Постанова № 12876017, 14.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження

14 грудня 2010 р. року м. Чернівці Справа № 2а-3629/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковалюка Я.Ю.;

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради доГоловного управління юстиції у Чернівецькій областіпро скасування постанови про стягнення штрафу,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 22.10.2010 року адміністративному позові управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної ради м. Чернівці просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області ВП №21377571 про накладення штрафу від 11.10.2010 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2010 року адміністративну справу за позовом позивача до відповідача передано на розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду у звязку з відкриттям провадження без дотримання правил предметної підсудності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11 жовтня 2010 року відповідач виніс постанову про накладення на позивача штрафу в сумі 680 грн. за невиконання виконавчого листа Шевченківським районного суду м. Чернівці по адміністративній справі № 2-А-109, виданого 30 серпня 2010 року про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Чернівці ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі трьох заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням виплаченої суми».

Позивач вважає дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач в раніше поданому відзиві на позовну заяву не погодився з заявленим позовом подав суду заперечення в яких зазначив, що дії посадових осіб щодо винесення постанови є правомірними, а позов безпідставний.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до таких висновків.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В звязку з невиконанням постанови суду у встановлений строк, відповідно до вимог ст.ст. 5, 87 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі Закон - № 606-XIV), державним виконавцем підрозділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Рибаком О.С. 11.10.2010 року було винесено постанову про накладення на управління штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці.

16.08.2010 року позивач надсилав лист голові районної у місті ради, підготовлено та направлено листа до міністерства праці та соціальної політики України від 27.08.2010 року та головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від 17.06.2010 року з проханням вирішити питання про виплату допомоги, згідно вимог рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження.

Двічі на місяць подавались звіти та заявки на отримання зазначених у судовому рішенні коштів.

Спірну постанову позивачем отримано 14.10.2010 року.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 5 Закону № 606-XIV визначає обовязок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 606-XIV державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення пятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, повязаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.

Аналізуючи вказані вище норми суд вважає, що позиція позивача про відсутність бюджетних коштів є необґрунтованою, оскільки фінансове становище суб'єкта владних повноважень не може ставити в залежність державну виконавчу службу щодо виконання рішення суду, яке згідно норм ст. 124 Конституції України обов'язкове для виконання на всій території України.

Посилання позивача, щодо вжиття всіх можливих заходів з метою добровільного виконання рішення суду, що підтверджується листами-зверненнями до вищестоящих органів про перерахування коштів, суд розцінює, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки такі дії не є поважною причиною для невиконання в добровільному порядку рішення суду.

Судом встановлено, що позивачем без поважних причин, всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги державного виконавця підрозділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області з примусового виконання виконавчого листа № 2-А-109, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 30.08.2010 року, а тому відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 606-XIV, з використанням цих повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн. у звязку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В ході судового розгляду позивач не довів належним чином правомірність своїх вимог, тому даний адміністративний позов не підлягає задоволенню як безпідставний.

Суд не присуджує судові витрати з відповідача, відповідно до вимог ст. 94 КАС України, з урахуванням того, що позивач згідно рішення 2 сесії 5 скликання Чернівецької міської ради звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Я.Ю. Ковалюк