Рішення № 128789657, 01.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 рокуСправа №160/10786/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2019 року по 13.03.2025 року включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2019 року по 13.03.2025 року включно у сумі 564 009 гривень 69 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем не було нараховано і виплачено позивачу середній заробіток.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 року відкрито провадження у справі №160/10786/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 КАС України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом доставлення 18.04.2025 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України…у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В період з 16.06.2025 по 30.06.2025 суддя знаходилась у відпусті, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №304 від 01.07.2025.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 02.02.2018 року по 21.03.2019 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.03.2019 року позивача відповідно до копії наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 21.03.2019 року №49 було звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, з 21.03.2019 виключено зі списків особового складу.

Проте у період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення.

08.04.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням нарахувати і виплатити всю наявну заборгованість.

Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача. Для вирішення спорів позивач звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року у справі №160/11092/20 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21.03.2019 року.

26.01.2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року у справі №160/11092/20 відповідачем виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік у загальній сумі 12861,82 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року у справі №160/11093/20 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.02.2018 року по 30.11.2018 року

28.01.2022 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року у справі №160/11093/20 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.02.2018 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 2565,19 грн. При цьому залишилась невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.03.2019 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 року у справі №160/13805/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3878,87 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 21.03.2019 включно в сумі 48436,45 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

14.03.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 року у справі №160/13805/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3878,87 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 21.03.2019 року у загальній сумі 48136,69 грн., що підтверджується банківською випискою (додаток №5 до позовної заяви).

Таким чином повідомленнями про надходження коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні. Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 21.03.2019 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 14.03.2025 року, то відповідачем затримано розрахунок з 22.03.2019 року по 13.03.2025 року.

Проте відповідачем не виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Бездіяльність відповідача, позивач вважає протиправною.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі .

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Абзацом 1 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною 3 ст. 24 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положеннямист.116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунку у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

При застосуванні ст.ст.116,117 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012за результатами розгляду справи стосовно офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цього кодексу установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 за наслідком розгляду справи № 821/1083/17 і Верховним Судом в постанові від 29 липня 2020 у справі № 1.380.2019.003696 (адміністративне провадження № К/9901/12670/20) були зроблені наступні висновки:

«Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідно до статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя».

Обчислення середнього заробітку проводиться відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (Постанова №100).

За абз. 3 п. 2 Постанови №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд виходитьз кінцевого розрахункупроведеного позивачем на час звернення з позовною заявою, а саме14.03.2025

Першим днем затримки виплати грошового забезпечення позивача (враховуючи виключення зі списків особового складу 21.03.2019 ) є22.03.2019 , а останнім днемзатримки є 13.03.2025.

Грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення №6/1/50 від 06.05.2020 склало:

- січень 2019 року 17689,28 грн. ;

- лютий 2019 року 17689,28 грн.

Отже, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (17689,28 грн. + 17689,28 грн.) / 59 (кількість відпрацьованих днів в січні і лютому 2019 року) = 599,64 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно дост. 117 КЗпП України(у редакції, викладеній відповідно доЗакону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку,але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакціястатті 117 КЗпП Українинабрала чинності з 19 липня 2022року.

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинностіЗаконом №2352-ІХ 19 липня 2022року і після цього.

Період з 22 березня 2019 року до 19 липня 2022року (до набрання чинностіЗаконом №2352-ІХ) регулюється редакцієюстатті 117 КЗпП України, до внесення у неї змінЗаконом №2352-ІХ, тобтобез обмеженнястроком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати,суд може застосувати принцип співмірностіі зменшити таку виплату.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 спираючись на вказані критерії, з урахуванням специфіки відносин, що виникають під час проходження публічної служби, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Враховуючи, що формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, наведена у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, сформована з урахуванням специфіки відносин, що виникають під час проходження публічної служби, то суд вважає, що саме вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин у справі, що розглядається.

Період з 19 липня 2022року до 24 січня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцієюстатті 117 КЗпП України, яка передбачаєобмеженнявиплати такому працівниковішістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену упостанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, в даній справі належить враховувати нормистатті 117 КЗпП Україниу редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються нормстатті 117 КЗпП Україниу редакції, яка діяладо 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакціїстатті 117 КЗпП Українищодо періодуз 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 07.03.2025 у справі № 480/1321/23, від 20.03.025 у справі №560/1015/24 від 27.02.1025 у справі №560/5923/24.

З врахуванням наведеного перший період затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 22.03.2019 по 18.07.2022 складає 1215 днів.

Середній заробіток за період з 22.03.2019 по 18.07.2022 складає : 599,64 грн. х 1215 днів=728562,60 грн.

Грошове забезпечення позивача, виплачене у добровільному порядку при звільненні з військової служби складає -38516,98 грн.;

На виконання рішень суду виплачено -63563,70 грн. (12861,82+2565,19+48136,69).

Загальний розмір виплат складає 102080,68 грн.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямопропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Вказані висновки стосуються застосуваннястатті 117 КЗпП Україниу редакції, до внесення у неї змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строку виплати у 6 місяців.

При розрахунку середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 728562,60 грн., щоперевищує розмір виплат на виконання рішень суду 63563,70 грн.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати принцип співмірності.

Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 63563,70 грн./728562,60 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку з 22.03.2019 по 18.07.2022)х 100=8,72 %

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 8,72 % становить: 599,64 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 8,72 % = 52,28 грн..

За розрахунком суду сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає: 52,28 грн. х 1215 (днів затримки розрахунку) = 63520,20 грн.

Середній заробіток за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 (за шість місяців) складає: 599,64 грн. х 184 дні =110333,76 грн.

Загальна сума середнього заробітку, яка підлягає виплаті позивачу складає: :63520,20 грн.+110333,76 грн. =173853,96 грн.

Відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем при звільненні. Належні виплати позивачу були проведені остаточно лише 14.03.2025.

За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України.

Виходячи з вищенаведеного,відповідач повинен здійснити нарахування позивачу середнього заробітку за період з 22.03.2019 по 13.03.2025 .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.06.2016 позивач є учасником бойових дій івідповідно до п. 13. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а томурозподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2019 року по 13.03.2025 року включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2019 року по 13.03.2025 року включно у сумі 173853 (сто сімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят три) грн. 96 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона