Рішення № 128783964, 11.07.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5821/25

Провадження № 2/161/2698/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.,

за участю секретаря Мельник А.В.,

представника позивача - адвоката Романюка Л.С.,

представника відповідача Волинської обласної прокуратури - Романішиної Т.Л.

представника відповідача ГУ ДКС України у Волинській області - Шевченко О.О.

розглянувши всудовому засіданнів приміщеннісуду цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Волинської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, -

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

29.03.2025 адвокат Романюк Л.С. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до держави Україна в особі Волинської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.06.2018 позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В суді прокурор змінив обвинувачення та кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, що виразилися в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Вироком Шацького районного суду Волинської області від 20.05.2022 у справі №170/607/18, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 22.09.2022, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Під часперебуванняпозивача під слідством щодо нього органом досудового розслідування були здійснені численні слідчі та процесуальні дії, зокрема у присутності членів сім`ї та свідків, із застосуванням відеокамери, проведено обшук в житлових та нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які перебували у володінні позивача, вилучено його особисті речі (мобільний телефон, грошові кошти), здійснено допити, затримання (07.06.2018), проведено негласні слідчі (розшукові) дії (з 28.12.2017 по 25.02.2018р., з 06.03.2018 по 04.05.2018, з 10.05.2018 по 08.07.2018), пред`явлена підозра у вчиненні тяжкого злочину тощо.

Перебування під слідством та судом спричинило позивачу, який перебував під постійним емоційним тиском, сильні душевні страждання та хвилювання, мало наслідком погіршення відносин у сім`ї, з оточуючими та близькими родичами.

Через неправомірну поведінку правоохоронних органів позивач протягом тривалого часу був позбавлений можливості користуватись належним йому майном, зокрема телефоном, що створювало для нього певні незручності та змусило нести додаткові витрати, зокрема звертатись до родичів та друзів з проханням надати у борг грошові кошти. Інформація про справу була поширена через засоби масової інформації, внаслідок чого була доведена до відома необмеженого кола осіб. Це призвело до нанесення шкоди діловій репутації позивача та спричинило йому душевні страждання.

Позивач визначив (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.05.2025) такий період перебування під слідством і судом - з 07.06.2018 (дата повідомлення про підозру) до 22.09.2022 (дата набрання виправдувальним вироком законної сили), що становить 51 місяць та 15 днів, а також мінімальний гарантований розмір компенсації моральної шкоди - 334750 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 у розмірі 6500 грн. Разом з тим, за наведених обставин справи позивач вважав за справедливе стягнення моральної шкоди в більшому розмірі - 425000 грн.

Позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь моральну шкоду, завдану незаконним перебуванням під слідством і судом, в розмірі 425000 грн.

16.04.2025 та 18.04.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповіді на відзиви відповідачів, в яких в основному повторив аргументи позовної заяви. Додатково вказав, що незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

Позиція Волинської обласної прокуратури

16.04.2025 керівник обласної прокуратури Віктор Тимчук подав відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що хоча позивач перебував під слідством і судом, однак в ході досудового розслідування ним будь-які скарги на незаконні дії органу досудового розслідування та прокуратури не подавалися.

Позивачем не долучено до позову належних та допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури та настанням наслідків у виді завданої йому моральної шкоди. Доказів заподіяння позивачу моральних страждань не долучено, а визначений розмір морального відшкодування у 430000 грн. не відповідає засадам розумності та справедливості.

Позивач перебував під слідством і судом у період з 07.06.2018 (дати повідомлення про підозру) по 22.09.2022 (набрання виправдувальним вироком законної сили), а усього - 51 місяць та 15 днів. Відтак, визначений позивачем період, за який він просить стягнути компенсацію моральної шкоди, - 56 місяців та 27 днів, не грунтується на законі.

Позивач з моменту повідомлення йому про підозру, тобто більше двох років, продовжував виконувати свої службові обов`язки і факт його звільнення з митних органів не перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із кримінальним переслідуванням.

Позивач не заявляв вимог до органу Служби безпеки України, який здійснював досудове розслідування в кримінальному провадженні, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав визначення неналежного складу відповідачів.

Керівник прокуратури просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позиція ГУ ДКС України у Волинській області

16.04.2025 представник ОСОБА_2 в інтересах ГУ ДКС України у Волинській області через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, який мотивувала тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про незаконність чи протиправність дій працівників правоохоронних органів. Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду у справі №170/607/18 такими доказами не є.

