Рішення № 12877723, 08.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/51608.12.10 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» До Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 22004,51 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Семко В.С. - представник за довіреністю

від відповідача Пономаренко В.І. представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.12.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 21545,85 грн., 3% річних 74,38 грн., пені 384,28 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 221,00 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/516 розгляд справи було призначено на 17.11.2010р., ухвалою від 17.11.2010р. - відкладено до 08.12.2010р.

В судовому зсіданні 08.12.2010р. представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем, як страховиком по договору страхування автотранспортних засобів було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 21 215,85 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику. Також позивач просив стягнути 330,00 грн. вартості експертного автотоварознавчого дослідження, а в порядку статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 74,38 грн. та 384,28 грн. пені.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував частково, а саме не погоджувався з вимогою щодо стягнення 330,00 грн. вартості товарознавчої експертизи та не погоджувався з вимогами щодо стягнення пені та 3% річних, оскільки в порядку статті 1191 ЦК України, у позивача існує право вимоги лише виплаченого страхового відшкодування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2009р. між ОСОБА_1, як страхувальником, та позивачем - ТОВ «СК «Віді-Страхування», як страховиком, та ВАТ «ВТБ Банк», як вигодонабуачем, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АС003321 (далі договір страхування), згідно умов якого предметом страхування є транспортний засіб Toyota Avensis, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1. Умовами договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено зокрема дорожньо-транспортні пригоди.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1.

Згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/1061609, між відповідачем ВАТ «НАСК «Оранта», як страховиком, та ВАТ «Трест Київміськбуд-6», як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 18.01.2010р. 17.01.2011р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 35000,00 грн., розмір франшизи 00,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки МАЗ, 1998 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки Головного управління в місті Києві УДАІ, 18.01.2010р. в м. Києві, по вул. Червоноармійській, 54 сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1., та автомобіля МАЗ, 1998 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2. на підставі подорожнього листа ВАТ «Трест «Київміськбуд-6», внаслідок якої відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі 3-1039/10, ОСОБА_2. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 10.2 Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, № 30 від 15.02.2010р., складеного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 складає 22011,50 грн.

Згідно страхового акту № АС-002407, пошкодження транспортного засобу марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, яке сталося 18.01.2010р. за участю застрахованого автомобіля марки Toyota Avensis, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1., та МАЗ, 1998 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 21215,85 грн. (22011,50 (відповідно до звіту) 795,65 (франшизи за розрахунками позивача)).

Відповідно до платіжних доручень, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 21215,85 грн. на користь ВАТ «ВТБ «Банк»(вигодонабувачу), з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно страхового акту № АС-002407 та 330,00 грн. перераховано на користь ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка»за визначення вартості матеріального збитку Тайота Авенсіс НОМЕР_1.

29.07.2010р. позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу (заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу) № 226-10 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 21545,85рн., яку відповідач отримав 03.08.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

П. 3 ч. 2 статті 11 цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено. що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 ч. 1 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Аб.1, 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у вчиненні ДТП, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі 3-1039/10. По друге, позивачем понесено фактично збитки загалом у розмірі 22004,51 грн., що складає 21215,85 грн. суми виплаченого страхового відшкодування, та 330,00 грн. вартості проведеного автотоварознавчого дослідження (що є фактичними понесеними витратами позивача згідно ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року). По третє: наявний причинно-наслідковий звязок між діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, відносно вини у вчинені ДТП та негативним наслідком зазначених дій для позивача - понесення реальних збитків в розмірі 21215,85 грн., що складає суму виплаченого страхового відшкодування, та 330,00 грн. вартості проведеного автотоварознавчого дослідження, право на відшкодування яких позивач отримав в порядку регресу в межах фактичних витрат на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України та статті 27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, про що ним було направлено відповідачу регресну вимогу, яку відповідачем не виконано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу загалом 21545,85 грн., а саме: 21215,85 грн. страхового відшкодування та 330,00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на нижчевикладене.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто зазначена стаття встановлює відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання.

Суд враховує те, що виходячи зі змісту ст. ст. 11, 14, 1166 ч. 1, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України до позивача виключно в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування заподіяної шкоди у більшому розмірі, зокрема з врахуванням 3% річних. А оскільки у відповідача існує обовязок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобовязання, тому положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування позивачем 3% річних застосуванню не підлягають, а тому вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 384,28 грн. пені за порушення строків по виплаті в порядку регресу страхового відшкодування, яка була нарахована позивачем на підставі п. 37.1, 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Судом встановлено, що згідно п. 37.1. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно пункту 37.2. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 38.1. статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

Враховуючи викладене, судом встановлено, що пеня на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування власному страхувальнику, тобто у даному випадку право на предявлення вимоги про стягнення пені належало б ОСОБА_1, як страхувальнику, у випадку, якщо б позивач, як страховик несвоєчасно виплатив йому страхове відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобовязанням саме між позивачем та відповідачем, адже воно виникло внаслідок вимог закону (ст. ст. 11, 14, 1166 ч. 1, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України), а вимоги Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»не передбачають відповідальність у вигляді нарахування стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, як не передбачено це і умовами статті 1187 Цивільного кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 384,28 грн. пені задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 21545,85 грн. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (код ЄДРПОУ 35429675, місцезнаходження: 08131, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56) суму виплаченого страхового відшкодування 21 215 (двадцять одна тисяча двісті п'ятнадцять) грн. 85 коп., вартість авто товарознавчого дослідження - 330 (триста тридцять) грн. 00 коп., а також 215 (двісті пятнадцять) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення 14.12.2010