Рішення № 12878431, 07.12.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.10           Справа № 2/127-10.

За позовом:           Виробничого підприємства «Надежда», смт.Машівка, Полтавська область

до відповідачів:           1. Виконавчого комітету Низівської селищної ради Сумського району, смт.Низи, Сумська область

2. Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», м. Суми

3. Низівської селищної ради, смт.Низи, Сумська область

про визнання права власності                                                                                                                                                                                     Суддя Соп’яненко О.Ю.

при секретарі с/з Волоховій Н.В.

Представники сторін:

від позивача           Карнарук А.В., довіреність № 777 від 17.04.2010 року

від відповідачів           1. не прибув

                              2. не прибув

                              3. не прибув

Суть спору: позивач просить суд визнати за Виробничим підприємством «Надежда» право власності на переобладнані приміщення, а саме: електрощитову 1 площею 8,2 кв.м., топочну 2 площею 4,6 кв.м., кабінет 3 площею 38,8 кв.м., коридор 4 площею 7,3 кв.м., санвузол 5 площею 2,7 кв.м., санвузол 6 площею 2,7 кв.м., кабінет 7 площею 39,6 кв.м. у складі будинку «А-1» - насосна станція, всього площа по будинку «А-1» складає 103,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8;

визнати за ВП «Надежда» право власності на навіси під літерами «Д», «Е», «Ж», «К», «И», що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8.;

визнати будинок «А-1» - насосна станція з самовільно переобладнаними приміщеннями, а саме: електрощитова 1 площею 8,2 кв.м., топочна 2 площею 4,6 кв.м., кабінет 3 площею 38,8 кв.м., коридор 4 площею 7,3 кв.м., санвузол 5 площею 2,7 кв.м., санвузол 6 площею 2,7 кв.м., кабінет 7 площею 39,6 кв.м. та самовільно побудованими навісами під літерами «Д», «Е», «Ж», «К», «И», що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8 – закінченим будівництвом, фактично прийнятим в експлуатацію та придатним для безпечного використання за цільовим призначенням;

зобов’язати КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ВП «Надежда» право власності на переобладнані приміщення, а саме: електрощитову 1 площею 8,2 кв.м., топочну 2 площею 4,6 кв.м., кабінет 3 площею 38,8 кв.м., коридор 4 площею 7,3 кв.м., санвузол 5 площею 2,7 кв.м., санвузол 6 площею 2,7 кв.м., кабінет 7 площею 39,6 кв.м. у складі будинку «А-1» - насосна станція, всього площа по будинку «А-1» складає 103,9 кв.м. та навіси під літерами «Д», «Е», «Ж», «К», «И», що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8.

Низівська селищна рада направила клопотання № 1514-02-22 від 30.11.2010 року, в якому просить розглянути справу без участі представника в засіданні суду, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Представники відповідачів в засідання суду не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, відповідних документів в обґрунтування причини нез’явлення в судове засідання суду не подали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.11.2008 року № 18/29-10 визнано право власності за ВП «Надежда» на об’єкт нерухомості: склад паливно – мастильних матеріалів «Низи», який знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, 8, право власності на який зареєстровано в КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» в порядку ст.182 Цивільного кодексу України, що підтверджується витягом від 28.11.2008 року за № 21078728.

Як свідчать матеріали справи, під час експлуатації складу паливно – мастильних матеріалів позивач провів його переобладнання (в будинку під літерою «А-1» - насосна станція були переобладнані приміщення: електрощитові 1 площею 8,2 кв.м., топочна 2 площею 4,6 кв.м., кабінет 3 площею 38,8 кв.м., коридор 4 площею 7,3 кв.м., санвузол 5 площею 2,7 кв.м., санвузол 6 площею 2,7 кв.м., кабінет 7 площею 39,6 кв.м., всього площа по «А-1» складає 103,9 кв.м. та збудувало самовільно 5 насосів (літери «Д», «Е», «Ж», «К», «И») на території складу, що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Переобладнання в зазначеному будинку здійснено без відповідного дозволу, тобто самочинно збудоване приміщення.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином з вказаної норми вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, відсутність порушень будівельних норм і правил, заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст. 124 вказаного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою загальною площею 3,0381 га підтверджується Договором оренди землі від 03.11.2009 року, укладеного між ВП «Надежда» та Низівською селищною радою.

Таким чином, земельна ділянка відведена позивачу у передбаченому законом порядку.

Згідно висновку судового експерта № 213 від 09.11.2010 року експертного будівельно – технічного дослідження нежитлових приміщень та будівель по вул.Залізнична, 8 смт. Низи, Сумський район, Сумська область, навіси (літери «Д», «Е», «Ж», «К», «И») не порушують вимог СНиП 2.09.02-85* «Произодственные здания» в частині об’ємно – планувального рішення. Технічний стан насосів добрий. Фактичні зусилля в конструктивних елементах не перевищують допустимих, відсутні дефекти та пошкодження, які не перешкоджають нормальній експлуатації конструктивних елементів будівлі, або знижують несучу спроможність. Дані будівлі є об’єктом завершеного будівництва, мають 100% готовності і придатності для подальшої експлуатації.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в результаті самочинної забудови права інших осіб не порушувались, заперечення з боку власника земельної ділянки відсутні.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими атами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом визнання відповідного права, а ст.392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Підтвердженням права власності можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає право власності.

Як встановлено судом, ВП «Надежда» є законним власником переобладнаного приміщення, правомірно володіє спірним майном і це володіння не було оскаржено.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ВП «Надежда» про визнання за ним права власності на переобладнані приміщення та навіси, що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція,8.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов‘язання відповідача зареєструвати право власності на вищезазначені переобладнанні приміщення та навіси.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Зі змісту ст. 12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів, тощо.

Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5, реєстрацію права власності здійснюють реєстратори бюро технічної інвентаризації.

Вказане свідчить, що підприємствам БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином, КП «Шосткинське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень.

Оскільки спір про зобов‘язання КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ВП «Надежда» право власності на переобладнані приміщення та навіси відноситься до категорії спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесений до компетенції адміністративних судів, тому суд дійшов до висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, тому провадження у справі підлягає припиненню відповідно до вимог п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Виробничим підприємством «Надежда» (39400 Полтавська область, смт.Машівка, вул. Леніна, 130; код 22519085) право власності на переобладнані приміщення, а саме: електрощитові 1 площею 8,2 кв.м., топочну 2 площею 4,6 кв.м., кабінет 3 площею 38,8 кв.м., коридор 4 площею 7,3 кв.м., санвузол 5 площею 2,7 кв.м., санвузол 6 площею 2,7 кв.м., кабінет 7 площею 39,6 кв.м. у складі будинку «А-1» - насосна станція, всього площа по будинку «А-1» складає 103,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8.

3. Визнати за Виробничим підприємством «Надежда» (39400 Полтавська область, смт.Машівка, вул. Леніна, 130; код 22519085) право власності на навіси під літерами «Д», «Е», «Ж», «К», «И», що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8.

4. Визнати будинок «А-1» - насосна станція з самовільно переобладнаними приміщеннями, а саме: електрощитові 1 площею 8,2 кв.м., топочна 2 площею 4,6 кв.м., кабінет 3 площею 38,8 кв.м., коридор 4 площею 7,3 кв.м., санвузол 5 площею 2,7 кв.м., санвузол 6 площею 2,7 кв.м., кабінет 7 площею 39,6 кв.м. та самовільно побудованими навісами під літерами «Д», «Е», «Ж», «К», «И», що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Низи, Залізнична станція, буд. 8 – закінченим будівництвом, фактично прийнятим в експлуатацію та придатним для безпечного використання за цільовим призначенням.

5.В іншій частині позову провадження у справі припинити на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 13.12.2010 року.

Суддя