Постанова № 12878830, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010                                                                                           № 36/278

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кудіна С.П. (представник за довіреністю);

від відповідача 1. - не з‘явився;

від відповідача 2. – Ящук О.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи – не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метрополіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010

у справі № 36/278 ( .....)

за позовом                               Об"єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок "Дніпровський"

до                                                   Київської міської Ради

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метрополіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради

про                                                   визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 36/278 позовні вимоги Об‘єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 66-6-00400 від 03.07.2007 року, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс».

Дане рішення мотивоване тим, що оскільки рішення Київської міської ради № 401/1062 від 29.03.2007 року визнано недійсним, укладений на його підставі Договір оренди також підлягає визнанню недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 36/278 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання рішення Київської міської ради № 401/1062 від 29.03.2007 року було укладено спірний Договір із 2-им Відповідачем, оскарження зазначеного рішення в судовому порядку не є підставою для сумнівів у наявності волевиявлення Київради на момент укладення Договору.

Окрім того, апелянт зазначає, що на момент укладення спірного Договору рішення Київської міської ради № 401/1062 від 29.03.2007 року було чинним.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року апеляційну скаргу Київської міської ради прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 36/278.          

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 36/278 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з‘ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з визнанням судом обставин, які не були доведені, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт стверджує, що Позивачем всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, яким чином спірний договір порушує його права на земельну ділянку. Різні кадастрові номери земельної ділянки, по позовній заяві – 66:264:008, по спірному Договору – 8000000000:66:264:0039, тобто різні земельні ділянки.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що Позивач статусу землекористувача не набув, земельною ділянкою фактично не користується, а тому названий судом легітимний інтерес не пов‘язаний з суб‘єктивними правами позивача і тому не підлягає правовому захисту і не може вважатися законним інтересом.

Крім цього, апелянт зазначає про розробку проектно-кошторисної документації та отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи на неї, отримання дозволу на початок будівельних робіт та ордер на порушення благоустрою. З виконавчим органом Київської міської ради укладений Договір № 59 пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та сплачені кошти по ньому.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 36/278.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду у зв‘язку із виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги по справі № 36/278 доручено колегії у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді: Рєпіна Л.О., Чорна Л.В.

Об‘єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» заперечує проти апеляційних скарг та просить залишити рішення господарського суду міста Києва без змін, посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваного Договору не існувало законного рішення про передачу земельної ділянки в оренду, а отже і волевиявлення Київської міської ради на укладення договору.

Також Об‘єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» зазначає, що із 1981 року експлуатував спірну земельну ділянку, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2008 року у справі № 4/205 було встановлено, що станом на 15.02.2007 року користувачем спірної земельної ділянки був саме Позивач.

Від Київської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку із зайнятістю представника у розгляді справи в Деснянському районному суді міста Києва.

Клопотання судом не задовольняється, так як у клопотанні не обґрунтовано неможливість бути присутніми інших представників.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

25 червня 2007 року між Київською міською радою – Орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» - Орендар укладено Договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.1. зазначеного Договору встановлено, що Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 року за № 401/1062 за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку.

Згідно п. 2.1. Договору оренди об‘єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування – перетин проспектів Броварського та визволителів у Дніпровському районі міста Києва; розмір 12439м2; кадастровий номер – 8000000000:66:264:0039.

Договір укладено на 15 років – п. 3.1. Договору.

Договір оренди земельної ділянки нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу.

03 липня 2007 року Київська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» підписали акт приймання-передачі.

Не погоджуючись із зазначеним Договором оренди земельної ділянки Об‘єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» звернувся до суду із позовом про визнання зазначеного Договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради міста Києва № 188 від 23.03.1981 року для впорядкування утримання транспортних засобів індивідуального користування були затверджені згідно із додатком 1 перелік вулиць, тупиків та вільних площадок для використання під тимчасові стоянки для транспортних засобів індивідуальних власників, в тому числі за адресою: проспект Визволителів, 1а.

Згідно технічного звіту про встановлення зовнішніх меж землекористування, перевіреного та прийнятого Київським міським управлінням земельних ресурсів 01.04.1997 року за інвентарним № 5293, було встановлено та узгоджено в натурі існуючі межі земельної ділянки кадастровий № 66264008 по проспекту Визволителів, 1а, що знаходилася у користуванні об‘єднаного кооперативу по будівництву і експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський».

05.11.2002 року Об’єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» звернувся до Київської міської ради з листом № 40 про надання дозволу на відведення земельної ділянки по проспекту Визволителів, 1, на якій розташована відкрита автостоянка Об‘єднаного кооперативу «Дніпровський».

13.11.2002 року Київським міським головою надано доручення № 28173 розглянути вказану заяву у встановленому порядку, доказів про задоволення або відмову у задоволенні якої, чи доказів її повернення без розгляду, матеріали справи не містять.

          В свою чергу ТОВ «Компанія «Метрополіс» 30.08.2005 року також звернулося до Київської міськради із клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки на перетині проспектів Броварського та Визволителів.

29.03.2007 року Київська міська рада прийняла рішення № 401/1062, відповідно до якого земельна ділянка площею 1,24 га на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі була передана у довгострокову оренду на 15 років ТОВ «Компанія «Метрополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного центру.

На підставі вказаного рішення 03.07.2007 року між Київською міською радою та ТОВ «Компанія «Метрополіс» був укладений договір оренди земельної ділянки № 66-6-00400.

Рішення Київської міської ради рішення № 401/1062 від 29.03.2007 року визнано недійсним рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2008 року у справі № 4/205, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2010 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки рішення Київської міської ради №401/1062 від 29.03.2007 року визнано недійсним, укладений на його підставі договір оренди також підлягає визнанню недійсним в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України.

          З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов‘язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов‘язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши матеріали справи, зокрема зміст спірного Договору оренди земельної ділянки, план земельної ділянки, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26 квітня 2007 року, Витяг з Державного реєстру правочинів, Витяги з технічної документації № Ю-22954/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів, розрахунок розміру орендної плати колегія суддів дійшла висновку, що спірний Договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства /а.с. 76-86/.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов‘язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської ради народних депутатів № 188 від 23.03.1981 року «Про організацію тимчасових стоянок для індивідуальних транспортних засобів у нічний час на проїзній частинах другорядних вулиць міста» затвердив перелік вулиць, тупиків та вільних площадок для використання під тимчасові стоянки для транспортних засобів індивідуальних власників в нічний час згідно з Додатком № 1.

Керівникам підприємств надати дійову допомогу товариству «Автомотолюбитель» в обладнанні тимчасових стоянок /а.с. 148-150/. Тобто надано в тимчасове (короткострокове) землекористування для Товариства «Автомотолюбитель».

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу Української РСР (в ред. 1970 року) земля надається в безстрокове або тимчасове користування.

Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п‘ять років.

В силу статті 16 Земельного кодексу Української РСР (в ред. 1970 року) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Згідно ст. 20 зазначеного Кодексу відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Дніпровської ради народних депутатів № 188 від 23.03.1981 року для Товариства «Автомотолюбитель» земельну ділянку надано в тимчасове (короткострокове) користування.

У відповідності до постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» № 562-XII від 18 грудня 1990 року громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Постановою Верховної ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» № 2200-XII від 13 березня 1992 року встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадкування або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Доказів переоформлення в порядку зазначених постанов Верховної Ради України до суду не подано.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України (в ред. чинній на момент укладення спірного Договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об‘єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Щодо постійного користування, то у відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а). підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б). громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об‘єднання), установи та організації;

в). релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. До яких Позивач не відноситься.

Разом з тим, згідно п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Зазначеного Позивач також не навів та не довів.

Щодо рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2008 року у справі № 4/205 стосовно землекористування, то земельні ділянки надаються в порядку Земельного кодексу України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що правонаступництво по землі чинним земельним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду із захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

А статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто тягар доказування Законом покладено на Позивача.

Також колегія суддів звертає увагу, що по спірному Договору земельна ділянка має кадастровий номер – 8000000000:66:264:0039, в по рішенню господарського суду міста Києва від 26.11.2008 року у справі № 4/205 Позивача визнано користувачем земельної ділянки з кадастровим номером – 66:264:008.

У відповідності до роз‘яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 року «Про судове рішення» згідно з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з‘ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Давши оцінку доказам та дійшовши висновку про відсутність повноважень, суд першої інстанції, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної оцінки права землекористування Позивача у відповідності до земельного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд задовольняючи позов всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України помилково дійшов висновку, що Позивач захищає не право землекористування, а легітимний інтерес.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 36/278 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 36/278 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Об‘єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» (код 22870782, 02183, вул. Стальського, 29, м. Київ) на користь Київської міської ради (код 22883141, 01001, вул. Хрещатик, 36, м. Київ) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

3. Стягнути з Об‘єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» (код 22870782, 02183, вул. Стальського, 29, м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» (код 32587652, 03124, вул. Василенка, 7-а, м. Київ) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 36/278 повернути господарському суду міста Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам у справі та третій особі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.12.10 (відправлено)