Факт заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджено жодними документами чи іншими доказами, які б свідчили про характер та обсяг страждань, характер немайнових втрат, стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках тощо. Сума моральної шкоди у розмірі 430000 грн. завищена, не підтверджена належними та допустимими доказами, необгрунтована та суперечить положенням чинного законодавства.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду становить 1600 грн.

Представник просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

III.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито провадження у справі.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 30.04.2025 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду цієї справи визначено суддю Шестерніна В.Д.

Ухвалою суду від 02.05.2025 справу прийнято до провадження судді, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

20.05.2025 представник позивача, адвокат Романюк Л.С., через систему «Електронний суд» подав заяву про зменшення позовних вимог. Протокольною ухвалою суду від 04.06.2025 ця заява прийнята до розгляду.

Ухвалою суду від 04.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судові засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 11.07.2025.

11.07.2025 суд ухвалив та проголосив рішення по суті спору.

ІV.Фактичні обставини справи

07.06.2018 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (кримінальне провадження №42017030000000569, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2017).

На стадії судового провадження прокурор змінив обвинувачення, дії ОСОБА_1 кваліфікував як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, що виразилося в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Вироком Шацького районного суду Волинської області від 20.05.2022 у справі №170/607/18, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 22.09.2022, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України (а.с. 6-42).

Постановою Верховного Суду від 22.06.2023 ухвала Волинського апеляційного суду від 22.09.2022 у справі №170/607/18 залишена без змін (а.с. 43-61).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що на базі положень статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод створено самостійне право потерпілого від арешту або затримання на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно відвини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з ст. 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону).

Згідно з ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі №6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц зроблено висновок про те, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8 000 гривень.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 07.06.2018 (день повідомлення про підозру) по 22.09.2022 (день набрання законної сили виправдувальним вироком суду), тобто 4 роки 3 місяці 15 днів (або 51 місяць 15 днів). Він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного перебування під слідством і судом.

Мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи становить 8000 грн. Отже, мінімальний розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 412000 грн. (8000 грн. х 51 місяць + 8000 грн. / 30 х 15 днів). Такий розмір відшкодування хоча і є гарантованим законом мінімумом, водночас він відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до його безпідставного збагачення. За конкретних обставин цієї справи, суд не встановив підстав для збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу.

Суд не приймає аргументи позивача та органу державного казначейства про необхідність застосування іншого розміру розрахункової величини для обчислення мінімального розміру моральної шкоди (6500 грн. - за позицією позивача та 1600 грн. - за позицією органу державного казначейства). Норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальними, зміни до нього не вносилися. Стаття 13 цього Закону імперативно визначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тлумачення положень Закону дає підстави для висновку про необхідність застосування мінімального розміру заробітної плати саме станом на час розгляду справи.

Суд відхиляє аргумент органу прокуратури про неналежний склад відповідачів (незалучення до участі в справі органу досудового розслідування). В даній справі стороною є держава Україна. Вона бере участь в цивільному процесі через відповідний орган - Волинську обласну прокуратуру. Цей орган здійснював організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, підтримував публічне обвинувачення в суді в кримінальному провадженні щодо позивача, а тому наділений повноваженнями представляти інтереси держави в цьому процесі. Суд вважає, що держава не позбавлена можливості самостійно визначати орган або органи, який (і) повинен якнайкраще представляти її інтереси та самостійно ініціювати питання про залучення цього (их) органу (ів) до справи. Відмова в позовних вимогах з означених органом прокуратури причин буде проявом надмірного формалізму та свавілля з боку суду по відношенню до особи позивача, який був підданий незаконному кримінальному переслідуванню.

Суд не приймає інші аргументи сторін як такі, що спростовуються фактичними обставинами справи або ж як такі, що засновані на помилковому тлумаченні законодавства та суб`єктивній інтерпретації обставин справи.

Отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково - в розмірі 412000 грн.

В цілому суд констатує, що дав відповіді на всі важливі аргументи сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).

VI.Судові витрати

З урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Волинської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, 412 000 грн. (чотириста дванадцять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Волинська обласна прокуратура, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 15; код в ЄДРПОУ 02909915.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4А; код в ЄДРПОУ 38009371.

Дата складення повного рішення суду - 11.07.2025.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін