Рішення № 12877719, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/466 06.12.10

За позовом Міністерства юстиції України

до Акціонерного страхового товариства «Вексель»

про розірвання договору страхування та стягнення 139528,84 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники: від позивача Гаврищук А.В. (довіреність № 29-22/90 від 18.03.2010);

від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2010 року Міністерство юстиції України (далі позивач або Міністерство) звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства «Вексель»(далі відповідач або Товариство) про розірвання договору про страхування транспортних засобів № 202-1602/09 (УСП) від 01.06.2010, укладеного між Товариством та Міністерством (далі Договір страхування), а також стягнення страхових платежів в сумі 139528,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.02.2010 було припинено дію ліцензії Товариства, а тому відповідно до частини 13 статті 2 Закону України «Про страхування»Товариство не може займатися страховою діяльністю та крім того, повинно повернути Міністерству сплачені страхові платежі в сумі 139528,84 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень від 25.10.2010 № 01030 1211788 8 та від 19.11.2010 № 01030 1212058 7. Дані поштові відправлення з ухвалами суду про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи від 21.10.2010 та від 15.11.2010 були вручені Товариству 01.11.2010 та 24.11.2010, відповідно.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009 між Товариством (Страховик) та Міністерством (Страхувальник) був укладений Договір страхування, відповідно до якого предметом даного Договору страхування є послуги зі страхування, крім страхування (страхування транспортних засобів та цивільно-правової відповідальності осіб, що їх експлуатує на умовах викладених в даному Договорі страхування).

Згідно з Договором страхування загальний розмір страхової премії та страхових платежів складає 179072,04 грн., в тому числі за рахунок загального фонду бюджету 111679,44 грн., за рахунок спеціального фонду бюджету 67392,60 грн.

Пунктами 1.9.5 та 2.7.2 визначено, що Договір страхування припиняється у випадках передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору страхування Міністерством були сплачені страхові платежі Товариству в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1419 від 19.10.2009 на суму 8250 грн.; № 1420 від 19.10.2009 на суму 8250 грн.; № 1421 від 19.10.2009 на суму 813,78 грн.; № 1422 від 19.10.2009 на суму 813,73 грн.; № 1423 від 19.10.2009 на суму 542,52 грн.; № 1424 від 19.10.2009 на суму 542,52 грн.; № 1425 від 19.10.2009 на суму 18720 грн.; № 1571 від 12.11.2009 на суму 813,78 грн.; № 1572 від 12.11.2009 на суму 409,78 грн.; № 1573 від 12.11.2009 на суму 409,78 грн.; № 1574 від 12.11.2009 на суму 802,24 грн.; № 1575 від 12.11.2009 на суму 542,52 грн.; № 1578 від 12.11.2009 на суму 542,52 грн.; № 1579 від 12.11.2009 на суму 542,52 грн.; № 1580 від 12.11.2009 на суму 542,52 грн.; № 1581 від 12.11.2009 на суму 9000 грн.; № 1582 від 12.11.2009 на суму 9000 грн.; 1583 від 12.11.2009 на суму 8400 грн.; № 1584 від 12.11.2009 на суму 9360 грн.; № 1585 від 12.11.2009 на суму 23760 грн.; № 1586 від 12.11.2009 на суму 8250 грн.; № 1587 від 12.11.2009 на суму 8250 грн.; № 1588 від 12.11.2009 на суму 11520 грн., всього на суму 179072,04 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про страхування»страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності . Згідно з частиною 13 статті 2 Закону України «Про страхування»юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю .

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2010 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України прийняла рішення № 202, яким схвалила рішення директора департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ від 23.02.2010 та припинило дію ліцензії Товариства на здійснення страхової діяльності.

Таким чином, після анулювання всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданий Товариству, останнє не має право здійснювати страхову діяльність.

Згідно з частинами 1. 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК України та частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування»за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату) , а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 607 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відтак, враховуючи зазначене, відповідач після відкликання ліцензіє не має можливості виконувати зі свого боку Договір страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Оскільки Міністерство при укладанні з Товариством Договору страхування не могло передбачити, що ліцензії останнього на здійснення страхової діяльності будуть анульовані до закінчення строку дії Договору страхування, то заявлена Міністерством вимога про розірвання Договору страхування на підставі статті 652 ЦК України є правомірною.

Судом встановлений факт наявності одночасно усіх чотирьох умов встановлених частиною 2 статті 652 ЦК України. Зокрема:

- у момент укладення Договору страхування сторони виходили з того, що ліцензія у відповідача під час дії цього договору не буде відкликана і відповідач буде мати змогу виконувати Договір страхування до закінчення строку дії останнього;

- зміна обставин зумовлена причинами, які Міністерство не могло усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися;

- виконання Договору страхування порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховувала при укладенні договору, а саме у разі настання страхового випадку на страхову виплату;

- із суті Договору страхування та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни цієї обставини несе позивач.

Відтак, вимога Міністерства про розірвання Договору страхування на підставі статті 652 ЦК України визнається судом за законну та обґрунтовану, і таку що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 652 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору . Частиною 4 статті 997 ЦК України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат. Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про страхування»страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування , яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Враховуючи те, що Товариство після прийняття рішення про анулювання всіх виданих йому ліцензій на здійснення страхової діяльності перестало здійснювати (виконувати) свої зобовязання за Договором страхування, то беручи до уваги положення частини 3 статті 652 ЦК України суд, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням Договору страхування, дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про повернення відповідачем страхових платежів за період з дати прийняття рішення про анулювання ліцензій (23.02.2010) до дати, що лишилась до закінчення строку Договору страхування.

Тому майнова вимога Міністерства щодо стягнення з Товариства 139528,84 грн. сплачених страхових платежів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Товариство не скористалося наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Міністерство в обґрунтування своїх позовних вимог не спростувало.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір про страхування транспортних засобів № 202-1602/09 (УСП) від 01.06.2010, укладений між Акціонерним страховим товариством «Вексель»(03035, м. Київ, вул. Урицького, будинок 1, кімната 61 ідентифікаційний код 20031391) та Міністерством юстиції України (01001, м. Київ. вул. Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622).

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель»(03035, м. Київ, вул. Урицького, будинок 1, кімната 61 ідентифікаційний код 20031391) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ. вул. Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) 139528 (сто тридцять девять тисяч пятсот двадцять вісім) грн. 84 коп. боргу, а також 1 480 (одну тисячу чотириста вісімдесят) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 13.12.2010.