Постанова № 12876076, 01.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.12.10 11 год. 10 хв.Справа №2а-3335/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >: головуючого судді - Лотової Ю.В.;

< суддів ><<- >><Суддя >;

при секретарі - Іванові І.Б.,

з участю представників:

позивача Кудінова В.М., довіреність № 02/14-10 від 16.03.2010 року, Коломаченко Г.П. довіреність № 02/47-10 від 18.10.2010,

відповідача Дерябкіної В.Л., довіреність № 5091/10/10 від 09.08.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомвідкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (вул. Героїв Севастополя, буд. 13, м. Севастополь, 99001);< Список ><Позивач в особі >доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Ноября, 3, м. Севастополь, 99042);< Список ><Відповідач в особі >про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.,

Обставини справи:

09.11.2010 року відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»(далі по тексту позивач або товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (далі по тексту відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002341503/0 від 26.10.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8266,53 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3335/10/2770.

Ухвалою від 11 листопада 2010 року закінчено підготовче провадження, адміністративна справа призначена до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст.ст. 5, 7 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України. Вважають, що відповідач не мав права на застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки податкове зобовязання із земельного податку за березень, квітень, травень, червень та липень 2010 року сплачено у повному обсязі та у строки, що передбачені законом, а дані, викладені в акті перевірки, не відповідають первинним документам позивача та зроблені на підставі даних облікової картки позивача, після самостійного перерозподілу відповідачем грошових коштів.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали суду заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. Відповідач вважає, що правомірно за рахунок отриманих грошових коштів здійснював погашення податкового боргу та податкових зобовязань, які виникли до податкового зобовязання, зазначеного у платіжних дорученнях позивача у якості призначення платежу. Зазначені дії відповідають п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті обовязкові для виконання лише у рамках платіжної системи та тільки її учасниками. ДПІ керується у своєї діяльності ст. 9 Бюджетним кодексом України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наказом Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.2001 року «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», п.п. 2.1, 3.1 та 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України № 276 та п. 6 Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями. Вказаними нормативними актами не передбачено окремих рахунків для ведення податкових зобовязань та податкового боргу. (арк.с. 36-40)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 4 та 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі по тексту Закон України № 509) державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади. Завданнями органів державної податкової служби є, у тому числі, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків й зборів, у тому числі земельного податку, та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

18 жовтня 2010 року державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя була проведена документальна невиїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» з питань повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за березень липень 2010 року по терміну сплати 30.04.2010 року, 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 30.07.2010 року, 30.08.2010 року, за результатами якої складений акт № 169/603/1503/14312370 від 18.10.2010 року (далі по тексту акт перевірки) (арк.с.10-13).

Відповідно до висновків акту перевірки товариством порушені ст. 17 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, по сплаті земельного податку за березень 2010 року у товариства виникла недоїмка в сумі 20386,67 грн.. У результаті чого, у позивача зявилась податкова заборгованість із земельного податку, що була погашена:

-за березень 2010 року, у розмірі 20386,67 грн.. терміном сплати 30.04.2010 року, сплачена 27.05.2010 року, термін сплати порушений на 27 днів;

-за квітень 2010 року, у розмірі 20544,68 грн., терміном сплати 31.05.2010 року, сплачена 29.06.2010 року, термін сплати порушений на 29 днів;

-за травень 2010 року, у розмірі 20745,45 грн., терміном сплати 30.06.2010 року, сплачена 29.07.2010 року, термін сплати порушений на 29 днів;

-за червень 2010 року, у розмірі 14642,30 грн., терміном сплати 30.07.2010 року, сплачена 02.08.2010 року, термін сплати порушений на 3 дні;

-за липень 2010 року, у розмірі 6346,12 грн., терміном сплати 30.08.2010 року, сплачена 27.09.2010 року, термін сплати порушений на 28 днів.

За несвоєчасну сплату податкових зобовязань до товариства відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст.. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту Закон України № 2181) були застосовані фінансові санкції. На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002341503/0 від 26.10.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8266,53 грн. за порушення граничного строку сплати земельного податку. (арк.с. 14)

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що відповідно до податкового розрахунку із земельного податку за 2010 рік товариство самостійно визначило податкове зобовязання із земельного податку у розмірі 530502,48 грн. за рік, у тому числі за базові податкові місяці 44208,54 грн. щомісяця. (арк.с. 9)

Відповідно до п.п. 5.1. та 5.3. ст. 5 Закону України № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Частиною 1 ст. 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, позивач повинен був сплачувати земельний податок щомісяця не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним.

