Рішення № 128789553, 10.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4067/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 31.03.2025 №032950011862 про відмову у призначенні пільгової пенсії із зменшенням віку на умовах, передбачених ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язання призначити пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня набуття такого права на пенсію, тобто з 08.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є громадянкою, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується відповідними документами.

Позивач зазначає, що 24.03.2025 звернулася ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ). У відповідь на вказану заяву позивач отримала повідомлення ГУ ПФУ у Волинській області від 07.04.2025 за №0300-0211-8/23363 та копію рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 31.03.2025 №032950011862 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 03 роки. Загальний період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 зараховано тривалістю 01 рік 05 місяців 25 днів. Не зараховано період роботи позивачки на Луцькій швейній фабриці з 21.10.1987 по 01.01.1993. Страховий стаж зараховано в кількості 26 років 09 місяців 10 днів, що є достатнім для призначення пенсії та не заперечується відповідачем.

ОСОБА_1 не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області, вважає його протиправним, оскільки є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською облдержадміністрацією 30.01.1993. Дане посвідчення є дійсним та не скасоване у встановленому Законом порядку.

Також позивач зазначає, що проживала в с.Гораймівка Маневицького району Волинської області з 01.01.1986 по 21.10.1987. З 17.11.1990 по даний час проживає в селі Майдан-Липненський Луцького (бувшого Маневицького) району Волинської області.

Зазначені населені пункти: село Гораймівка і село Майдан-Липненський Маневицького (на даний час - Луцького) району Волинської області за переліком населених пунктів Волинської області, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради УРСР про порядок введення в дію Законів УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Вказані факти підтверджуються довідкою, виданою виконкомом Колківської селищної ради від 03.02.2025 №44.

На думку позивачки, загальний період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до зазначеної довідки станом на 01.01.1993 становить 03 роки 07 місяців 09 днів.

Також ОСОБА_1 зауважує, що незважаючи на її роботу з 21.10.1987 в місті Луцьку на Луцькій швейній фабриці, з 17.11.1990 її постійним місцем проживання по даний час є село Майдан-Липненський Луцького (бувшого - Маневицького) району, звідки вона їздила на роботу і куди поверталась після роботи. І це підтверджується вищевказаною довідкою виконкому Колківської селищної ради від 03.02.2025 №44. Житлом в місті Луцьку вона не забезпечувалась і у своїй власності житла у м.Луцьку чи поза межами села Майдан-Липненський не мала і не має.

Окрім того, у період своєї роботи на Луцькій швейній фабриці з 31.05.1991 по 03.10.1991 ОСОБА_1 перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дочку ОСОБА_2 та в подальшому з 04.10.1991 по 13.08.1994 перебувала у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років. З 25.11.1992 по 23.05.1993 позивачка перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю у пологами (16.02.1993 вона народила дочку ОСОБА_3 ).

Позивачка зазначає, що обидві її дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народились в селі Майдан-Липненський Маневицького району Волинської області, що підтверджується їх свідоцтвами про народження.

ОСОБА_1 вказує, що періоди вказаних вище відпусток підтверджуються довідкою ПрАТ «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь» від 11.04.2025 №26.

Таким чином, на думку позивачки, з урахуванням зазначених періодів її відпусток у зв`язку з вагітністю та пологами, догляду за дитиною віком до 3-х років, загальний строк її проживання на забрудненій території до 01.01.1993 року становить 3 роки 00 місяців 25 днів, що є достатнім для застосування умов, визначених в статті 55 Закону №796-ХІІ.

З врахуванням наведеного вважає, що має беззаперечне право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ.

З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23).

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.

Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення у 1986-93 р.р. Б №152300 (а.с.13).

Позивачка у віці 54 роки звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.42).

ГУ ПФУ в Житомирській області відповідно до принципу екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 31.03.2025 №032950011862 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 03 роки. У зазначеному рішенні відповідач вказав, що згідно поданих документів період роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 01 рік 05 місяців 25 днів, загальний період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 25 років 01 місяць 12 днів, що не дає право зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років (а.с.19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова №106).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено судом, позивачці видане Волинською обласною державною адміністрацією посвідчення №152300 від 30.01.1993, відповідно до якого вона має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (а.с.13).

Разом з тим, наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, оскільки вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Так, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ Житомирській області від 31.03.2025 №032950011862 вказано відсутність факту постійного проживання чи постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років (а.с.19-20).

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивачки на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Як слідує із долучених до позовної заяви письмових доказів, факт проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою №7 Гораймівського Старостинського округу Колківської селищної ради від 03.02.2025 №44, відповідно до якої позивачка дійсно була зареєстрована і проживала з 01.01.1986 по 21.10.1987 в АДРЕСА_1 , а з 17.11.1990 по даний час в АДРЕСА_2 (а.с.14).

Тобто, вказаною довідкою підтверджується загальний період проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного 3 роки 7 місяців 10 днів, а саме з 26.04.1986 по 21.10.1987 1 рік 5 місяців 25 днів (період, який врахований відповідачем) та з 17.11.1990 по 01.01.1993 2 роки 1 місяць 15 днів (період, що не врахований відповідачем).

Обґрунтовуючи неврахування періоду з 17.11.1990 по 01.01.1993, ГУ ПФУ в Житомирській області у спірному рішенні зазначило, що в цей період позивач працювала в ВАТ «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь» і місто Луцьк не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що дійсно позивачка з 21.10.1987 по 16.06.2001 працювала швачкою на Луцькій швейній фабриці, що підтверджується довідкою ПрАТ «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь» від 11.04.2025 №26 (а.с.15).

Разом тим, із вказаної довідки слідує, що позивач з 31.05.1991 по 01.01.1993 перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю і пологами, а в подальшому у відпустці по догляду за дитиною дочкою ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Майдан-Липно Маневицького району, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.16).

Таким чином, враховуючи, що у період перебування позивачки у відпустках у зв`язку з вагітністю і пологами та по догляду за дитиною остання була зареєстрована в селі Майдан-Липненський, та беручи до уваги, що дитина позивачки народилась саме в даному населеному пункті, слід дійти висновку, що з 31.05.1991 по 01.01.1993 позивач постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, тобто протягом 1 року 7 місяців 1 дня, а тому з врахуванням врахованого відповідачем періоду такий буде становити 3 роки 25 днів, що відповідає умовам, визначеним статтею Закону №796-XII.

Отже, беручи до уваги той факт, що позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років, та враховуючи застосування початкової величини зменшення пенсійного віку (3 роки), позаяк на дату Чорнобильської аварії позивач проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, тому остання набула право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків ГУ ПФУ в Житомирській області у рішенні від 31.03.2025 №032950011862 про те, що період постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 5 місяців 25 днів та, як наслідок, безпідставну відмову у призначенні пенсії.

При цьому у спірному рішенні вказано про наявність у ОСОБА_1 26 років 9 місяців 10 днів страхового стажу, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (32-6), виконується та не є спірною підставою в даній справі.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 31.03.2025 №032950011862 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії дострокової пенсії за віком, тому з 08.03.2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку) така підлягає призначенню.

Отже, взаємопов`язані позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 08.03.2025, тобто з набуття права на призначення пенсії за віком, також підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (а.с.8).

Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.03.2025 №032950011862 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 08.03.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул.О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій