05.02.2021 року, що не заперечується відповідачем.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 по справі №160/2425/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 року по 05.02.2021 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 року по 05.02.2021 року.

Позивач не погоджується з розміром виплаченого відповідачем середнього заробітку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991 року «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 10.12.08р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем в процесі розгляду справ №160/13164/20 та №160/13159/20 виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 41 208,50 грн., що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства -Кодексом законів про працю України.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства вбачається, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі №320/1263/19.

Таким чином, не проведення з вини Військової частини НОМЕР_1 виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Враховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується виключення звільнення позивача з військової служби з 18.01.2018, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, що не заперечується відповідачем, та відповідно на виконання рішення суду від 18.05.2021 по справі №160/2425/21 відповідачем 27.09.2021 було нараховано та виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 33 368,81 грн.

Водночас, позивач не погоджується саме з розміром виплаченої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Суд зазначає, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 №1626/ФЕС від 15.12.2021 грошове забезпечення позивача за останні два місяці служби перед звільненням становило 25 999,98 грн, кількість календарних днів за останні два місяці перед звільненням становить 61 день, отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: 25 999,98 грн. / 61 = 426,23 грн.

Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 474 820,22 грн., виходячи із наступного розрахунку (426,23 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 1114 (кількість днів затримки з 18.01.2018 року по 04.02.2021 року включно)).

Водночас, суд звертає увагу, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою 04.02.2021 та 05.02.2021, а саме 41 208,50 грн, суму середнього заробітку за не проведення вчасного розрахунку при звільненні в розмірі 474 820,22 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.

Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2019 року у справі №806/2473/18, де сформульована правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 41 208,50 грн (частка суми виплаченої 04.02.2021 та 05.02.2021) / 474 820,22 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 18.01.2018 року по 04.02.2021 року (1114 днів)) х 100 = 8,68 %.

Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 8,68% становить: 426,23 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 8,68 % = 37,00 грн.; 37,00 грн. х 1114 (днів затримки розрахунку) = 41 214,40 грн.

Таким чином, виходячи з принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 7 845,59 грн (41 214,40 грн. 33 368,81 (вже виплачена позивачу сума середнього заробітку за час затримки розрахунку)), у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 по 05.02.2021.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2018 по 05.02.2021 у сумі 7 845,59 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко