Рішення № 12877225, 06.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2010Справа №2-15/4783-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Об’їзна дорога, 60; 02002, м. Київ-2, а/с №144; ЄДРПОУ 31032954)

До відповідача Приватне підприємство «Технопласт плюс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44; ЄДРПОУ 32641735)

Про стягнення 637 194,96 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Жданов О.І., представник, дов. від 12.10.2010

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Технопласт плюс» про стягнення заборгованості в розмірі 637194,96 грн. за договором оперативної оренди обладнання №2456 від 01.07.2009.

Позивач у судовому засіданні надав суду клопотання з проханням позовні вимоги задовольнити, вказав, що відповідачем заборгованість у розмірі 637194,96 грн. станом на 06.12.2010 перед позивачем не погашена.

Відповідач до судового засідання явку свого представника жодного разу не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи на закінчення строку розгляду даної справи передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, судом не вбачається можливості для відкладення розгляду даної справи.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Технопласт плюс» (Орендар) укладено|ув'язнений| договір оперативної оренди обладнання №2456 (далі – Договір) (а.с.13-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець надає орендарю бере у тимчасове оплатне користування будівельну опалубку PERI (обладнання), асортимент, кількість і вартість якого вказується в актах прийому-передачі.

Пунктом 4.1.5 Договору встановлено, що Орендар сплачує орендну плату щомісячно. Орендна плата сплачується орендарем протягом 35 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного місяця.

Згідно пункту 4.2.1 Договору, ставка орендної плати (без ПДВ) за один місяць складає 5% від вартості переданого в оренду обладнання.

Відповідно до акту прийому-передачі №00355-Р від 20.07.2009, позивач передав, а відповідач прийняв обладнання по договору №2456 від 01.07.2009 на загальну суму 2446043,80 грн. (а.с.59).

Згідно актів приймання-здачі наданих послуг №1299 від 31.07.2009, №1501 від 31.08.2009, №1681 від 30.09.2009, №1836 від 31.10.2009, №1943 від 30.11.2009, №2086 від 31.12.2009, позивач надав, а відповідач прийняв послуги по оренді опалубки за липень – грудень 2009 на загальну суму 637194,96 грн. (а.с.16-21).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного представниками обох сторін, станом на 07.07.2010 заборгованість відповідача перед позивачем складає 637194,96 грн. (а.с.64).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем по орендній платі у розмірі 637194,96 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов’язань за договором оперативної оренди обладнання №2456 від 01.07.2009 щодо погашення заборгованості за надані послуги, отже сума заборгованості у розмірі 637194,96 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідач визнав позовні вимоги підписанням акту звірки взаєморозрахунків (а.с.64).

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Технопласт плюс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44; ЄДРПОУ 32641735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Об’їзна дорога, 60; 02002, м. Київ-2, а/с №144; ЄДРПОУ 31032954) 637194,96 грн. боргу, 6371,95 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.12.2010.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.