Товариством в рахунок сплати зобовязань із земельного податку за березень-липень 2010 року були здійснені таки платежі:

-30.04.2010 року на суму 44208,54 грн. платіжним дорученням № 964 від 30.04.2010 року з призначенням платежу «перерахування податку на землю за березень 2010 року перерахування повністю по строку 30.04.2010 року»;

-27.05.2010 року на суму 44208,54 грн. платіжним дорученням № 1177 від 27.05.2010 року з призначенням платежу «перерахування податку на землю за квітень 2010 року перерахування повністю по строку 30.05.2010 року»;

- 29.06.2010 року на суму 44208,54 грн. платіжним дорученням № 1629 від 29.06.2010 року з призначенням платежу «перерахування податку на землю за травень 2010 року перерахування повністю по строку 30.06.2010 року»;

- 29.07.2010 року на суму 44208,54 грн. платіжним дорученням № 1958 від 29.07.2010 року з призначенням платежу «перерахування податку на землю за червень 2010 року перерахування повністю по строку 30.07.2010 року»;

- 30.08.2010 року на суму 44208,54 платіжним дорученням № 2233 від 26.08.2010 року з призначенням платежу «перерахування податку на землю за липень 2010 року перерахування повністю по строку 30.08.2010 року».

Вказані обставині підтверджені платіжними дорученнями позивача з відмітками банку. (арк.с. 15-19)

Тобто, зобовязання зі сплати земельного податку за березень-липень 2010 року товариством виконувались своєчасно та у повному обсязі. Але, відповідно до наданих суду доказів, заперечень відповідача та пояснень представників відповідача у судовому засіданні вищезазначені суму біли самостійно перерозподілені ДПІ на сплату податкових зобовязання із земельного податку за інші періоди та сплату пені.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181 визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76 затверджена Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Згідно з п. 1.7 цієї Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законами України № 2181 та № 509 до повноважень державної податкової служби не віднесено право на зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена Вищим адміністративним судом в Інформаційному листі від 17.03.2009 року № 358/13/13-09 та в ухвалах цього суду по конкретних справах.

Щодо посилання представників відповідача на Бюджетний кодекс України, наказ Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.2001 року «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», п.п. 2.1, 3.1 та 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005 року, що зареєстрований в Мінюсті України 02.08.2005 року за № 843/11123, Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затверджений наказом ДПА України та Державного казначейства України № 74/194 від 25.04.2002 року, що зареєстрований в Мінюсті України 20.05.2002 року за № 436/6724, то вказані нормативні документи не регламентують права та обовязки платника податків під час сплати ним податкових зобовязань, а також не надають право органам державної податкової служби самостійно здійснювати перерозподіл сум, сплачених платником податку на виконання певного податкового зобовязання, тому, не можуть бути судом прийняті до уваги.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1. статті 7 Закону України № 2181встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду справи, представники відповідача посилались на акт перевірки, у якому нібито зафіксовано наявність у товариства податкового боргу із земельного податку за попередні податкові періоди, як на доказ порушення позивачем строків сплати податкового зобовязання з цього податку за березень липень 2010 року. Але, в акті перевірки зазначено наступне: «Згідно розрахунку земельного податку нараховане узгоджене податкове зобовязання по сплаті за землю за березень 2010 року в сумі 44208,54 грн. Термін оплати 30.04.2010 року. По лицьовій картці підприємства за станом на 30.04.2010 року була переплата у сумі 23821,87 грн». Тобто, виходячи із змісту акту перевірки, до сплати позивачем земельного податку за березень 2010 року у нього існувала переплата. Оскільки, як було зазначено раніше, 30.04.2010 року земельний податок за березень 2010 року (та за наступні звітні періоди) був сплачений товариством у повному обсязі в сумі 44208,54 грн., у позивача не міг виникнути податковий борг не за вказаний звітний період, не за наступні звітні періоди, що є предметом розгляду у цій справі.

Суд зазначає, що лише дані облікової картки платника податків не можуть бути належним та допустимим доказом порушення товариством строків сплати податкового зобовязання.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що ДПІ не мало підстав для прийняття податкового повідомлення рішення за порушення товариством граничного строку сплати земельного податку за березень - липень 2010 року .

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків нараховані податкові зобов'язання, діє презумпція добросовісності платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки ДПІ не доведена правомірність прийнятого ним рішення позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морської завод» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Постанова викладена у повному обсязі 06.12.2010 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0002341503/0 від 26.10.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8266,53 грн. за порушення граничного строку сплати земельного податку.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

Судді:< підпис ><Суддя >

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

Судді:< підпис ><Суддя >