Рішення № 128774154, 11.07.2025, Миронівський районний суд Київської області

11.07.2025 Єдиний унікальний № 358/52/25 провадження № 2-а/371/19/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року м. Миронівка

ЄУН 358/52/25

Провадження № 2-а/371/19/25

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Семерей Л.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду, посилаючись на ті обставини, що 07 січня 2025 року поліцейським відділення № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержантом поліції Підлужним М.А. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3808746. Згідно із зазначеною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн за те, що 07 січня 2025 року о 13 год 42 хв на вулиці Миколаївській в місті Богуславі Київської області, керуючи транспортним засобом марки «Ford Scorpio», д.н.з. НОМЕР_1 , він не мав при собі свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб.

Вказав, що постанова є необґрунтованою, незаконною і підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням його прав та вимог чинного законодавства України.

Зазначив, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення у порушення вимог ст. 268 КУпАП працівник поліції не роз?яснив йому в повному обсязі визначені у цій нормі права, не досліджував докази винуватості. У постанові не зазначено доказів його вини у порушенні вимог п. 2.1 «б» ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відсутні фото та відеодокази, показання свідків, його пояснення як особи, щодо якої винесено постанову.

Також зауважив, що він не є суб?єктом інкримінованого йому правопорушення, оскільки не був водієм вищевказаного транспортного засобу і не керував ним. На зазначене у постанові місце події він прибув на прохання батька ОСОБА_2 , який є власником автомобіля марки «Ford Scorpio», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою допомогти з ремонтом автомобіля. Батько приїхав до магазину «Бонус Маркет» по вулиці Миколаївській з метою придбати деталі для ремонту системи водопроводу (вийшов з ладу кран, через що відбувся витік води). Поруч з магазином автомобіль зупинився і у ньому не запускався двигун. Прибувши на місце до автомобіля, він взяв у батька ключ, відкрив капот моторного відсіку та став виявляти причини поломки. Батько у цей час зі знайомим поїхав додому, щоб якнайшвидше змінити пошкоджений кран та усунути витік води у будинку.

Він виявив та усунув несправність у автомобілі, запустив двигун з метою перевірки його роботи та перебував біля моторного відсіку автомобіля, коли поруч припаркувався автомобіль працівників поліції. На запитання працівників поліції він повідомив, що автомобіль мав несправність і він її усуває, а водій автомобіля пішов до магазину. На вимогу працівників поліції пред?явити їм посвідчення водія та документи на автомобіль він надав своє посвідчення водія та в салоні автомобіля взяв документи, зокрема, страховий поліс, щоб підтвердити, що його дії щодо автомобіля не є протиправними, що він є сином власника автомобіля і за дорученням батька вчиняє дії з його ремонту. На вимогу працівників поліції пред?явити їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу він повідомив, що він не є водієм і даний документ перебуває у власника, який керував автомобілем.

Однак працівники поліції, незважаючи на його пояснення та той факт, що він не керував автомобілем, а лише перебував біля нього та здійснював ремонт, звинуватили його у керуванні автомобілем і не пред?явленні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Працівники поліції склали відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, достовірно знаючи, що він не керував автомобілем і у них не було підстав вимагати у нього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Він повідомив працівникам поліції, що зателефонував власнику автомобіля та водію і той приїде і надасть їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. До виготовлення постанови працівниками поліції власник транспортного засобу передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для відому працівникам поліції. Незважаючи на це, працівники поліції винесли оскаржувану постанову.

Просив скасувати оскаржувану постанову та стягнути з відповідача суму судових витрат.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 10 лютого 2025 року справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено за адресою його місцезнаходження 10 лютого 2025 року.

25 лютого 2025 року до Миронівського районного суду Київської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за змістом якого ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками вручені за довіреністю 17 лютого 2025 року.

Відповідно до положень ст. 257 КАС України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

20 лютого 2025 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволення позову з підстав їх необґрунтованості.

Заперечення проти позовних вимог обґрунтовані тими обставинами, що постановою серії ЕНА № 3808746 від 07 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 425,00 грн за те, що він, керуючи транспортним засобом, не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 «б» ПДР.

Підтвердженням наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача є відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, який додано до відзиву.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 дійсно не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, жодним чином проти цього не заперечував, не надавав пояснень та не висловлював заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом.

Твердження, що позивачу нібито не були роз`яснені права, спростовуються підписом останнього в оскаржуваній постанові та наданим відеозаписом.

Зазначив, що праву працівників поліції вимагати надання для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується обов?язок водіїв надати зазначені документи, який повинен бути наявний при них безпосередньо. Невиконання або неналежне виконання обов`язку пред?явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб за умови керування транспортним засобом утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що 07 січня 2025 року ОСОБА_1 , здійснюючи керування транспортним засобом, виконував правову роль водія, то на нього як і на інших учасників дорожнього руху поширюються обов?язки, передбачені ПДР, зокрема, п. 2.1 ПДР. Тобто, ОСОБА_1 як водій транспортного засобу зобов?язаний мати безпосередньо при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Процедура розгляду справи була дотримана: водію роз?яснено права, повідомлено зміст правопорушення, оголошено рішення. Підстави, котрі б вказували на те, що інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови, відсутні. Дії інспектора при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні слід розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.

25 лютого 2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив. Заперечуючи проти доводів представника відповідача, викладених у відзиві, зазначив, що наданим представником відповідача відеозаписом чітко і в повній мірі підтверджуються його доводи про невинуватість у вчиненні інкримінованого поліцейськими правопорушення, викладені у позовній заяві. Так, із самого почату відео вбачається, що він не керував транспортним засобом і повідомив про це поліцейських. На відео чітко видно, що автомобіль стоїть на краю проїзної частини дороги, не рухається, в нього увімкнена аварійна сигналізація, відкритий капот моторного відсіку і він перебуває поруч з автомобілем, а саме біля моторного відсіку та здійснює ремонт за допомогою інструментів. На запитання поліцейських він повідомив, що автомобіль не міг рухатись через несправність і він її усуває. Відеозапис також містить відомості, що він неодноразового повідомляє поліцейських про те, що автомобіль належить його батькові, який керував автомобілем і пішов до магазину, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходиться у нього як у власника автомобіля та водія.

Надане відео беззаперечно підтверджує той факт, що він не керував транспортним засобом, не виконував обов`язки водія, а лише знаходився поруч з автомобілем та усував його несправність.

Разом з відзивом на позов представником відповідача надіслано копію оскаржуваної ним постанови, якою підтверджується, що під час розгляду поліцейським справи та винесення вказаної постанови були відсутні будь-які докази його вини як особи, відносно якої розглядалась справа. Зокрема, це підтверджується пунктом 7 цієї постанови, що в свою чергу свідчить про те, що наданий представником відповідача відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського хоч повністю підтверджує його доводи, викладені в позовній заяві, про його невинуватість і спростовує безпідставні і протиправні доводи сторони відповідача, проте є неприпустимим доказом і не може братися судом до уваги при розгляді справи.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлено обов?язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а, зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі

про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, посадовою особою не дотримано вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП, не зазначено технічний засіб, яким здійснювався фото та відеозапис, до постанови не додано жодного доказу.

Оскільки в оскаржуваній постанові не вказано жодного доказу вини, відсутні фото та відео докази, показання свідків, пояснення особи, щодо якої винесено постанову, відсутні докази того, що він є суб?єктом інкримінованого йому правопорушення, оскільки не був водієм вищевказаного транспортного засобу, не керував ним, що свідчить про порушення поліцейським вимог ст. 280 КУпАП, згідно вимог якої він як посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, однак жодної з перелічених обов`язкових вимог не виконав та прийняв завідомо протиправне рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності при відсутності її вини.

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

07 січня 2025 року поліцейським відділення № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержантом поліції Підлужним М.А. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3808746.

За змістом постанови ОСОБА_1 07 січня 2025 року о 13 год 42 хв на вулиці Миколаївській в місті Богуславі, керуючи транспортним засобом марки «Ford Scorpio», д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.1 «б» ПДР.

Згідно із даними зазначеної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн.

У постанові наявні підписи ОСОБА_1 у пунктах 8 та 9 про роз?яснення прав за ст. 268 КУпАП та строку оскарження за ст. 289 КУпАП, а також про отримання копії постанови.

До відзиву на позов відповідачем додано відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який містить відомості про те, що ОСОБА_1 перебував на вулиці Миколаївській в місті Богуславі поруч з приміщенням магазину «Бонус маркет», біля автомобіля марки «Ford Scorpio», д.н.з. НОМЕР_1 , коли до нього підійшли працівники поліції з питанням про причини зупинки автомобіля на перехресті.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

На підставі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення ПДР, передбачені ч.1 ст.126 КУпАП.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі у тексті Інструкція).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз. 1 п. 4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

На підставі ч. 2 та ч. 4 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Частина 1 ст. 126 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями) (у змісті рішення- ПДР).

Відповідно до п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Такими документами, зазначеними в п. 2.1 «б» ПДР, є: реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У позовній заяві та відповіді на відзив позивач заперечує факт керування ним 01 січня 2025 року транспортним засобом автомобілем марки «Ford Scorpio», д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначає, що автомобілем керувала інша особа, він лише перебував біля автомобіля. Стверджує про те, що посадовою особою не дотримано вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП, не зазначено технічний засіб, яким здійснювався фото та відеозапис, до постанови не додано жодного доказу, відеозапис з нагрудної камери не є належним доказом, оскільки, оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачем надано відеозапис правопорушення.

Однак, суд звертає увагу на те, що зміст спірної постанови не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

В оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, в тому числі на технічний засіб, що має функції фото- і відеозапису, яким здійснювалась відеофіксація вчинення позивачем правопорушення.

У графі «до постанови додаються» не вказано про долучення будь яких доказів, зокрема і відеозаписів.

При цьому, приписами ч. 3 ст.283КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У даному випадку, на обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №537/4012/16-а, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.

З огляду на вказане, суд констатує про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки відеозаписи, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем п. 2.1. «б» ПДР, не можуть вважатися належними доказами у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено дану відеофіксацію.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 337/346/17 та від 19 лютого 2020 року у справі № 524/1284/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Висновки за результатами розгляду

За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 вказаної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За результатами розгляду справи суд дійшов витисновку, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

Наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 14, 73, 77, 79, 90, 139, 242-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3808746, прийняту 07 січня 2025 року поліцейським відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУ НП в Київській області сержанстом поліції Підлужним Максимом Андрійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційногоадміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 11 липня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, місце знаходження : будинок під номером 15, вулиця Володимирська, місто Київ.

Суддя Л.О. Капшук