Рішення № 128768411, 09.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/485/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому позивач просить суд:

1.Визнати дії та рішення Відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії Позивачки, не встановленого в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протиправними,

2. Зобов`язати Відповідача: - для розрахунку пенсії Позивачки усунутись від опрацювання справи Позивачки в режимі макетної обробки та здійснити опрацювання в режимі індивідуально (масовий). Індексація заробітку; - здійснити, на підставі документів в пенсійній справі, перерахунок та виплату поточної пенсії та пенсії за період з 01.03.2014 року з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент здійснення перерахунку, за винятком виплачених сум та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є громадянин України, яка проживає постійно в Ізраїлі. По досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачці була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась до виїзду за кордон. В подальшому, починаючи з 01.03.2014 виплата пенсії позивачу була припинена.

У зв`язку із тим, що відповідач відмовив за зверненням позивачки поновити виплату її пенсії, ОСОБА_1 зверталась із відповідним позовом до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 по справі №420/9728/23, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 року, було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонські області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Херсонській області від 18.01.2022 №819/03-16 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2014 з виплатою компенсації втрати частин доходів.

Оскільки рішення суду від 18.09.2023 року відповідачем не було виконано, позивачка зверталася до Відповідача із заявами про добровільне виконання судового рішення від 04.01.2024, 18.03.2024 року та від 05.06.2024 року. 05.07.2024 від Головного управління позивачка отримала лист №5906-4976/С-02/8-2100/24 від 04.07.2024 року, в якому відповідач повідомив, що у червні 2024 року проведено нарахування пенсійних коштів - поточного розміру пенсії - 1053,49 грн, заборгованості в сумі 129579,27 грн за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 та компенсації втрати частини доходу у розмірі 2611,75 грн. Таким чином, пенсія позивачки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка досягла 70 річного віку, та яка мала не менш ніж 20 років стажу (необхідного для отримання пенсії з 29.10.2003 року), на момент розрахунку пенсії у червні 2024 року не могла бути менше за пенсію пенсіонерів, які досягли 65 років, не працюють і мають повний страховий стаж 30/35 років 3 370 гривень. Також, в листі від 04.07.2024 відповідач повідомив, що на суму заборгованості пенсії в сумі 129579,27 грн за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 нарахував компенсацію втрати частини доходу у розмірі 2611,75 грн.

Представник позивача у позові зазначає, що оскільки пенсія це кошти, нараховані відповідно до закону у порядку та розмірі, встановленому законодавством, немає підстав вважати суму 1053,49 грн на місяць - пенсією. Враховуючи, що розрахунок компенсації навіть за один місяць (2811 грн) значно перевищує суму, нараховану відповідачем (2611,75 грн), слід дійти висновку, що сума 2611,75 грн не є компенсацією втрати частини доходів на пенсію за період з 01.03.2014 по 31.05.2024.

За доводами представника позивача, пенсія позивачки, Головним управління була протиправно розрахована без осучаснення пенсії, без індексації та із застосуванням протиправного "Окремого порядку", який передбачав ручний метод перерахунку "Макетна обробка" із встановленням "особливостей": "Не підлягають МП, признач. За ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2014 по довічно" та "Призначення за рішенням суду - з 01.03.2014 по довічно". Такі обмеження не передбачені ні рішенням суду, ні Законом 1058-IV. Розрахунок відповідача компенсації втрати частини доходів не відповідає приписам Закону 2050 та Порядку 159.

Ухвалою суду від 30.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідачем - ГУ ПФУ в Херсонській області було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №420/9728/23 (далі - рішення суду від 18.09.2023), яке набрало законної сили 22.12.2023 року, Головним управлінням поновлено ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.03.2014. За матеріалами електронної пенсійної справи при загальному стажі 22 роки 8 місяців 27 днів та заробітній платі за період роботи з 01.09.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1986 по 30.04.1986, з 03.05.1988 по 31.08.1992, з 01.08.2003 по 30.09.2003 розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2014 склав - 1053,49 грн, у тому числі: - 224,72 грн - основний розмір пенсії (1197,91 грн х 0,61305 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати х 0,30600 коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 (0,22667 х 1,35)); - 724,28 грн доплата до прожиткового мінімуму (до 949,00 грн) згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265; - 4,49 грн доплата за понаднормовий стаж роботи (224,72 грн х 2%); - 100,00 грн доплата з 01.05.2012 згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327. Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, Головним управлінням проведено нарахування компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії. Після розрахунку, розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати склав - 2611,75 грн. Головним управлінням здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 з 01.03.20214 року та разом з сумою нарахованої пенсії за період з 01.03.2014 по 31.01.2025, 09.01.2025 перераховано на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ А-БАНК. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі №420/9728/23 прийнято звіт Головного управління про виконання рішення від 18.09.2023 року у справі №420/9728/23.

Відповідач вважає, що вимоги викладені у позові в рамках справи № 420/485/25 аналогічні з вимогами які вже були предметом дослідження в рамках справи №420/9728/23.

Стосовно вимоги позивачки щодо усунення від опрацювання справи в режимі "Макетної обробки", відповідач зазначає, що для проведення певних процедур, зокрема: призначення, поновлення та перерахунку пенсій, в органах Пенсійного фонду України використовується «Підсистема призначення та виплати пенсій на базі електронної пенсійної справи Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (надалі за текстом Підсистема, ППВП, ППВП БПС). На виконання доручення Пенсійного фонду України розробником програмного забезпечення Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України в підсистемі «Призначення та виплати пенсій на базі електронної пенсійної справи» внесені зміни в частині проведення перерахунку «Макетна обробка», виплатних операцій «Макетна обробка боргу», «Макетна обробка даних ОР». Відповідно до інструкції користувача Підсистеми ІКІС ПФУ «ППВП» Модуль «Макетна обробка даних» (надалі за текстом Модуль) призначений для надання можливості редагування інформації в пенсійних справах/особових рахунках безпосередньо спеціалістами ПФУ без урахування алгоритмів, закладених в ППВП. Модуль повинен використовуватися у виключних випадках, переважно для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до роз`яснення Пенсійного фонду України від 17.11.2021 №2800-030104-9/56569 ініціювання перерахунку «Макетна обробка», виплатних операцій «Макетна обробка боргу», «Макетна обробка даних ОР» здійснюється користувачами на центральному рівні. Подальшу обробку електронної пенсійної справи (далі - ЕПС) або особового рахунку (далі ОР) здійснює спеціаліст з призначення або спеціаліст з виплати регіонального рівня. Для отримання дозволу на проведення зазначених перерахунків та виплатних операцій шляхом ініціювання перерахунку «Макетна обробка», виплатних операцій «Макетна обробка боргу», «Макетна обробка даних ОР», засобами програмного забезпечення підсистеми «Електронний документообіг» до Пенсійного фонду України направляється лист за підписом заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України за відповідним напрямком з обов`язковим зазначенням теми змісту листа «Надання дозволу на макетну обробку ЕПС/ОР». Головним управлінням для кожної ЕПС/ОР, які потребують ініціювання перерахунку або виплатної операції для макетної обробки користувачем центрального рівня, складається окремий лист. Після отримання дозволу на проведення виплатної операції Макетна обробка, Головним управлінням здійснюються відповідні дії направлені на виконання рішення суду. Отже вимоги Позивачки, щодо усунення від опрацювання справи в режимі "Макетної обробки", є безпідставними та необґрунтованими.

Окремо, у своєму відзиві відповідач посилається і на дискреційність повноважень органів ПФУ в частині призначення пенсії.

Від представника позивача надійшла відповідь відзив на позовну заяву, у якому наголошуючи на обґрунтованості своєї правової позиції зазначає, що у своєму відзиві відповідач не вказує жодної підстави, яка б доводила правомірність дій відповідача у спірних правовідносинах. Відзив відповідача, на думку представника позивачки, є ні чим іншим, як прямим продовженням протиправної поведінки відповідача, котра і є причиною того, що позивачка все ще не отримала своє майно - пенсію за період з 01.03.2014 року по сьогоднішній день в належному розмірі; не містить законних доводів, що пенсія позивачці повинна обраховуватись в режимі Макетна обробка та має виплачуватись в твердому розмірі менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Аргументи відзиву обмежені лише твердженням нібито Модуль повинен використовуватися у виключних випадках, переважно для забезпечення виконання рішень суду. Крім того, відповідач безпідставно в обґрунтування неможливості проведення осучаснення пенсії посилається на те, що нібито дані позовні вимоги схожі за природою до предмету розгляду суду по справі №420/9728/23, адже питання здійснення правомірного розрахунку розміру пенсії Позивачки не було предметом спору по справі №420/9728/23. А отже підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді справа №420/9728/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності відповідача, щодо не поновлення пенсії позивачки протиправною та дискримінаційною, визнання протиправними та дискримінаційними та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії позивачці викладене в листі відповідача № 819/03-16 від 28.01.2022 року та визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсію позивачці; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити певні дії поновити виплату пенсії позивачці з 01.03.2014 року, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18.01.2022 №819/03-16 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2014 з виплатою компенсації втрати частини доходів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Указане судове рішення було залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023, та відтак набрало законної сили.

Частина 4 статті 78 КАС України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 по справі №420/9728/23, яке набрало законної сили, під час розгляду цієї справи, суд встановив такі обставини:

- ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 07.12.2020 органом 2ISR.

- Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 26.11.2009 з 29.10.2003 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Первомайську Миколаївської області та отримувала пенсію за віком.

- 25.12.2011 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль та починаючи з 01.03.2014 позивач призначеної пенсії не отримує.

- 05.12.2021 позивач звернулась до уповноваженого Управління Пенсійного фонду України з апостильованою заявою про призначення/перерахунок пенсії, згідно якої ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , місце проживання та місце реєстрації: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 07.12.2020 органом 2ISR, просить поновити їй виплату.

- 05.12.2021 представником позивача за дорученням адвокатом Меламед В. супровідним листом «Про поновлення пенсії ОСОБА_1 » (а.с.47 зворот - 48) надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у належним чином засвідчених копіях: довіреність представників; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; ІПН; трудову книжку; пенсійне посвідчення НОМЕР_5 ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Також представником позивача до заяви додано оригінал ордеру на надання правової допомоги та оригінал апостильованої заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії.

- За результатом розгляду вищевказаного запиту, відповідачем було прийнято рішення від 28.01.2022 №819/03-16 (а.с.34) про розгляд заяви на поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 , яким відмовлено позивачу в поновленні виплати пенсії за віком.

Вказане рішення відповідача, як було зазначено вище, позивачка оскаржила до суду та його було скасовано згаданим вище судовим рішенням від 18.09.2023 по справі №40/9728/23.

На виконання рішення суду по справі №420/9728/2 відповідач, як свідчать зібрані у даній справі №420/485/23 документи, зокрема лист ГУ ПФУ в Херсонській області від 04.07.2024 №5906-4976/С-02/8-2100/24, після вивантаження електронної пенсійної справи, Головним управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2014 у розмірі 1053,49 грн.

Оскільки заява про перерахування коштів на банківській рахунок згідно з Порядком 1596 від гр. ОСОБА_1 не надходила, виплата пенсії, як далі вказав відповідач у своєму листі, здійснюється через національного оператора поштового зв`язку АТ Укрпошта (73036) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 фоку № 1279 Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», про що представнику позивача повідомлено було листом Головного управління від 10.06.2024 №2100-050 8/26466

У червні 2024 року проведено нарахування пенсійних коштів: поточного розміру пенсії - 1053,49 грн, заборгованості в сумі 129579,27 грн за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 та компенсації втрати частини доходу у розмірі 2611,75 грн.

У позовній заяві представник позивача вказує на те, що відповідачем було протиправно проведено нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 без осучаснення пенсійної виплати, без індексації пенсії, та із застосуванням окремого порядку, не передбаченого законом.

В свою чергу за твердженнями відповідача, ним правомірно обраховано пенсійну виплату ОСОБА_1 та виплачено за минулий період з урахуванням компенсації, із правомірним також опрацюванням справи в режимі макетної обробки.

Вважаючи поведінку відповідача у спірних правовідносинах протиправною, наявністю підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з її осучасненням, із проведенням індексації, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Суд перш за все акцентує увагу на тому, що підставою для звернення до суду у спірному випадку є не виплата пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, а саме розмір перерахованої пенсії позивачки.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до частин першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами

Відповідно до частини 2статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Як встановлено ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відтак, ОСОБА_1 , як громадянин України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на належне пенсійне забезпечення.

Судом встановлено, що спірним питанням під час розгляду справи №420/9728/23 було саме питання поновити виплати пенсії позивачці з 01.03.2014 року, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із протиправним, на думку позивачки, припиненням з 01.03.2014 виплати їй пенсі за віком.

На виконання рішення суду у справі №420/9728/23 відповідач здійснив відповідні нарахування. За даними відзиву на позовну заяву, за матеріалами електронної пенсійної справи при загальному стажі 22 роки 8 місяців 27 днів та заробітній платі за період роботи з 01.09.1985 по 31.12.1985, з 01.01.1986 по 30.04.1986, з 03.05.1988 по 31.08.1992, з 01.08.2003 по 30.09.2003 розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2014 склав - 1053,49 грн, у тому числі: - 224,72 грн - основний розмір пенсії (1197,91 грн х 0,61305 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати х 0,30600 коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 (0,22667 х 1,35)); - 724,28 грн доплата до прожиткового мінімуму (до 949,00 грн) згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265; - 4,49 грн доплата за понаднормовий стаж роботи (224,72 грн х 2%); - 100,00 грн доплата з 01.05.2012 згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327, що представником позивача також не заперечується.

При цьому, представник позивача наголошує, що пенсія була розрахована без її осучаснення, індексації та із застосуванням протиправного "Окремого порядку", який передбачав ручний метод перерахунку "Макетна обробка" із встановленням "особливостей": "Не підлягають МП, признач. За ріш. суду в тверд. розм. - з 01.03.2014 по довічно" та "Призначення за рішенням суду - з 01.03.2014 по довічно", що законодавчо не передбачено.

Саме не погодившись з розрахунком пенсії відповідачем, представник позивача звернувся до суду із даним позовом.

За наведених вище обставин, суд вважає безпідставними покликання відповідача у відзиві на те, що у цій справі позивачкою заявлено такі ж самі вимоги, що були предметом розгляду справи №420/9728/23.

Пунктом 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як зазначено у ст.1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно із абз.8 ч.2 ст.5 Закону №1058-IV від 09.07.2003, виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За приписами ст.28 Закону №1058-IV від 09.07.2003:

1. мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

2. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.

Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків.

Таким чином, з системного аналізу матеріалів по справі можна дійти висновку, що перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.

За встановлених із заяв по суті справи обставин, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивачки із застосуванням «Особливостей», - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; призначення за рішенням суду».

Разом з тим, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №420/9728/23 на виконання якого проводилось нарахування пенсії позивачки, не містило застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.

Таким чином, при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.;», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б надавали право пенсійному фонду встановлювати особливості виконання рішення суду в наведений спосіб, а саме встановлення відмітки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.».

Приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено наступне - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV, з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.

Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Одночасно Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, починаючи з 05.11.2015, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій» у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.

Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте, враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.

01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»№ 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм суд робить висновок, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.

Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.

При цьому, застосовуючи до пенсійних виплат позивача в графі «Особливості» позначку «не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі», відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно якого відповідача зобов`язано призначити пенсію позивачу в твердому розмірі.

Отже, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач безпідставно провів перерахунок пенсії позивача у фіксованому розмірі.

Суд вважає також за доцільне звернути увагу й на те, що поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про те, що запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки з 01.03.2014 було здійснено відповідачем безпідставно, що призвело до порушення права позивача на перерахунок пенсії, оскільки Закон №1058, який не містить застережень щодо встановлення такого окремого порядку та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.

Відтак, дії Головного управління стосовно запровадження окремого порядку виплати пенсії позивачу не встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд визнає протиправними.

Окрім того, в силу частини 2 статті 19 Конституції України, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов`язком відповідача.

Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов`язком відповідача.

Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».

Суд зауважує, що позовна вимога позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити недоотриману пенсію з 01.03.2014 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки предметом судового захисту можуть бути лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивача не передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та як похідна вимога зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням її осучаснення у відповідності до ст.27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії Позивачки, не встановленого в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.27, 28, ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, адреса: вул. Валентини Крицак, 6, м.Херсон, 73036.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА