Ухвала суду № 128768354, 09.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32092/24

У Х В А Л А

09 липня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону про залишення позову без розгляду,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 15 жовтня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісія Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо неврахування під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , викладеного в протоколі Комісії № 09/2021 від 15.03.2021, періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09.09.2009 по 21.04.2010; та в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08.09.2014 по 25.12.2014, з 25.12.2014 по 01.03.2015, з 28.09.2015 по 09.03.2017;

- визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, викладені в протоколі № 39/2024 від 16.09.2024, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу проходження служби (стажу роботи) для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090: періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09.09.2009 по 21.04.2010 року; в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08.09.2014 по 25.12.2014, з 25.12.2014 по 01.03.2015, з 28.09.2015 по 09.03.2017; у внесенні відповідних змін до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15.03.2021;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) зарахувати до стажу проходження служби (стажу роботи) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090 починаючи з 15.03.2021 періоди: роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09.09.2009 по 21.04.2010; та в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періоди проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08.09.2014 по 25.12.2014, з 25.12.2014 по 01.03.2015, з 28.09.2015 по 09.03.2017;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) внести відповідні зміни до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15.03.2021;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заробітної плати (всіх її складових та одноразових виплат, в тому числі визначених законодавством податків, зборів та розрахунків при звільненні) за період роботи в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону) з 15.03.2021 по 24.06.2024 відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням зарахованих періодів до стажу проходження служби (стажу роботи), відповідно вказаного рішення суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісія Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 420/32092/24 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.05.2025 року, адміністративну справу за № 420/32092/24 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

19 травня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого відповідачем також заявлено клопотання, про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивач порушив строк звернення до суду.

Розглядаючи заяву про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Cпір про виплату в повному розмірі грошового забезпечення військовослужбовця є трудовим спором про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

З 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України діє у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактична підстава позову - виплата грошового забезпечення у належному розмірі, та інших виплат.

У своїй практиці Верховний Суд уже зазначав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Разом з тим, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 року по справі №460/213/23 щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, зокрема, дійшла таких висновків:

« 65.1 Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:

- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;

- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.

67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

69. Отже, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати на усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

70. Повертаючись до обставин цієї справи, застосовуючи наведені висновки, Судова палата зазначає таке.

71. Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.

72. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції керувався частиною другою статті 233 КЗпП України, у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, та зазначив, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 30 березня 2023 року і мав би закінчитися 30 червня 2023 року.

73. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 11 вересня 2023 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.

74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.

75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

80. Проте Судова палата зауважує, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року.»

При цьому суд зазначає, що заявлення позивачем вимог у даній справі обумовлено порушенням прав позивача внаслідок бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо неврахування окремих періодів роботи (проходження військової служби) під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , викладеного в протоколі Комісії № 09/2021 від 15.03.2021 року.

День прийняття Комісією протокольного рішення № 09/2021 від 15.03.2021 року є початковим етапом триваючого порушення прав позивача з боку відповідача, оскільки неврахування під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , окремих періодів роботи (проходження військової служби) прямо впливає на правильність розрахунку вислуги років саме на майбутнє, впродовж всього періоду роботи позивача та подальшого визначення в часі виникнення права на пенсійне забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний із тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та, відповідно, здійснення незаконної діяльності (бездіяльності).

У теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов`язаний із тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії та допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Таким чином, процесуальний строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою підлягає поновленню з огляду на те, що бездіяльність відповідачів має тривалий характер, а також з урахуванням безперервності права позивача щодо врахування окремих періодів роботи (проходження військової служби) під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років.

Рішення Комісії викладене в протоколі № 09/2021 від 15.03.2021 року приймалось безпосередньо Комісією на підставі відомостей особової справи ОСОБА_1 без участі останнього.

Як зазначив позивач, протокол № 09/2021 від 15.03.2021 року, а ні Комісією, а ні кадровим підрозділом прокуратури ОСОБА_1 не надавався, його зміст останньому не доводився.

Суд також враховує доводи позивача, що враховуючи, що всі документи (їх копії) підтверджуючі періоди проходження ОСОБА_1 військової служби (роботи на відповідних посадах) за весь період його трудової діяльності, безпосередньо знаходились в особовій справі, підстав для сумнівів ОСОБА_1 щодо можливого неврахування певних періодів Комісією при обрахунку вислуги років у останнього не виникало.

Про протиправну бездіяльність Комісії щодо неврахування окремих періодів проходження служби (роботи) ОСОБА_1 при складанні протоколу № 09/2021 від 15.03.2021 року останній дізнався лише 24.06.2024 року отримавши лист Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 07- 4793ВИХ-24 від 24.06.2024 року та копію протоколу Комісії № 09/2021 від 15.03.2021 року.

Після чого, 22.07.2024 року (тобто в межах місячного строку), з метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 письмово звернувся до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, щодо добровільного перерахунку стажу роботи, внесені змін до протоколу Комісії № 09/2021 від 15.03.2021, перерахунку та виплати (доплати) заробітної плати відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням періодів які підлягають зарахуванню.

Однак Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом № 07- 7305ВИХ-24 від 16.09.2024 року відмовила ОСОБА_1 у перерахунку стажу роботи, внесені змін до протоколу Комісії № 09/2021 від 15.03.2021 року, перерахунку та виплати (доплати) заробітної плати відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням періодів які підлягають зарахуванню.

Тож, ураховуючи, що строки звернення працівника до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, то суд дійшов висновку, що позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист.

Окремо суд звертає увагу сторін, що при постановленні ухвали про відкриття провадження по справі суддею були враховані надані до позовної заяви докази та наявні обставини щодо строків звернення.

По перше: згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 2, 3 ст. 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАСУ, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з тим, представник відповідача в заяві про залишення позовної заяви без розгляду оперує лише тими доказами, які були оцінені судом при відкритті провадження по справі. Жодних інших доказів чи пояснень до суду надано не було.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, про безпідставність заявлених представником відповідача доводів про пропущений позивачем строк звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 44, 122, 123, 240, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Спеціалізовної прокуратури у сфері оборони Південного регіону про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.О. Стефанов