Рішення № 128774264, 10.07.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1145/25

381/1768/25

Рішення

Іменем України

10 липня 2025 року Фатівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Шатківського О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівської міської ради про визнання незаконними дій органів місцевого самоврядування, порушення права користування земельною ділянкою, поновлення порушених прав, -

Встановив:

03 квітня 2025 року на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фастівської міської ради про визнання незаконними дій органів місцевого самоврядування, порушення права користування земельною ділянкою, поновлення порушених прав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 квітня 2025 року справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В.О. (а. с. 95, т. 1).

07 квітня 2025 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області зазначена позовна заява залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків, зокрема сплати судового збору (а. с. 98-99, зворот, т. 1).

11 квітня 2025 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

До вказаної заяви також долучено уточнену редакцією позову (а. с. 102-135, т. 1).

Також долучені квитанції про сплату судового збору (а. с. 171-172, т. 1).

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року відкрито провадження в цій справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а. с. 196-196, зворот, т. 1).

16 травня 2025 року на адресу суду позивачем було подано заяву щодо безпідставного, на думку позивача, визначення розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання позовної заяви. Згідно доводів позивача, він, будучи внутрішньо переміщеною особою та звертаючись за захистом прав інших громадян, зокрема, мешканців будинку і учнів навчального закладу, мав бути звільненим від сплати судового збору згідно з пунктами 7, 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (а. с. 198-199, т. 1).

У підготовчому судовому засіданні позивачем було долучено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , для підтвердження того, що ОСОБА_1 захищає свої права та інтереси, як власник квартири та співвласник частки у праві власності на земельну ділянку, на якій знаходиться багатоквартирний будинок (а. с. 227-230, т. 1).

28 травня 2025 року винесено Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області про закриття підготовчого провадження та призначення до розгляду цивільної справи по суті (а. с. 250-250, зворот, т. 1).

В судове засідання для розгляду справи по суті з`явився позивач та представник відповідача.

У відповідності до приписів частини 8 статті 178 ЦПК України, у зв`язку із неподанням відзиву у встановлений судом строк, суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Пояснив суду, що 04 жовтня 1976 році рішенням виконкому Фастівської міської ради депутатів трудящих № 295 «Про виділення земельної ділянки рефрижераторному вагонному депо ст. Фастів для будівництва 9-ти поверхового 171-квартирнорго житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_2 » було вирішено виділити ділянку площею 4420 квадратних метрів.

В подальшому на цій земельній ділянці було збудовано багатоквартирний житловий будинок, власником квартири в якому є позивач.

Межі земельної ділянки, відведеної для будівництва будинку були чітко визначені в 1976-1977 роках і у передбачений спосіб не змінювались.

Після приватизації квартир в цьому будинку власники квартир, в тому числі і позивач, який придбав квартиру 20 жовтня 2008 року, є співвласниками земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок, площа та межі земельної ділянки визначені в 1976-1977 роках.

Натомість, 01 березня 2021 року Фастівською міською радою було прийнятим рішення № 17/155-VIIVIII «Про продаж права оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у місті Фастів по вулиці Героїв прикордонників, біля будинку № 2 на земельних торгах (аукціоні)».

Переможцем відкритих земельних торгів на право оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,2 га (кадастровий номер 3211200000:09:005:0020), цільове призначення: 02.03 «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» став ОСОБА_2 .

Відповідна інформація стала відома позивачу із відповіді на його запит від 05 липня 2022 року до Фастівської міської ради.

Позивач вказує, що йому не було надано примірник договору оренди, укладений з переможцем земельних торгів.

Позивач зазначає, що частина земельної ділянки з кадастровим 3211200000:09:005:0020 знаходиться в межах земельної ділянки, виділеної для будівництва багатоквартирного житлового будинку, в якому належить квартира позивачу.

Позивач вважає, що внаслідок незаконного зайняття частини земельної ділянки, належної йому та іншим власникам квартир в багатоквартирному житловому будинку, порушені його законні права та охоронювані законом інтереси і він, як співвласник земельної ділянки, частина якої протиправно передана для будівництва іншого багатоквартирного будинку, має право вимагати повернення цієї частини земельної ділянки, знесення новозбудованого житлового будинку, що є самочинним будівництвом, та вимагати відшкодування спричиненої йому матеріальної шкоди за несанкціоноване використання земельної ділянки.

На уточнюючі питання головуючого судді, позивач повідомив, що об`єднання співвласників квартир у житловому будинку не створено, земельна ділянка, первинно виділена у 1976 році для будівництва багатоквартирного житлового будинку, не має кадастрового номеру і як окремий об`єкт на кадастровій карті не відображена, однак є самостійним об`єктом права власності співвласників житлового будинку у первинно визначених межах.

Позивач зазначає, що не може конкретно визначити розмір і площу частини земельної ділянки, незаконно зайнятої внаслідок її передачі в оренду для будівництва будинку, однак зауважує, що розміри цієї частини земельної ділянки, її форма і площа можуть бути визначені згідно технічної документації, долученої до позовної заяви.

Позивач повідомив суду, що будинок, який є самочинним будівництвом та незаконно розміщений на спірній частині земельної ділянки, візуально виглядає збудованим, чи введений він в експлуатацію, позивач достеменно не знає, однак згідно інформації із сайту «ЛУН», цей будинок введений в експлуатацію.

Позивачу не відомо, хто є власником квартир в цьому будинку чи власником майнових прав та квартири.

Позивач не вважав за необхідне залучати цих осіб для участі у справі, так як заявив майнові і немайнові вимоги до органу місцевого самоврядування і в подальшому, після знесення самочинно збудованого будинку і повернення земельної ділянки, ці особи зможуть звернутися за компенсацією та відшкодуванням до Фастівської міської ради.

Позивач уточнив, що не надає точного розрахунку заявленої до відшкодування шкоди, зауважив, що відповідний розмір відшкодування визначений ним з урахуванням призначеного розміру компенсації ЄСПЛ у подібних за фактичними обставинами справах.

04 липня 2025 року позивач подав письмову заяву з обґрунтуванням заявленого до відшкодування розміру шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вказав про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності щодо оскарження рішення місцевого самоврядування, прийнятого в 2021 році.

Позивач, в свою чергу, заперечував щодо можливості застосування наслідків спливу позовної давності, зазначаючи, що позовні вимоги в цій частині за своєю суттю є негаторними, що виключає можливість застосування наслідків спливу позовної давності, крім того, перебіг відповідних строків був зупиненим на період дії карантину та воєнного стану.

В судовому засіданні, призначеному на 10 липня 2025 року, було закінчено з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами, у відповідності до приписів статі 244 ЦПК України, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив, що спір виник між позивачем, який вважає себе співвласником земельної ділянки, виділеної в 1976 році для будівництва багатоквартирного житлового будинку, та Фастівською міською радою, як органом місцевого самоврядування, яким передано в 2021 році земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку і частина цієї земельної ділянки, згідно доводів позивача, незаконно відділена від земельної ділянки, співвласником якої є позивач.

При цьому, позивач оспорює рішення про виділення цієї земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки та просить суд ухвалити рішення про звільнення земельної ділянки від незаконної, на його думку, забудови.

З урахування наведеного, суд зазначає, що згідно приписів частини 1 та 2 статті 48 ЦПК України, сторонами вцивільному процесіє позивачі відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно приписів частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно приписів частини 1 статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У відповідності до приписів статті 197 ЦПК України, суд під час проведення підготовчого судового засідання з`ясовував у позивача, чи правильно визначений суб`єктний склад учасників справи та чи є потреба залучення для участі у справі інших осіб, позивач категорично стверджував, що суб`єктивний склад учасників справи, на його думку, визначений правильно, потреби залучати інших учасників справи немає.

Згідно пункту 41 Постанови ВП ВС від 17 квітня 2018 року по справі номер 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Далі, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Пред`явленняпозову доненалежного відповідача(неналежногоскладу відповідачів)є самостійноюпідставою длявідмови впозові (правові позиції згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 зазначено, що суди не врахували, що належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

З урахуванням визначеного позивачем предмету спору в цій цивільній справі, суд констатує, що вирішення заявлених позовних вимог безпосередньо стосується прав та законних інтересів особи, якій було передано спірну земельну ділянку у користування, а також осіб, що є власниками квартир (або мають майнові права щодо квартир) в житловому будинку, який позивач вважає самочинним будівництвом та просить знести.

Однак, зазначені вище особи у якості співвідповідачів залученими не були, хоча, як зазначалося вище, суд на стадії підготовчого провадження не одноразово задавав питання позивачу щодо визначення суб`єктного складу учасників справи та позивач категорично підтвердив, що суб`єктивний склад учасників справи визначено правильно.

Згідно приписів статті 13, 81 ЦПК України, позивач повинен довести обставини, якими обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

В силу приписів частини 1, 2 статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно приписів частини 2 статті 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які б дали змогу визнати дані про осіб, в користуванні яких перебуває спірна частина земельної ділянки та які є власниками квартир чи майнових прав на квартири в будинку, який просить знести позивач.

При цьому, клопотань про витребування зазначених вище доказів позивачем в порядку статті 84 ЦПК України не заявлено, підстав для самостійного витребування цих доказів судом не встановлено.

Разом із тим, без залучення до участі у справі зазначених вище осіб, як відповідачів, можливість задоволення вимог щодо визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки в оренду, витребування земельної ділянки та звільнення земельної ділянки від частини новозбудованого будинку виключається.

Без вирішення питання про правомірність чи, навпаки, неправомірність передачі земельної ділянки в оренду з метою будівництва, виключається також можливість задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, як похідних та передчасно заявлених.

Окремо суд зазначає, що з огляду на неправильне визначення суб`єктного складу учасників справи, оцінка правомірності заявлених вимог по суті фактично не надавалась, що виключає можливість вирішення питання про застосування наслідків спливу позовної давності, яка може бути застосованою виключно у випадку встановлення обґрунтованості заявлених позовних та встановлення обставин щодо порушення прав позивача та його охоронюваних законом інтересів. Подібні за змістом висновки викладені в пункті 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів». В силу принципу правової визначеності та висновків, викладених в п. 45 Рішення ЄСПЛ по справі «Воловік проти України», суд вважає застосовними відповідні висновки в межах цієї цивільної справи.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позовну відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат зі сплати судового збору, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, покладає на позивача витрати зі сплати судового збору.

Окрім цього, суд вважає за необхідне надати правову оцінку аргументам позивача щодо відсутності підстав для сплати судового збору за подання позовної заяви.

Так, в письмовій заяві позивача стверджувалось, що він звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви згідно з пунктами 7, 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», так як він є внутрішньо переміщеною особою та звернувся з позовом за захистом прав інших громадян, зокрема, мешканців будинку і учнів навчального закладу.

При цьому, згідно приписів пунктів 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 статті 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що право на звернення громадян щодо захисту прав та інтересів інших осіб повинно бути передбачено законом (законодавством) і саме в цій, обмеженій законодавством категорії справ, можливе звільнення позивача від сплати судового збору.

В цьому випадку, зміст позовних вимог, які заявляє позивач, повинен бути спрямованим на досягнення юридично значимого результату не для позивача, а для інших осіб, в інтересах яких заявлений позов.

Однак, зміст заявлених позивачем вимог свідчить про те, що він бажає досягнути юридично значимий результат у випадку задоволення позову для себе, а не для інших осіб. Крім того, ним не наведені посилання на закон чи інших нормативно-правовий акт, який би надавав йому можливість заявляти позовні вимоги в інтересах інших осіб.

З огляду на це, приписи пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не застосовні в межах цієї цивільної справи.

Далі, згідно приписів пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Згідно приписів частини 2 статті 19 ЦПК України, цивільне судочинствоздійснюється заправилами,передбаченими цимКодексом,у порядку: 1)наказного провадження; 2)позовного провадження(загальногоабо спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно приписів частини 1 статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно приписів частини 3 цієї статті, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Згідно приписів частини 1 статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно приписів частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що приписи пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» застосовуються, за наявності для того підстав, під часрозгляду справза правиламиокремого,а непозовного провадження та, відповідно, не можуть бути застосованими в межах цієї цивільної справи.

Отже, судом не встановлено підстав, які б свідчили про необхідність звільнення позивача від сплати судового збору в цій цивільній справі.

З урахуванням наведеного, керуючись приписами статті 13, 42, 48, 51, 141, 197, 263-265, 293, ЦПК України, статті 5 Закону України «Про судовий збір», -

Ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фастівської міської ради про визнання незаконними дій органів місцевого самоврядування, порушення прав користування земельною ділянкою, поновлення порушених прав та відшкодування шкоди відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Фастівська міська рада, ЄДРПОУ 04054926, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1.

Суддя Самуха В.О.