Рішення № 128766505, 10.07.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 р. Справа № 120/13306/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування до її страхового стажу періоду роботи в Чернівецькому швейному філіалі об`єднання "Подолянка" з 11.07.1981 по 14.01.1984, про що органом пенсійного фонду винесено рішення №024550004529 від 03.09.2024.

Ухвалою від 08.11.2024 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

02.12.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач 27.08.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності зазначена заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального трудового стажу не враховано період роботи позивача з 11.07.1981 по 14.01.1984 згідно архівної виписки від 30.01.2024 №86, оскільки для призначення пенсії надано свідоцтво про шлюб в копії.

Відповідач вказує, що загальний страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії.

Отже, на думку відповідача, ГУ ПФУ в Одеській області прийняло правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а тому у їх задоволенні просить суд відмовити.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.08.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", додавши до заяви необхідний пакет документів.

У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення №024550004529 від 03.09.2024. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу в розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж заявника на день звернення складає 28 років 6 місяців з мінімально необхідних 31 років. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано період її роботи 11.07.1981 по 14.01.1984 згідно архівної виписки від 30.01.2024 №86, оскільки для призначення пенсії надано свідоцтво про шлюб в копії.

Вважаючи, що пенсійний орган безпідставно дійшов висновку про не зарахування вказаного періоду її трудової діяльності до страхового стажу позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на її думку, прав та інтересів.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Частиною першою статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років

Отже, позивачу як особі, яка 23.09.2024 досягла віку в 60 років для призначення пенсії необхідно мати страховий стаж не менше 31 років.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон від 05.11.91 № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.

Як слідує зі змісту рішення ГУ ПФУ в Одеській області №024550004529 від 03.09.2024 про відмову у призначенні пенсії, підставою для не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 11.07.1981 по 14.01.1984 згідно архівної виписки від 30.01.2024 №86, слугувало те, що разом із заявою про призначення пенсії позивач надала свідоцтво про шлюб в копії.

Водночас, як вже було зазначено вище, основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Так, досліджуючи зміст записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивач з 11.07.1981 прийнята на роботу швачкою мотористкою першого розряду в Чернівецький швейний філіал об`єднання «Подолянка» (запис 1). Згідно наступного запису в трудовій книжці (запис 2), позивач 14.01.1984 звільнена по ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Отже, записами трудової книжки позивача підтверджена її робота з 11.07.1981 по 14.01.1984 на посаді швачки мотористки першого розряду (записи №№1-2).

Суд враховує, що вказані записи містять необхідні відомості про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату звільнення з посади, зазначення відомостей, на підстави чого внесені відповідні записи.

Наведене спростовує сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами. Тобто, суд вважає такі записи належними та допустимими доказами для підтвердження трудового стажу позивача. Поряд із тим, як слідує з рішення відповідача №024550004529 від 03.09.2024 жодних зауважень щодо вказаних записів не було.

Додатково для підтвердження даного періоду її роботи позивач долучила архівну виписку від, 30.01.2024 №86 видану Комунальною установою «Чернівецький трудовий архів» Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Втім, підставою для не зарахування спірного періоду згідно архівної виписки від 30.01.2024 №86 слугувало те, що позивач надала свідоцтво про шлюб в копії.

Так суд враховує те, що на титульній сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 міститься запис про те, що позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » згідно свідоцтва про шлюб ІІ-Ф.Р. № НОМЕР_2 від 28.11.1986.

Отже, суд наголошує на тому, що відомостей, які зазначені в трудовій книжці достатньо для зарахування періоду її роботи. Поряд із тим, як вже було зазначено судом, потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.

Також суд вказує і на те, що подання позивачем свідоцтва про шлюб в копії не може впливати на достовірність зазначених даних, не може спростовувати факт перебування позивача із Чернівецьким швейним філіалом об`єднання «Подолянка» у трудових відносинах та, як наслідок, не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи у її страховий стаж.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відтак, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що спірний період трудової діяльності позивача підтверджений належним чином, тому не зарахування органом Пенсійного фонду періоду роботи з 11.07.1981 по 14.01.1984 до страхового стажу з визначених у рішенні підстав є протиправним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень. Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Відтак, враховуючи те, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного стажу, який не був врахований на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №024550004529 від 03.09.2024, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав та законних інтересів позивача у межах спірних правовідносин є визнання протиправним та скасування відповідного рішення відповідача та, як наслідок, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 11.07.1981 по 14.01.1984.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у визначений судом спосіб.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №024550004529 від 03.09.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 11.07.1981 по 14.01.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи в Чернівецькому швейному філіалі об`єднання "Подолянка" з 11.07.1981 по 14.01.1984.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10.07.25.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович