Рішення № 128761192, 20.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9842/23

Провадження № 2/761/1105/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором в якому просить суд стягнути з ТОВ «ВКФ Фарби України» на користь позивача пеню у розмірі 826486,49 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 25.02.2015 між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав №62/2/ШК, за яким об`єкт нерухомості, майнові права на який передається, розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,74 кв.м. Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 2 квартал 2016, а загальна вартість майнових прав складає 675510,00 грн.

На виконання умов договору, позивач оплатила на рахунок відповідача 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,74 м2 в сумі 675 510 грн 00 коп, в тому числі ПДВ 20%- 112 585 грн 00 коп.

Відповідач порушив умови договору, не завершив будівництво житлового будинку, не ввів його в експлуатацію.

За договором, у разі не введення в експлуатацію секції в запланований термін зазначений в п. 2.4 цього договору продавець перераховує на рахунок покупця щомісячно 5% неустойки від фактично сплаченої суми покупцем на користь продавця на протязі 60 днів від запланованої дати введення в експлуатації, якщо строк порушено більш ніж на 30 днів, що стало підставою для нарахування пені в розмірі 5 % вартості робіт за кожен день прострочення, а саме за період з 01.07.2016 - 13.03.2023 нараховано 1058201,43 грн.

Враховуючи викладене позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом до суду.

22 березня 2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді ОСОБА_2 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.02.2025 №171/0/15-25 суддю ОСОБА_2 було звільнено у відставку.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-633 від 17.03.2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 761/9842/23, провадження № 2/761/1105/2025.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

25 березня 2025 року до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності. Вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.02.2015 між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав №62/2/ШК, за яким об`єкт нерухомості, майнові права на який передається, розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,74 кв.м. Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 2 квартал 2016, а загальна вартість майнових прав складає 675510,00 грн.

Відповідно до довідки від 04.03.2015 про 100 % фінансування згідно договору № 62/2/ШК від 25.02.2015 ОСОБА_1 сплатила продавцю 112585,00 грн, в тому числі ПДВ, що складає 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,74 кв.м.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадках невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним Договором, винна Сторона відшкодовує потерпілій Стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю) згідно чинного законодавства.

Згідно зі статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» просила стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення виконання зобов`язання з 01.07.2016 по 13.03.2023 у розмірі 826486,49 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, а й обов`язки, які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

(1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (частина п`ята статті 10 Закону № 1023-XII).

Тлумачення абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII свідчить, що ця норма не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та в постанові від 15.06.2022 р. у справі № 711/1032/21.

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону № 1023-XII до спірних правовідносин.

Крім цього, за схожих обставин Верховний Суд в постанові від 17.05.2023 р. у справі № 591/19/20 відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки укладений між сторонами договір про інвестування у будівництво житла не передбачає розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі. А позивачем неустойка обчислена від вартості об`єкта інвестування. При цьому у відповідача не існувало грошового зобов`язання, а лише зобов`язання зарезервувати квартиру й передати її після введення будинку в експлуатацію.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 2.4. Договору сторони погодили запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва - 2 квартал 2016 року.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, а в пункті 2.4 Договору зазначена не конкретна, а планова календарна дата прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.

В постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20) зазначено, що встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартири конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Отже, термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру у даній справі конкретною датою не визначено, а вказана планова дата, що виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (штрафу).

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, згідно з якою на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Варто зазначити, що умовами підписаного договору №62/2/ШК від 25.02.2015 передбачено, що у разі не введення в експлуатацію секції в за плановий термін, зазначений у разі не введення в експлуатацію секції в запланований термін зазначений в п. 2.4 цього договору продавець перераховує на рахунок покупця щомісячно 5% неустойки від фактично сплаченої суми покупцем на користь продавця на протязі 60 днів від запланованої дати введення в експлуатації, якщо строк порушено більш ніж на 30 днів.

Відтак, відповідальність відповідача обмежена виплатою на користь позивача щомісячно 5 % неустойки від фактично сплаченої суми (112585,00 грн), але виключно на протязі 60 днів від запланованої дати введення в експлуатації (2 квартал 2016 року), тобто протягом 01.07.2016 -01.09.2016.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постановах від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, викладала висновки щодо питання застосування спеціальної позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Тому стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності, про застосування якої просить боржник. Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Зважаючи на те, що відповідальність відповідача була обмежена виплатою на користь позивача неустойки протягом 60 днів від запланованої дати введення в експлуатації (4 квартал 2016 року), тобто протягом 01.07.2016 -01.09.2016, але з позовом до суду позивач звернулася в березні 2023, позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені в цій частині.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд також зауважує, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право у інший спосіб, зокрема заявивши позов про повернення йому сплаченої суми коштів.

Керуючись статтями Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 526, 539,549, 599,610, 635,651, 653, 655,691 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Андрій АНОХІН