Рішення № 12878069, 06.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р.Справа № 9/246-10-4609 За позовом: відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин";

До відповідача: приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС";

про стягнення 51966грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Булах М.А. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 27.10.2010р. за вх. №9342 Відкрите акціонерне товариство "Одеський завод поліграфічних машин" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС" (далі –Відповідач) 51966 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечує, відповідно до підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

14.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Одеський завод поліграфічних машин" та Приватним підприємством "ПАТРІОТ ПЛЮС" було укладено договір № 106/11 на охорону цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9.

У подальшому, з листа Департаменту державної служби охорони МВС України від 06.07.2009р. №11/11-302 стало відомо, що Наказом МВС України №44 від 26.11.2007р. ліцензію, на право надання послуг охорони Приватним підприємством "ПАТРІОТ ПЛЮС", було анульовано.

30.07.2009р. до Господарського суду Одеської області було подану позовну заяву Відкритим акціонерним товариством "Одеський завод поліграфічних машин" до Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС" про визнання недійсним договору на охорону цілісного майнового комплексу, що знаходиться з адресою м. Одеса, вул. Картамишевська, 9 по договору № 106/11 від 14.11.2008р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2009р. було порушено провадження у справі №12/166-09-3839 за Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" до Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС" про визнання недійсним договору на охорону цілісного майнового комплексу, та об'єднано дану справу зі справою № 12/120-09-2525 за позовом Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС" до Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" про стягнення 569 250,21 грн. за договором № 106/11 від 14.11.2008р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.03.2010р. по справі № 12/120-09-2525 Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" та Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС" у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. по справі № 12/120-09-2525 зазначене рішення скасовано, позов Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" задоволено та визнано недійсним з моменту укладення договір № 106/11 від 14.11.2008р. При цьому, суд апеляційної інстанції в своїй постанові підтвердив, що відмовляючи у позові Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС", суд обґрунтовано виходив з того, що Позивач не довів факт виконання ним робіт, як передбачено договором, оскільки надані Позивачем в якості доказів акти виконаних робіт не підписані Відповідачем, також не надійшло інших доказів, які б свідчили про виконання робіт за договором.

Згідно бухгалтерської документації Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин", Приватне підприємство "ПАТРІОТ ПЛЮС" на виконання зазначеного договору одержало від Позивача 51 966 грн. А саме: згідно банківської виписки та платіжним дорученням №№ 314, 365, 368 з рахунку Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" на рахунок Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС", в якості сплати за охоронні послуги за договором № 106/11 від 14.11.2008р., було перераховано 16 300 грн.

Згідно видатковим касовим ордерам від 22.02.2009р., 24.03.2009р., 11.03.2009р., 22.01.2009р., 09.02.2009р., розпискам від 22.01.2009р. та 20.12.2008р. Приватне підприємство "ПАТРІОТ ПЛЮС" прийняло від Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" сплату за надання охоронних послуг за договором № 106/11 від 14.11.2008р. у сумі 35 666 грн.

Таким чином Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" суму боргу у розмірі 51966 грн.

У судовому засіданні від 03.12.2010р., представником Відповідача надано письмовий відзив, відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі. Приватне підприємство "ПАТРІОТ ПЛЮС", пояснює, що Позивач, в обґрунтування своїх вимог посилається на приписи ст. 215 ЦК України, хоча зазначена стаття не визначає правових наслідків недійсності правочину. Обґрунтовуючи суму, передану Відповідачу на виконання Позивачем умов договору №106/11 від 14.11.2008р., Позивач посилається на платіжні доручення №№ 314, 365, 368, згідно яких за безготівковим розрахунком Відповідач отримав суму в розмірі 163000 гривень, що не відповідає даним, які містяться в даних платіжних документах. З позовних вимог взагалі Відповідачу незрозуміло, яка сума підлягає стягненню на користь Позивача: чи 51 966 грн. чи 59 121 грн.

У судовому засіданні від 03.12.2010р., представником Позивача надані чіткі пояснення відносно заперечень Відповідача. У позовній заяві зроблена описка, тому замість «16 300»вказано «16 3000», що по своїй природі не змінює суті справи, а також в дійсності відповідає даним банківських виписок та платіжним дорученням №№ 314, 365, 368.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства "ПАТРІОТ ПЛЮС" (65020, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Спиридонівська, буд. 26, кв. 12, код ЄДРПОУ 33988371, р/р 26001253352 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поліграфічних машин" (65091, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Картамишевська, буд. 9, р/р 26007301535016 у філії ОЦВ ПІБ в м. Одесі, МФО 328135, код ЄДРПОУ 00243043) суму у розмірі 51966 грн., витрати по державному миту в сумі 519,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.